Гамірний базар пульсує життям: яблука червоніють у кошиках, помідори сяють соковитістю, хліби дихають теплом. Кожне слово тут ніби танцює в ритмі множини, малюючи картину безлічі. Множина – це граматична форма числа, яка позначає два чи більше предметів, осіб, явищ, протиставляючись строгості однини. У українській мові вона пронизує іменники, прикметники, числівники й навіть дієслова, роблячи мову живою та багатогранною.
Без множини мова втратила б колорит: один стіл стоїть мовчазно, а столи заповнюють кімнату затишком. Ця форма не просто додає “-и” чи “-а” – вона відображає реальність, де світ рідко буває одиночним. Від шкільних зошитів до поетичних строф, множина допомагає точно передавати хаос повсякдення чи велич ландшафтів.
У серці української граматики множина сформувалася з праслов’янських коренів, еволюціонуючи через століття. Сьогодні вона керується чіткими правилами, але ховає пастки для необережних – від запозичень до архаїзмів. Розберемо все по поличках, з прикладами, які запам’ятаються назавжди.
Визначення множини: серце граматичної категорії числа
Множина в лінгвістиці – це не просто “багато”, а повноцінна морфологічна категорія, що виражає кількісне значення понад один. У сучасній українській мові, як зазначає Вікіпедія, вона протиставляється однині в більшості словозмінних частин мови. Для іменників це зміна закінчень чи основи, що сигналізує про сукупність: книга – книги, друг – друзі.
Цікаво, що множина не завжди означає точну кількість – часто це невизначена множинність, як у “люди йдуть вулицями”. Історично в індоєвропейських мовах, включаючи українську, вона походить від давніх форм дуальної пари (для двох), але еволюціонувала до загального “більше одного”. Порівняйте з англійською: cat – cats простіше, а ми маємо чергування звуків, як у вухо – вуха.
Роль множини величезна: вона структурує речення, узгоджується з дієсловами (“книги лежать”) і додає емоційний відтінок. У поезії Тараса Шевченка “гори високії” оживають саме завдяки цій формі, малюючи епічний простір.
Утворення множини іменників: розбір по відмінах
Іменники – головні носії множини, і їхні правила залежать від відміни, роду та фонетики. Більшість змінює закінчення в називному відмінку множини, але є чергування приголосних (ніж – ножі) чи голосних. Почнемо з базових груп, бо саме вони становлять 80% уживання.
Ось ключові способи утворення. Перед таблицею нагадаю: твердотвердий тип – приголосні к, п, т, х; м’який – решта перед і, є.
| Відміна та група | Закінчення називного множини | Приклади | Особливості |
|---|---|---|---|
| I відміна, тверда (-а) | -и | мама – мами, стіна – стіни | Стандартне, без чергувань |
| I відміна, м’яка (-я) | -і | земля – землі, весна – весни | М’який знак зникає |
| I відміна, мішана (-ія) | -ї / -ії | мрія – мрії, студія – студії | Залежно від наголосу |
| II відміна, чол. рід (-∅) | -и / -і | стіл – столи, кінь – коні | Чергування г/з у кінь – коні |
| II відміна, сер. рід (-о) | -а / -я | вікно – вікна, поле – поля | Просте заміщення |
| III відміна (-∅ жіночий) | -і | ніч – ночі, миша – миші | Додавання до основи |
| IV відміна (абстрактні) | -и / суфікси | ім’я – імена, слово – слова | Суфікс -ен-, -тв- тощо |
Таблиця базується на стандартних правилах української граматики з uk.wikipedia.org. Після неї додамо: у родовому множині часто нульове закінчення (-∅), як у “багато книг”, що спрощує, але плутає новачків. Запозичення додають хаосу: таксі лишається таксі, але джип – джипи.
У сучасному вжитку, особливо в інтернеті, з’являються неологізми: лайки (від like), стори (від stories), але орфоепія радить дотримуватися традицій. Перехід до інших відмінків множини логічний: від називного йде ланцюжок, як столи – столів – столям.
Іменники з особливими формами числа: тільки множина чи однини
Не всі іменники гнуться в обидві форми – деякі застигли в множині, ніби вічні пари. Ножиці клацають у множині, двері скриплять без однини, сани мчать по снігу. Ці слова позначають пари чи комплекси: брюки, годинники (старий варіант), спідниці (рідко), ваги, олії, духи.
- Парні предмети: ножиці, двері, сани, ковзани, ночви, штани – уявіть одну ножицю? Абсурд, бо вони дуальність втілюють.
- Збірні поняття: Карпати, Альпи, Моринці (назви поселень), молодь, владність – множина узагальнює.
- Матерія чи абстракція в множині: жита, піски, болі, часи (епохи).
Навпаки, тільки однини – для речовин: молоко, нафта, золото; абстракцій: чистота, молодість; колективних: молодь (але молодь множ.), філософія. Винятки додають перцю: волосся – волосся (подвійна форма).
Ці особливості роблять українську багатою: “Двері відчинилися” звучить природно, а “одні двері” – архаїчно чи жаргонно.
Множина в прикметниках, числівниках та інших частинах мови
Прикметники танцюють у тандемі з іменниками: гарні книги, гарні села, гарні поля – називний множини завжди -і/-ї, незалежно від роду. У чоловічому однині “гарний стіл”, у множині все зливається в єдину форму. Відмінювання множини стандартне: -их (род.), -им (дав.), -і (орудний).
- Тверді прикметники: синій – сині (назв.), синіх.
- М’які: весняний – весняні.
- Змішані: батьків – батьківські (рідко змінюються).
Числівники: два столи, п’ять книг – складені форми узгоджуються. Займенники: вони йдуть, ті люди. Дієслова: йдемо (1 ос. мн.), йдете (2), йдуть (3) – особові закінчення виражають множину в теперішньому/майбутньому часі.
У складних реченнях множина створює гармонію: “Діти грають у парку з іграшками, сміються голосно”. Без неї мова хромає.
Типові помилки з множиною
Найпоширеніша пастка: *двер (замість двері), *брюка (брюки). Російський вплив шепоче “дверь”, але українська тримається пари.
- Родовий множини з прийменниками: не “без книгів”, а “без книг” (нульове).
- Запозичення: *фоти (фото лишається), але селфі – селфі.
- Тільки однини: *молок (молоко), *золот (золото).
- Чергування: *ніжІ (ніжі), *рукава (рукавИ).
Порада: читайте вголос – вухо відчує дисонанс. У 2025 році соцмережі кишать помилками, тож тренуйтеся на текстах.
Типові помилки часто ховаються в повсякденному: “я купив джинси” замість “джинси” (правильно). Гумор у тому, що “одні ножиці” звучить як sci-fi, де інструмент оживає самотньо.
Сучасні тенденції та практика вживання множини
У 2026 році запозичення еволюціонують: гаджети лишаються незмінними (смартфони – смартфони), але фудблогери кажуть “бургери”, “піци”. Тренд – спрощення, але академічна норма (uk.wikipedia.org) тримається правил. У діалектах гуцульщина каже “дітки” замість “діти”, додаючи шарму.
Практичні кейси: у бізнесі “продукти” (не *продуктів), у новині “солдати повернулися”. Порада для початківців – таблиці в зошиті, для просунутих – аналіз текстів Лесі Українки, де множина малює епоси: “вітри буйні”.
Множина робить мову дихаючою, як осінній ліс з листям, що шелестить під ногами. Вона кличе до точності, але винагороджує красою. Спробуйте описати свій день у множині – і побачите, як світ розквітає.
Залишити відповідь