Уявіть карту України, розсипану тисячами вогників – від гамірних мегаполісів до тихих присілків, де час ніби зупинився за дубами-дідусями. Станом на січень 2026 року в нашій країні нараховується 28 656 населених пунктів. Ця цифра пульсує життям: 463 міста дихають ритмом вулиць, понад 2 тисячі селищ тримають баланс між полями й заводами, а решта – села, що ховають у собі коріння націй. Кожне з них – не просто точка на мапі, а історія з ароматом свіжого хліба й шепотом вітру в садах.
Ці дані вражають своєю стійкістю попри бурі реформ і виклики війни. Вони базуються на офіційних звітах, що відображають реальний адміністративний устрій після децентралізації. А тепер розберемося, звідки взялися ці цифри й що вони значать для кожного з нас – від міського поспіху до сільської гармонії.
Населений пункт: від села до міста – чітка класифікація
Населений пункт в Україні – це будь-яке поселення з постійними жителями, де є вулиці, будинки й душа спільноти. Законодавство ділить їх на три основні типи після ключової реформи 2023–2024 років. Міста – це урбаністичні гіганти з багатоповерхівками й населенням понад 10 тисяч, де кипить бізнес і культура. Селища – перехідна ланка, з компактною забудовою, часто промислові чи курортні куточки. Села ж – серце українського села, з садибами, городами й традиціями, де кожен двір розповідає свою сагу.
Реформа скасувала архаїчне поняття “селища міського типу” – спадщину радянських часів. Близько 880 таких пунктів просто перейменували в селища, а найбільші з них могли стати містами. Це спростило адмінкарту, зробивши її гнучкішою. Тепер громади самі вирішують статус, залежно від чисельності й забудови. Результат? Більш логічна система, де кожне поселення пасує своєму масштабу.
- Міста: пульсуючі центри, від Києва з його золотими куполами до маленьких перлин на кшталт Кам’янця-Подільського. Вони генерують 70% ВВП країни.
- Селища: мости між селом і містом, де оживають фабрики чи санаторії, приваблюючи туристів гірськими стежками Закарпаття.
- Села: понад 26 тисяч perли, де збереглися звичаї колядок і ярмарків, але стикаються з відтіканням молоді.
Така структура не статична – вона еволюціонує з кожним роком, реагуючи на міграцію й інвестиції. Перехід від радянської моделі до сучасної робить нашу карту живою мозаїкою.
Розбивка за типами: цифри, що оживають
З 28 656 пунктів лише 463 – міста, що вміщують третину населення. Київ, Харків, Одеса – гіганти з мільйонами душ, де небокрай тремтить від амбіцій. Решта містечка, як Вінниця чи Івано-Франківськ, чарують затишком старовинних площ. Ці урбаністичні оази притягують інвестиції, перетворюючи провінцію на хаб технологій.
Селища – близько 2 045, бо сюди влилися колишні смт. Вони розкидані по промислових зонах Донбасу чи курортних смугах Чорномор’я. Багато з них, як Славутич чи Тростянець, оживають завдяки новим проєктам – від ІТ-парків до агрокластів. Села домінують числом: понад 26 тисяч. Тут, у хуторах Полтавщини чи присілках Карпат, б’ється серце етносу, хоч демографи б’ють на сполох через депопуляцію.
| Тип | Кількість | Частка, % | Приклади |
|---|---|---|---|
| Міста | 463 | 1,6 | Київ, Львів, Дніпро |
| Селища | ~2045 | 7,1 | Бердичів, Свалява |
| Села | ~26 148 | 91,3 | Біла Церква (село), Космач |
Дані адаптовано з uk.wikipedia.org станом на 2026 рік. Ця таблиця показує домінування сіл – спадщина аграрної історії, але й виклик для модернізації.
Населені пункти по областях: регіональний калейдоскоп
Україна – не моноліт, а пазл з 24 областей, де кожна має свій ритм. Львівщина пишається 1928 пунктами, де Карпати ховають десятки присілків. Полтавщина з 1841 – родюча нива з селами-фортецями. А Чернівеччина скромніша – 417, бо гори диктують компактність. Ці розбіжності народжені ландшафтом: рівнини плодять села, а степи – міста.
Ось ключові цифри по регіонах. Вони допомагають зрозуміти, де пульс країни б’ється сильніше, а де потребує підтримки.
| Область | К-сть НП | Область | К-сть НП |
|---|---|---|---|
| Вінницька | 1503 | Львівська | 1928 |
| Волинська | 1087 | Миколаївська | 911 |
| Дніпропетровська | 1501 | Одеська | 1173 |
| Донецька | 1298 | Полтавська | 1841 |
| Житомирська | 1668 | Рівненська | 1026 |
| Закарпатська | 605 | Сумська | 1490 |
| Запорізька | 953 | Тернопільська | 1058 |
| Івано-Франківська | 804 | Харківська | 1746 |
| Київська | 1180 | Херсонська | 698 |
| Кіровоградська | 1029 | Хмельницька | 1451 |
| Луганська | 925 | Черкаська | 854 |
Таблиця за decentralization.ua (січень 2026). Сумарно без окупованих зон – реальна картина підконтрольних територій. Західні області ведуть за кількістю, бо родючість землі множить села.
Динаміка: як змінювалася кількість через реформи та війну
Ще в 1991-му сіл було 28 500, міст – 440. Радянська урбанізація скоротила села на тисячі, додаючи смт. Децентралізація 2015–2020 об’єднала ради, але НП лишилися. 2020 укрупнили райони з 490 до 136, оптимізувавши карту. А 2023-й закон скасував смт, перерозподіливши статуси без втрати пунктів.
Війна з 2022-го – найсуворіший тест. Сотні сіл на сході стали примарами: зникло понад 600 малих поселень через евакуацію. Міста як Маріуполь чи Бахмут пережили руйнування, але вистояли. Міграція оживила захід: села Франківщини набрали тисячі переселенців. Тренд – урбанізація: села пустіють, міста ростуть на 1–2% щороку.
- 1991: ~30 тис. НП, домінування сіл.
- 2020: 29 800, пік смт.
- 2026: 28 656 – стабілізація з оптимізацією.
Ця еволюція – як ріка: то спокійна, то бурхлива, але завжди вперед.
Цікава статистика: факти, що здивують
Ви не повірите, але найпоширеніша назва – Іванівка, їх 121 по країні! За нею Олександрівка (107), Михайлівка (106). Найбільше село – Космач на Івано-Франківщині, 84 км², ніби міні-область. А найменше – хутори з десятком хат.
За густотою: Київщина – 100+ НП на 1000 км², Чернівеччина – щільна сітка. Війна зникнула 600+ сіл-привидів, але народилися “поселення” – неформальні кластери переселенців. 91% НП – села, де живе лише 30% українців. Це парадокс: земля ситна, та люди тягнуться до ламп мегаполісів.
- Найбільше міст: Донеччина (52, попри окупацію).
- Найбільше сіл: Львівщина (1850+).
- Рекордсменка: Полтавщина – 1841 НП на родючих нивах.
Ці перлини статистики роблять Україну унікальною – країною контрастів, де село годує, а місто мріє.
Тренди майбутнього: що чекає на наші поселення
Децентралізація дає громадам гроші на реновацію: села з сонячними фермами, селища з велодоріжками. Війна прискорила цифризацію – онлайн-реєстри НП спрощують життя. Міста ростуть, поглинаючи села, як Харків сусідні хутори. Але село відроджується: агротуризм у Карпатах, фермерські кооперативи на Полтавщині приваблюють молодь.
Екологія тисне: клімат змінює степи Херсонщини, змушуючи консолідувати НП. У 2030-му прогнозують 28 000 пунктів, з фокусом на мегарегіони. Кожне село може стати перлиною, якщо громади візьмуть долю в руки – від ярмарків до дрон-доставки.
Ця мозаїка населених пунктів – наша сила. Вона шепоче про витривалість, кличе відкривати нові куточки й будувати спільне завтра.
Залишити відповідь