Серед суворого рельєфу Кольського півострова, де тундра переплітається з сопками, а Баренцеве море шепоче крижаними вітрами, ховається аеродром Оленья. Ця точка на карті – 68°09′06″ північної широти та 33°27′54″ східної довготи – не просто злітна смуга, а ключовий вузол російської стратегічної авіації. Від Мурманська її відділяє рівно 92 кілометри на південь, поруч з містом Оленегорськ і селищем Високий. У супутниковому режимі Google Maps або Yandex.Карт ви побачите довгу бетонну стрічку ЗПС серед лісів і озер, оточену ангарами та радарами.
Висота над рівнем моря – 214 метри, що робить посадку тут справжнім викликом для пілотів: смуга має форму сідла з прогином у центрі на 12 метрів, без широких зон безпеки. Аеродром Оленья на карті виглядає компактним, але його 3500-метрова ЗПС (ширина 80 метрів, залізобетонне покриття) розрахована на гігантів на кшталт Ту-95 чи Ту-22М3. Відстань до українського кордону – близько 1800 кілометрів, до Фінляндії – ще менше, що робить базу вразливою для далеких дронів.
Цей арктичний форпост увійшов в історію як стартова площадка для “Цар-бомби” – найпотужнішого термоядерного вибуху людства. Сьогодні ж він пульсує напруженістю сучасних конфліктів, де стратегічні бомбардувальники злітають для ракетних ударів.
Де знайти аеродром Оленья на популярних картах: покроковий гід
Шукати аеродром Оленья на карті – справа хвилини, якщо знати хитрощі. У Google Maps введіть “Olenya Air Base” або точні координати 68.1517 N, 33.4650 E – і супутниковий шар розкриє всю базу: ЗПС тягнеться з північного заходу на південний схід (напрямок 01/19), поруч ангари, капонири для Ту-95МС і Ту-22М3, радари та селище Високий. Yandex.Карти реагують на “аеродром Оленья” – з’явиться позначка біля Оленегорська, з можливістю 3D-огляду рельєфу.
У OpenStreetMap або Mapy.com шукайте за ICAO-кодом XLMO – це військовий об’єкт без цивільного трафіку. Супутникові знімки з 2025-2026 років (Planet Labs чи Maxar) показують сліди ремонтів після атак: нові укріплення, сітки від дронів і розосереджені літаки. Для детального zoom використовуйте Earth Google – видно навіть валуни за межами бетону.
- Google Maps: “Olenya airfield” – супутник, вимірювання: ЗПС точно 3,5 км.
- Yandex.Карти: “Оленья Мурманская область” – панорами околиць, відстань до Мурманська.
- 2GIS чи Apple Maps: Менш детально, але з маршрутами до найближчих доріг.
- Спеціалізовані (Scramble.nl чи Airbase.ru): Схеми бази з позначками ангарів.
Ці карти не просто показують точку – вони розкривають контекст: база притулилася до західного схилу сопки, з колом польотів на 700 метрів через гори. Плавний перехід від пошуку до аналізу супутників допомагає зрозуміти, чому Оленья – ідеальний хаб для арктичних операцій.
Історія аеродрому: від ядерних тіней 1950-х до ролі в гібридних війнах
Будівництво аеродрому Оленья стартувало в середині 1950-х на пологому схилі сопки, де американська розвідка зафіксувала перші сліди вже 1957-го. Тоді сюди прибула 34-а ескадрилья з Ту-16 і Мі-4 для арктичних тестів – льоти в полярну ніч, ядерні симуляції. З 1957 по 1962 аеродром став тилом для випробувань на Новій Землі: доставка боєприпасів, розвідка погоди, супровід бомбардувальників.
Кульмінація – 30 жовтня 1961-го: з Оленьї злетів Ту-95В з “Цар-бомбою” (57 мегатонн), що вибухнула над Новою Землею, лишивши ударну хвилю, яка тричі облетіла планету. 22 серпня 1962-го екіпаж Курпякова випустив крилату К-10С з ядерною бойовою частиною – останній такий пуск у радянській історії. У 1960-х Оленья слугувала дозаправкою для Ту-114 Москва-Гавана, минаючи Атлантику.
З 1965-го – база ВМФ: 924-й полк з Ту-16, потім Ту-22М3 (1988), МіГ-27 (1990). 1990-ті принесли скорочення: 88-й полк розформований 1995-го. З 2011-го – під Дальньою авіацією РФ, частина 6950-ї бази в Енгельсі. 2018-го – хаб для Ту-160 до Венесуели (понад 12 тис. км з дозаправками). Сьогодні Оленья – осередок Ту-95МС і Ту-22М3 для ударів по Україні, з ротаціями з Білої чи Енгельса.
Технічні характеристики: чому ЗПС Оленьї – виклик для гігантів неба
Аеродром Оленья вражає компактністю в арктичній дикості: ЗПС 3500×80 м приймає важковаговики до 200 тонн. Бетон витримує циклічні заморозки, але сідлоподібна форма з провисом вимагає ідеальної техніки пілотування – будь-яке відхилення, і кінець. Висота 214 м плюс гори роблять підхід ризикованим, без запасних смуг.
| Характеристика | Аеродром Оленья | Енгельс-2 (порівняння) | Біла (порівняння) |
|---|---|---|---|
| Довжина ЗПС | 3500 м | 3200 м | 3800 м |
| Напрямок | 01/19 | 07/25 | 09/27 |
| Покриття | Залізобетон | Бетон | Бетон |
| Висота, м | 214 | 106 | 520 |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, en.wikipedia.org. Таблиця підкреслює унікальність: коротша за східні бази, але ближча до НАТО. Навколо – радари (Оленегорськ-станція ПРО), ангари на 40+ бомбардувальників, паливні сховища. У 2026-му після атак додані капоніри та ППО С-400.
Стратегічне серце Арктики: роль Оленьї в геополітиці
Оленья – не просто база, а арктичний щит РФ. Близько до Норвегії (200 км до Альти) і Фінляндії, вона контролює Баренцеве море, де танення льоду відкриває маршрути. Ту-95МС звідси досягають США за 10 годин, несучи “Кинжали” чи крилаті ракети. У 2022-2026 роках – ключ для 1000+ ударів по Україні, з ротаціями: у травні 2025-го тут скупчили 40 Ту-22М3 і 11 Ту-95МС – 20% флоту.
Передислокація 2025-го (після “Павутини”) показала вразливість: Росія ховає бомбардувальники в арктичній глушині, але дрони долають 1800 км. Стратегія РФ – розосередження, але Оленья лишається хабом через ЗПС і логістику. Для НАТО – пріоритетна ціль, бо звідси загрожують конвоям і Європі.
Темні сторінки: катастрофи та інциденти над сопками
Суворі умови Кольського півострова не пробачають помилок. 15 липня 1968-го Ту-16 врізався в сопку Юкспор – 7 загиблих через хибу навігації. 15 лютого 1980-го інший Ту-16 загинув у тумані: 4 жертви. Найболісніша – 22 січня 2019-го: Ту-22М3 (№35) розвалився при жорсткій посадці в заметіль – троє загиблих, включаючи командира Гур’єва.
Ці трагедії нагадують про ризики: полярна ніч, вітри до 30 м/с, ожеледиця. Навіть тести “Кинжалу” 2019-го з МіГ-31К пройшли тут, але з напругою.
Цікаві факти про аеродром Оленья
- Старт “Цар-бомби”: єдина база, з якої злетів носій 57-Мт вибуху – ударна хвиля облетіла Землю тричі.
- Кубинський міст: у 1960-х Ту-114 дозаправлялися тут, обходячи США над Північним Льодовитим.
- Рекордна скупченість: травень 2025-го – 51 бомбардувальник, рекорд для РФ.
- Дронова вразливість: перша база, де FPV-дрони вдарили за 1800 км, знищивши 4 Ту-95 у червні 2025-го.
- Радник ПРО: поруч станція “Контейнер” – раннє попередження про балістичні ракети з 1971-го.
Ці перлини роблять Оленью легендою авіації – сумішшю героїзму й жорстоких уроків.
Сучасні атаки: як дрони змінили долю бази
З початком повномасштабного вторгнення Оленья ожила: Ту-95МС злітають для “Калібрів” по Києву. Липень 2024-го – перша атака ГУР: пошкоджено два Ту-22М3 (№31 і №33) дронами за 1800 км. Червень 2025-го, операція “Павутина”: рій FPV-дронів спалив 4 Ту-95МС і Ан-12, – супутники Maxar зафіксували дим і уламки.
Супутникові знімки 3 червня 2025-го показують хаос: 20% стратегічної авіації РФ під ударом. Росія посилила ППО, перекинула з Білої, але у жовтні 2025-го звідси ж 7 бомбардувальників били по Україні. На 2026-й база активна, з ремонтами – символ вразливості “непереможної” авіації.
Оленья на карті лишає слід у свідомості: від ядерного гуму до дронових спалахів, цей арктичний гігант продовжує формувати хід подій, змушуючи переосмислювати небо над північчю.
Залишити відповідь