Західний берег річки Йордан і Сектор Газа простягаються вузькою смужкою між Середземним морем та пустелями, ніби серце Близького Сходу, що б’ється в ритмі тисячоліть. Тут, де оливкові гаї чергуються з урвистими горами, карта оживає історіями народів, які боролися за кожен клаптик землі. Палестина, з площею близько 6020 квадратних кілометрів, вміщує понад 5,5 мільйона душ, роблячи її однією з найгустіше заселених зон світу.
Рельєф цієї землі драматичний, як сюжет біблійних легенд: від родючих рівнин узбережжя Гази до Юдейських пагорбів, що сягають тисячі метрів. Мертве море, найнижча точка на планеті (-408 метрів), межує з Йорданією, а гора Гермон на півночі дивиться на все з висоти 2814 метрів. Клімат сухий і спекотний улітку, з м’якими зимами, що приносять дощі, які оживають оливкові дерева – символ палестинської стійкості.
Географічне положення: місток між континентами
Палестина тулиться між Ізраїлем на заході та півночі, Єгиптом на південному заході (лише в Газі) і Йорданією на сході. Загальна довжина кордонів сягає 404 кілометрів на Західному березі та 62 у Газі, здебільшого огороджених мурами та колючим дротом. Середземне море омуває 40 кілометрів узбережжя Гази, де піщані пляжі ховають тунелі, що стали символом опору.
Західний берег і Газа розділені 40 кілометрами ізраїльської території, що робить Палестину географічно розколотою, ніби пазл без кількох шматків.
Ця конфігурація впливає на все: від торгівлі до щоденних поїздок. Палестинці з Гази не можуть легко дістатися до Рамалли, а вода з Йордану розподіляється нерівно. Регіон багатий на ресурси – фосфати, натуральний газ у Газі, – але доступ обмежений.
Еволюція карти Палестини: від османських часів до наших днів
Уявіть османську мапу XIX століття: Палестина – частина Сирії, без чітких кордонів, з Єрусалимом як святинею для трьох релігій. Після Першої світової британці взяли мандат у 1920-му, окресливши територію від Наблуса до Гази. План ООН 1947 року запропонував розділ: 56% для єврейської держави, 43% для арабської, з міжнародним Єрусалимом.
- Арабські лідери відкинули план, що призвело до війни 1948-го, коли Ізраїль захопив 78% мандатної Палестини.
- Зелена лінія 1949-го стала тимчасовим кордоном: Західний берег до Йорданії, Газа до Єгипту.
- Шестиденна війна 1967-го змінила все – Ізраїль окупував ці території, подвоївши площу.
Ослоські угоди 1993–1995 років ввели зони A (палестинський контроль), B (спільний) і C (ізраїльський) на Західному березі. У 2005-му Ізраїль вивів війська з Гази, але блокада з 2007-го, після приходу ХАМАС, зробила її “найбільшою в’язницею просто неба”.
Сучасна карта: Західний берег і Сектор Гази в деталях
Західний берег – серце Палестини, 5650 км² з горами Самарії та Юдеї, де оливкові сади вкривають схили, ніби зелений килим. Річка Йордан тече на сході, а стіна довжиною 700 км розділяє палестинські села від ізраїльських поселень – їх понад 130, з 700 тисячами поселенців.
Сектор Гази, 365 км², – щільний мурашник з 2,3 млн жителів, де середня густота 6300 осіб/км². Порт Гази, аеропорт (зруйнований) і тунелі під Єгиптом – ключові для економіки. Станом на 2025 рік, після подій 2023–2024, інфраструктура відновлюється повільно, з гуманітарними коридорами від OCHA.
| Регіон | Площа, км² | Населення, 2025 (прибл.) | Губернаторства |
|---|---|---|---|
| Західний берег | 5650 | 3,2 млн | 11 |
| Сектор Гази | 365 | 2,3 млн | 5 |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, Palestinian Central Bureau of Statistics.
Ці цифри підкреслюють диспропорцію: Газа – як переповнений вокзал, де кожен метр на вагу золота.
Ключові міста та адміністративний поділ
Рамалла, де-факто столиця, пульсує життям з урядовими будівлями та університетами. Хеврон, поділений на H1 (палестинський) і H2 (ізраїльський), дихає історією Авраама. Наблус – комерційний хаб з давнім Старим містом, а Дженин – центр опору.
- У Газі: Газа-Сіті з портом, Хан-Юніс з ринками, Рафах на кордоні з Єгиптом.
- Західний берег: Єрихон – найдавніше місто світу, Вифлеєм з Різдвяною церквою.
- 16 губерній керуються ПНА, але в Газі – ХАМАС з 2007-го.
Кожен куточок несе культурний відбиток: фалафель у Газі, кнафе в Наблусі, танці дама в селах.
Політичний статус Палестини у 2025: шлях до визнання
Палестина проголошена 1988-го в Алжирі, з Східним Єрусалимом як столицею. З 2012-го – держава-спостерігач в ООН. Станом на вересень 2025-го її визнали 157 з 193 країн-членів ООН, включно з Британією, Канадою та Австралією.
ЄС розділений: Іспанія, Ірландія – за, Німеччина – ні. США блокують повне членство в ООН. Палестинська адміністрація (ФАТХ) контролює частини ЗБ, ХАМАС – Газу, без єдиної армії, лише поліція.
Конфлікт на карті: поселення, стіни, блокада
Ізраїльські поселення на ЗБ – 150 кластерів, що фрагментують територію, ніби острівці в палестинському морі. Стіна, оголошена незаконною Міжнародним судом, петляє 700 км. У Газі блокада обмежує рибальство до 6 миль, а переходи Ерез і Керем Шалом – вузькі горлечка.
Після 7 жовтня 2023-го карта Гази змінилася: гуманітарні зони, коридори. У 2025-му ООН тисне на “дві держави” за кордонами 1967-го з обмінами.
Цікаві факти про Палестину на карті
- Мертве море – не лише найнижче, а й найсолоніше, де плавають мертві риби, але лікують псоріаз.
- Єрихон – 11 тисяч років історії, з вежами старішими за Стоунхендж.
- Оливкове дерево в Джит – 5000 років, символ коріння палестинців.
- Гора Фавор – де Ісус преобразився, вершина 562 м з панорамою на Галілею.
- Газа має більше тунелів під землею, ніж метро в деяких столицях.
Ці перлини роблять карту не просто лініями, а полотном легенд.
Поселення ростуть, визнання множиться, а палестинці сіють оливки, сподіваючись на день, коли карта стане цілою. Ринки Хеврона гудуть, університети в Рамаллі готують лідерів, і земля шепоче про майбутнє, де кордони служать мостам, а не стінами.
Залишити відповідь