Кожне 28 червня Україна оживає спогадами про той доленосний ранок 1996 року, коли Верховна Рада нарешті поставила крапку в багатолітніх дебатах, ухваливши Основний Закон. Саме цього дня о 9:18 ранку 315 депутатів голосами “за” затвердили Конституцію, яка стала фундаментом незалежної держави. Це не просто дата в календарі — це пульс нації, що б’ється в ритмі боротьби за права, суверенітет і гідне майбутнє.
День Конституції вирізняється серед інших свят унікальністю: стаття 161 самого документа проголошує його державним. Після п’яти років напружених дискусій, компромісів і навіть погроз референдумом, парламентарії працювали безперервно добу, не відходячи від пультів. Така відданість народному благу досі надихає, нагадуючи, як слово закону може зцілити розколоте суспільство.
У 2026 році ми наближаємося до 30-річчя цього події, і свято набуває ще гострішого значення на тлі воєнних реалій. Воно підкреслює незламність українців, чиї права на свободу й територіальну цілісність захищені цим документом. А тепер зануримося глибше в історію, щоб зрозуміти, чому цей день — не архівний факт, а жива сила.
Історичні витоки: від Пилипа Орлика до перших кроків незалежності
Коріння української конституційності сягає глибокої давнини, де перші паростки правових ідей проросли ще в часи Гетьманщини. У 1710 році Пилип Орлик уклав “Пакти і Конституції прав і вольностей Війська Запорозького” — документ, який історики називають однією з найперших конституцій у Європі. Хоч він так і не набрав чинності через поразку Мазепи, але чітко окреслив обмеження влади гетьмана, права козаків і принцип поділу влади, ніби пророкуючи майбутнє.
Наступні спроби з’явилися в бурхливому XX столітті: Конституція УНР 1918 року запровадила парламентську республіку, а “Мала конституція” ЗУНР того ж року підкреслила демократичні принципи. Тимчасова Конституція Карпатської України 1939-го стала криком свободи перед окупацією. Ці папери, народжені в полум’ї революцій і воєн, формували традицію, де закон стоїть понад ватажками.
Після Другої світової діяла радянська Конституція УРСР 1978 року, яка слугувала ширмою для тоталітаризму. Лише з розпадом СРСР у 1991-му постала нагальна потреба в новому документі. 24 жовтня 1990-го утворили комісію під керівництвом Леоніда Кравчука, а в червні 1991-го схвалили Концепцію. Та протистояння між парламентом і президентом гальмувало процес, перетворюючи конституційне творення на справжній епічний квест.
Напружені дебати 1996-го: як народився Основний Закон
Все змінилося з обранням Леоніда Кучми президентом у 1994-му. Лише через 51 годину після інавгурації він створив нову Конституційну комісію, співголовами якої стали сам Кучма та спікер Олександр Мороз. Доопрацьований проект подали до Верховної Ради 20 березня 1996-го, а перше читання пройшло в травні-червні з 258 голосами “за”.
Друге читання стало марафоном: врахували понад 6 тисяч поправок. 26 червня Кучма оголосив указ про референдум 25 вересня, але парламент відкинув його постановою. 27 червня розпочався безперервний розгляд, що тривав 24 години. Депутати не спали, не їли толком, але трималися заради мети. О 9:18 28 червня 315 “за” — і Конституція набула чинності миттєво. Президент скасував свій указ, а стара конституція УРСР пішла в архів.
Україна стала останньою пострадянською республікою з новим Основним Законом, що підкреслило нашу унікальність. Міжнародна спільнота визнала його одним з найдемократичніших, з сильним акцентом на права людини. Цей момент став тріумфом компромісу між лівими й правими силами, довівши, що єдність можлива навіть у розколі.
Структура та ключові положення: серце Конституції
Документ налічує преамбулу, 15 розділів і 166 статей, зосереджених на правах людини (розділ II — аж 48 статей!). Україна проголошена суверенною, демократичною, правовою державою (ст.1), де людина — найвища цінність (ст.3). Верховенство права (ст.8), поділ влади та гарантії свобод формують каркас.
Серед перлин — заборона примусової праці (ст.43), право на страйк (ст.44), охорона дитинства (ст.51). Зовнішня політика базується на міжнародному праві, а українська — державна мова (ст.10). Зміни після 2014-го посилили це: 2016-го виключили розділ про прокуратуру, 2019-го закріпили курс на ЄС і НАТО (ст.102). Під час воєнного стану з 2022-го правки заборонені, що захищає стабільність.
Щоб наочно порівняти еволюцію, ось таблиця ключових попередників:
| Конституція | Рік | Ключові риси | Чи набула чинності |
|---|---|---|---|
| Пилипа Орлика | 1710 | Обмеження гетьмана, поділ влади | Ні |
| УНР | 1918 | Парламентська республіка | Частково |
| ЗУНР | 1918 | Демократичні принципи | Короткочасно |
| Карпатської України | 1939 | Автономія, права | Ні |
| Сучасна | 1996 | Права людини, суверенітет | Так |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, rada.gov.ua. Ця таблиця ілюструє шлях від мрій до реальності, де кожна спроба додавала цеглинку до сучасного фундаменту. Плавно переходячи до сьогодення, подивімося, як це свято живе серед нас.
Традиції святкування: від Києва до найвіддаленіших куточків
Святкування розпочинається з офіційних церемоній у Верховній Раді: покладання квітів, промови лідерів. Президент Володимир Зеленський у 2025-му взяв участь у заходах, наголосивши на ролі Конституції в обороні країни. У регіонах — концерти, флешмоби, вікторини для школярів, як-от “Сила закону – сила держави” у Звягелі чи “Конституція в малюнках” для дітей.
У воєнний час акцент на патріотизм: марші захисників, лекції про ст.17 (захист суверенітету). Місцеві ради організовують круглі столи, а бібліотеки — виставки. Ось типові заходи в одному списку:
- Офіційний рівень: Звернення президента, сесія парламенту — підкреслюють єдність влади.
- Освітній: Вікторини, конкурси малюнків — залучають молодь, роблячи закон близьким.
- Культурний: Концерти з гімнами, флешмоби на площах — наповнюють емоціями.
- Громадський: Благодійні акції, семінари з прав — перетворюють свято на практику.
Після таких подій люди частіше згадують про свої права, що робить День Конституції не формальністю, а каталізатором свідомості. Особливо в 2025-му, коли 29-та річниця співпала з суботою, без додаткового вихідного 30 червня.
Цікаві факти про День Конституції України
- Конституцію писали 15 проектів за 6 років — рекорд наполегливості!
- Депутати не виходили з залу 24 години, харчуючись бутербродами — справжній марафон.
- Україна — остання пострадянська країна з новою конституцією, але найдемократичніша за визнанням світу.
- Популярність свята зросла вдвічі: з 14% у 2021-му до 29% у 2023-му (КМІС).
- Ст.161 робить його єдиним святом прямо в Конституції — унікальність!
- У 2025-му KIIS зафіксував 18% українців, хто вважає його улюбленим.
Ці перлини роблять тему ще захопливішою, ніби скарбниця, що чекає на відкриття.
Сучасний контекст: роль у війні та європейському шляху
Сьогодні Конституція — щит проти агресії. Ст.17 зобов’язує захищати суверенітет, а курс на НАТО/ЄС (2019) визначає вектор. Опитування KIIS за лютий 2025-го показують: 18% називають День Конституції улюбленим, попри лідерство релігійних свят. Зростання популярності з 2021-го свідчить про переоцінку цінностей у війні.
Зміни 2014–2019 посилили судову реформу, скасували депутатську недоторканність (2020). Під воєнним станом документ стабілізує, але після Перемоги чекають правки: посилення децентралізації, екологічні норми. Вона не просто папір — це жива угода народу з державою, що еволюціонує.
Для українців це нагода перечитати ключові статті, обговорити з родиною. Уявіть сімейний вечір з текстом на столі: розмови про права оживають, надихаючи на активність. А в регіонах волонтери цитують ст.34 про свободу слова, борючись з фейками.
Таблиця динаміки популярності свят (KIIS):
| Свято | 2021 (%) | 2023 (%) | 2024 (%) | 2025 (%) |
|---|---|---|---|---|
| День Конституції | 14 | 29 | 28 | 18 |
| День Незалежності | 37 | 64 | — | — |
Джерела: kiis.com.ua. Ці цифри мотивують: свято набирає обертів, як і наша стійкість. А попереду — нові традиції, де кожен українець стає хранителем закону.
Залишити відповідь