Червоний фон, що пульсує як серце агресивної нації, білий диск у центрі, ніби холодний місяць над полем битви, і чорна свастика, що в’ється, мов змія в пошуках жертви. Саме так виглядав прапор Третього Рейху – офіційний символ нацистської Німеччини з 1935 по 1945 рік. Він не просто майорів над будівлями Берліна чи флотиліями Kriegsmarine, а втілював ідеологію, яка перевернула світ догори дном, викликаючи хвилі жаху й опору. Цей прямокутний стяг з пропорціями 3:5 став невід’ємною частиною нацистської пропаганди, де кожен елемент ніс заряд містики й агресії.
Його дизайн приписують Адольфу Гітлеру, який у 1920-х роках перетворив партійний символ НСДАП на державний. Червоний колір полотнища символізував соціальну боротьбу пролетаріату, переосмислену нацистами, білий диск – чистоту нації, а свастика – перемогу аріїв у вічній битві. Уже в перші місяці після приходу нацистів до влади у 1933-му цей прапор почав з’являтися поряд з імперським чорно-біло-червоним триколором, сигналізуючи про “відродження” Німеччини. А 15 вересня 1935-го, на тлі Нюрнберзьких расових законів, він офіційно став Reichsflagge – державним, національним і навіть торговим прапором.
Та за цією простотою ховається шар за шаром сенсів, від древніх коренів свастики до сучасних заборон. Розберемося, як тканина перетворилася на зброю масового психозу, і чому її тінь досі лякає.
Походження дизайну: від партійного стягу до символу рейху
Усе почалося в хаосі повоєнної Німеччини 1919–1920 років, коли фолькішні рухи та аріософія шукали древні символи для “відродження аріїв”. Свастика, відома тисячоліттями як знак удачі в Індії, Китаї чи навіть на Троянських амфорах, потрапила до Німеччини через археолога Генріха Шлімана та Товариство Туле. Зубний лікар Фрідріх Крон запропонував її для партії, але Гітлер переробив: нахилив на 45 градусів, обрав правосторонню орієнтацію – бо ліва, на його думку, несла занепад, а права – процвітання.
Перший прапор змайстрували 20 травня 1920-го на мітингу в Штарнберзі: червоний фон з білим диском і чорною свастикою. Гітлер описав це в “Моїй боротьбі”: “Я сам розробив прапор, щоб він викликав у серця німців почуття єдності й сили”. Тканина з шовку чи бавовни шилася вручну, часто з металевими стрижнями для жорсткості. До 1923-го, після пивного путчу, символ став культовим – його несли на похоронах загиблих СА, де червоний колір асоціювався з кров’ю мучеників.
Прихід НСДАП до влади у 1933-му прискорив еволюцію. Указом від 12 березня ввели подвійне вивішування: чорно-біло-червоний імперський прапор зверху, свастика знизу. Це мало зв’язати нацистів з кайзерівською славою, відкидаючи “чорно-червоне-золото” Веймару як символ поразки. Поступово партійний стяг витісняв старі, стаючи інструментом тотальної пропаганди – від шкільних флагштоків до стадіонів.
Офіційне затвердження: Нюрнберг 1935 і закон про прапор
Каталізатором став скандал на лайнері “Бремен” 26 липня 1935-го в Нью-Йорку. Американські активісти зірвали нацистський прапор, кинувши його в гавань. Суддя Луї Бродський виправдав їх, назвавши стяг “піратським”. Цей інцидент розлютив Гітлера – і на партз’їзді в Нюрнберзі 15 вересня 1935-го ухвалили Reichsflaggengesetz. Закон проголошував: “Державні кольори – чорний, білий, червоний. Державним і національним прапором є прапор зі свастикою (Hakenkreuzflagge), який також слугує торговим”.
Цей документ, частина Нюрнберзьких законів, не тільки підняв прапор до вершин, а й заборонив євреям його вивішувати – перший крок до Голокосту.
Далі пішли уточнення: укази від 5 жовтня 1935-го регулювали військові варіанти, 11 квітня 1935-го – штандарт фюрера. До 1943-го, коли рейх став “Великонімеччиною”, прапор майорів скрізь – від Рейхстагу до концтаборів. Після капітуляції 8 травня 1945-го окупаційні сили (США, Британія, СРСР, Франція) заборонили його негайно, спалюючи запаси.
Символіка елементів: червоний, білий, чорний і гачкуватий хрест
Кожен штрих мав сенс. Червоний фон, наче артерія революції, уособлював “соціальну місію” – боротьбу з “більшовизмом” і профспілками, але на службі еліті. Білий диск, чистий і сліпучий, кричав про расова чистоту, німецький націоналізм. Чорна свастика в центрі – динамічна, ніби в русі – символізувала арієцьку боротьбу за простір і працю, протистояння “семітам”. Гітлер писав: “Вона повинна вражати в саме серце, бути простою і сильною”.
Свастика несла окультний відбиток: у Товаристві Туле її бачили знаком Тора – гаків як блискавок бога грому. Правий поворот гака – до древка на лицьовій стороні, лівий на зворотній – додавав містики. Пропорції фіксували точність: диск 3/4 висоти, хрестовина половина висоти, ширина 1/10, гаки 3/10 зовні, 2/10 всередині (з указу 20 грудня 1933-го).
У пропаганді прапор оживав: на ралі в Нюрнберзі 1934-го 100 тисяч стягів створювали “кроваве море”, гипнотизуючи натовп. Фільми Лені Ріфеншталь фіксували це як “дух рейху”. Навіть у концтаборах він нагадував жертвам про владу ката.
Варіанти прапорів Третього Рейху: від флоту до дипломатії
Основний Reichsflagge не був єдиним – нацисти створили цілу систему для різних сфер. Перед таблицею з порівнянням варто зазначити: ці варіанти підкреслювали ієрархію, від фюрера до моряків, роблячи символіку тотальною.
| Варіант | Опис | Використання | Пропорції |
|---|---|---|---|
| Reichsflagge (основний) | Червоне полотнище, білий диск, чорна свастика | Державний, національний, торговий | 3:5 |
| Reichskriegsflagge | Червоне з хрестом (біло-чорно), Залізний Хрест у крижі, свастика | Військовий прапор сухопутних сил і ВПС (з 1938) | 3:5 |
| Gösch der Kriegsschiffe | Червоне з білим диском і свастикою ближче до древка | Гюйс Kriegsmarine | 3:5 |
| Reichsdienstflagge | Червоне з чорно-білим орлом у куті, свастика | Службовий для держустанов | 3:5 |
| Führerstandarte | Червоне з дубовим листям, орлами, золотою свастикою | Персональний штандарт Гітлера | 1:2 |
Дані з uk.wikipedia.org та ru.wikipedia.org. Ці варіанти шилися з якісних матеріалів – вовни для флоту, шовку для церемоній. Військовий прапор майорів на U-boat, а дипломатичний – з орлом – на посольствах. Така варіативність робила символіку гнучкою, проникаючи в кожен куточок життя рейху.
Використання під час Другої світової: від тріумфу до поразки
Прапор став нервом нацистської машини. У Польщі 1939-го він майорів над Варшавою, в Франції 1940-го – над Ейфелевою вежею, а в 1941-му – над Києвом і Севастополем. На Сході його бачили вбитими в землю на стовпах, як знак окупації. Флот адмірала Деніца прикрашав його на мачтах, а авіація – на фюзеляжах.
Опір народжував легенди: греки Маноліс Глезос і Апостолос Сантос зірвали його з Акрополя в 1941-му, американці палили копії на мітингах. До 1945-го, коли Червона армія піднімала стяги над Рейхстагом, нацистські прапори спалювалися масами. У бункері Гітлера вони стали символом кінця – фюрер наказав знищити запаси, аби не дісталися ворогам.
Виробництво було масовим: фабрики в Лейпцигу шили мільйони квадратних метрів, часто з дешевої синтетики наприкінці війни. Пропаганда Йозефа Геббельса перетворювала їх на “крила перемоги”, але реальність розбила ілюзію.
Цікаві факти про прапор 3 Рейху
- Гітлер нібито намалював ескіз за 15 хвилин у 1920-му, відкинувши 50 варіантів від дизайнерів – червоний фон переміг, бо “викликав пристрасть”.
- До WWII свастика була всюди: на американських значках удачі, британських літаках, навіть у Coca-Cola рекламі 1910-х як символ процвітання.
- Інцидент “Бремен” 1935-го коштував дипломатичного скандалу, але прискорив закон – Гітлер використав його для консолідації влади.
- Найбільший прапор шили для ралі: розміром з поле футболу, його несли тисячі СА у синхроні, створюючи ефект “кровавої хвилі”.
- У 1945-му німецькі кораблі перейшли на “Чарлі” з міжнародного кодексу – білий прапор з червоним хрестом, іронічно символізуючи поразку.
Ці епізоди показують, як символ еволюціонував від удачі до жаху. Сьогодні вони нагадують: знаки змінюють значення залежно від контексту.
Післявоєнне сприйняття: заборони та культурний відбиток
З 1945-го прапор став табу. У ФРН і НДР 1949-го повернули чорно-червоне-золото Веймару. Сьогодні в Німеччині §86a Kriminalgesetzbuch карає за публічне показування – до 3 років тюрми, з винятками для мистецтва чи освіти. У ЄС директиви забороняють нацистську символіку, в Україні – ст. 436-1 ККУ (штраф чи 5 років). Станом на 2026 рік, після хвилі неонацизму, заборони посилилися: у Словенії заборонили навіть союзницькі символи, Польща бореться з радикалами.
У культурі прапор з’являється в “Індіані Джонсі” (злим нацистам), “Вовку з Волл-стріт” (метафора жадоби) чи іграх як Wolfenstein. Він нагадує: історія вчить не повторювати помилок, перетворюючи страх на пильність. Музеї, як USHMM, показують його в контексті Голокосту, де червоний фон асоціюється з 6 мільйонами жертв.
Неонацисти намагаються реанімувати – міняють кути свастики чи кольори, але закони наздоганяють. У повсякденному житті німці уникають його, як чуми: футболісти ФК “Дрезден” штрафуються за фанатські версії. Це символ не просто минулого – уроку, чому символи можуть убивати.
Коли дивишся на фото Нюрнберга, мурашки біжать по шкірі: тканина майоріла, а за нею – мільйони доль. Сьогодні вона в музеях, але її тінь нагадує про крихкість свободи. Розмова про прапор 3 Рейху триває – в дебатах, книгах, пам’яті тих, хто вижив.
Залишити відповідь