Сині берети давно залишилися в минулому, а маруновий колір став символом нової ери – ери десантників, які не просто падають з неба, а проривають лінії ворога з неба, землі й води. 8 листопада Україна вшановує День Десантно-штурмових військ Збройних Сил – дату, наповнену дзвоном нагород, гулом гелікоптерів і тихим шепотом молитв за тих, хто “завжди перші”. Ці хлопці, з рюкзаками за спиною та вогнем в очах, перетворюють хаос війни на точний удар, де кожен стрибок – крок до перемоги.
Маруновий берет, що сидить на голові десантника, нагадує про кров землі, яку вони захищають, і про вогонь духу, що не згасає. Від перших днів незалежності до нинішніх боїв на сході, ДШВ ЗСУ еволюціонували від спадкоємців радянських ВДВ до елітного роду військ, здатного на все: від парашутних десантів до штурмів танковими ротами. А сьогодні, у 2026 році, це свято набуває ще глибшого сенсу, переплітаючись з релігійними традиціями.
Історія ДШВ ЗСУ: від розпаду Союзу до окремого роду військ
Коли у 1991 році Радянський Союз розпався, Україна успадкувала не лише ядерну зброю, а й частини повітрянодесантних військ – 1-шу гвардійську та 98-му дивізії ВДВ. З 1 січня 1992 року почалося об’єднання цих з’єднань у єдину структуру, що тривало до літа 1993-го. Тоді десантники дислокувалися в Житомирі, Києві, Болграді, і їхні завдання були класичними: швидке перекидання, захоплення об’єктів у тилу.
У 1999 році Президент Леонід Кучма підписав указ про День аеромобільних військ – 2 серпня, дату першого масового десантування в СРСР 1930-х. Це був перший офіційний крок до власної традиції. Але справжній перелом стався в 2012-му: аеромобільні війська перейменували на високомобільні десантні (ВДВ). Два роки потому, у 2015-му, кожну з п’яти бригад посилили танковими ротами на Т-80 – так народилися десантно-штурмові війська, здатні не лише десантуватися, а й штурмувати бронетанковими кулаками.
Кульмінація – 2016 рік, коли ДШВ виведено зі складу Сухопутних військ як окремий рід. 21 листопада 2017-го Указом Президента Петра Порошенка №380/2017 свято перенесли на День Архистратига Михаїла. А у 2025-му, згідно з Указом №817/2025 від 4 листопада на сайті zakon.rada.gov.ua, дату змінили на 8 листопада – за новоюліанським календарем. Це не просто смена цифр: Архангел Михаїл, воєвода небесного війська, що переміг сили зла, став покровителем тих, хто бореться з уособленим агресором.
Чому 8 листопада – дата, що з’єднує небо й землю
Уявіть: осінній вітер несе запах мокрого листя, а десь на фронті десантники шепочуть молитву Архангелу перед стрибком. 8 листопада – Собор Архистратига Михаїла за новим календарем, день усіх ангелів під його командуванням. Командування ДШВ підкреслює: як Михаїл повстав проти бунтівників на небесах, так і десантники першими йдуть у бій, звільняючи українську землю від окупантів.
Перенесення дати у 2025-му мало практичний сенс – синхронізація з церковним календарем, що посилює духовний зв’язок. Раніше 21 листопада святкували за юліанським, але перехід на новоюліанський зробив 8 листопада логічним. Це символізм: десантники не просто воїни, а захисники з божественним покровительством, де парашут – як крила ангела.
Тепер свято поєднує військові паради з літургіями. У Житомирі, Львові, Миколаєві церкві наповнюються маруновими беретами, а родини чекають на синів удома. Це день, коли вся країна відчуває подих неба.
Символіка ДШВ: маруновий берет і гасло “Завжди перші!”
Блакитний берет радянських часів відійшов у історію 21 листопада 2017-го на Михайлівській площі в Києві. Президент вручив нову символіку: маруновий (темнобордовий) берет – колір крові й землі, беретний знак з Архангелом Михаїлом, що тримає щит і меч. Прапор роду військ – синьо-жовтий з емблемою: розкритий парашут, крилаті мечі, тризуб.
Нарукавні шеврони бригади мають унікальні прізвиська: 80-та – “Львівські орли”, 95-та – “Житомирські”, 79-та – “Миколаївська”. Клятва десантника звучить так: “Клянусь бути вірним присязі, мужньо боронити Батьківщину… Завжди перші!”. Ці слова – не порожній звук, а заповіт для кожного, хто проходить пекло тренувань.
- Маруновий берет: символ елітності, видається після випробувань, як “Зелений берет” у спецназі США.
- Емблема корпусу: два крилаті мечі на щиті – наступ і захист.
- Прізвиська: “Єноти” за вислугою, але в бою – вовки.
Після церемонії 2017-го символіка стала єдиною: від нашивок класної кваліфікації до штандарту командувача. Це не просто форма – це броня духу.
Структура та озброєння: еліта, готова до будь-якого виклику
Штаб ДШВ – у Житомирі (в/ч А3771). Структура включає два корпуси: 7-й (Січеславський) і 8-й (Волинський). Кожна бригада – самодостатній кулак з піхотою, танками, артилерією. За даними uk.wikipedia.org станом на 2025, чисельність сягає 30 тисяч бійців (The Military Balance 2023).
Ось ключові бригади в таблиці для наочності:
| Бригада | Дислокація | Спеціалізація |
|---|---|---|
| 25-та ОПДБр | Зарічне | Повітрянодесантна |
| 80-та ОДШБр | Львів | Десантно-штурмова |
| 95-та ОДШБр | Житомир | Штурмова, рейди |
| 79-та ОДШБр | Миколаїв | Аеромобільна |
Джерела даних: uk.wikipedia.org. Озброєння вражає: танки Т-80БВ, БМД-1/2, понад 160 БТР-3/4/80, “Дозор-Б”, артилерія 2С1 “Гвоздика”, 2С3 “Акація”, “Град”, ППО “Стріла-10”, Piorun. Парашути: Т-11, Aras. Це армія, що десантується з танками!
Героїчні подвиги ДШВ у війні за незалежність
Перший день повномасштабного вторгнення – 24 лютого 2022-го – десантники 80-ї бригади з Львова захопили й утримували аеродром Гостомель. Вони стрибнули під вогнем, відбили атаки “Вагнера” й еліти росіян, затримавши просування на Київ на ключові дні. Полковник Артем Котенко керував боєм, де хлопці трималися на чесному слові.
95-та бригада з Житомира стала легендою рейдів: у Херсонській операції 2022-го форсували Дніпро, відрізали окупантів, змусивши втекти. У Бахмуті вони штурмували “Артемівськ”, а в Курській наступальній операції 2024-го прорвали лінії, захопивши Су-25 і тисячі кілометрів. 79-та в Миколаєві тримала південь, 46-та єгерська бригада полювала на розвідку ворога.
Статистика вражає: тисячі звільнених сіл, сотні знищених танків. Кожен десантник – герой, бо йде першим, де кулі свистять густіше за град. Їхні історії – про братство, де один за всіх, а всі за одного.
Цікаві факти про День ДШВ 🚀
- 🪂 Перший український десант: 1933 рік, коли козак Василь Ольшанський стрибнув на парашуті над Карпатами.
- ⚔️ Архангел Михаїл: у 2017-му його зображення з мечем стало беретним знаком – першим релігійним символом у ЗСУ.
- 🎖️ Рекорд стрибків: 95-та бригада скинула 500 бійців за добу в навчаннях 2023-го.
- 💥 Танки з неба: Т-80 десантуються з Іл-76, як у фільмах, але по-справжньому.
- 👻 “Єноти”: прізвисько від вислуги, бо “не сплять ночами на варті”.
Ці факти нагадують: за сухою статистикою – живі легенди, що пишуть історію крилами.
Традиції святкування: від парадів до родинних вечерь
Святкування починається з Божественної літургії в церквах покровителя. У Житомирі – парад на стадіоні Полісся, де стрибають з парашутів, вручають нагороди. Родичі печуть пиріжки, згадують загиблих хвилиною мовчання. У містах – концерти, де співають “ДШВ – завжди перші!”.
- Ранок: молебень Архангелу Михаїлу з освяченням беретів.
- День: демонстрація десантування, стрільби, нагородження Героїв.
- Вечір: бали для ветеранів, волонтерські ярмарки.
У 2025-му вперше поєднали з ангельським святом: масові хресні ходи. Це не формальність – це подяка тим, хто повертається чи не повертається. Десантники жартують: “Ми падаємо з неба, щоб підняти Україну”.
На фронті святкують скромно: салют з “Градів”, дзвінок додому. А в тилу – флешмоби “Друзі ДШВ”, де збирають дрони й теплі шкарпетки. День ДШВ – це місток між небом і землею, де мужність переплітається з вірою, а традиції оживають у кожному маруновому береті.
Залишити відповідь