Кожного 25 лютого Україна оживає спогадами про тих, хто тче її долю з ниток незламності. День української жінки, неофіційне, але таке близьке серцю свято, вшановує Лесю Українку – поетесу, яка народилася саме цього дня 1871 року в Новограді-Волинському. Це не просто дата в календарі, а нагадування про мільйони українок, чиї руки тримають небо, а серця б’ються в ритмі нації. У часи, коли вітер війни не вщухає, це свято набуває особливого забарвлення – символу тихої, але непереможної сили.
Виникло воно як відповідь на потребу в національному святі, що підкреслює внесок жінок у культуру, науку й боротьбу за свободу. Замість імпортних традицій – фокус на наших героїнях, від княгинь до сучасних воїтельок. У 2023 році група депутатів внесла законопроєкт про встановлення цієї дати державним святом, замінивши Міжнародний жіночий день 8 березня, але він досі не ухвалений. Та популяція росте: привітання ллються в соцмережах, а міста проводять лекції та концерти.
Ця дата кличе замислитися не про квіти чи солодощі, а про реальні подвиги. Українська жінка – то той вогник, що не гасне в найгустішій імлі. Далі розберемося, чому саме Леся Українка стала еталоном, які традиції формуються навколо свята та як жінки формують сучасну Україну.
Походження свята: від ідеї до народної любові
Ідея зародилася в 2023 році на тлі деколонізації культурного простору. Після повномасштабного вторгнення росії багато українців переосмислили радянські спадки, включно з 8 березня. Електронна петиція на сайті президента (petition.president.gov.ua) зібрала тисячі підписів за “День української жінки” 25 лютого. Законопроєкт пропонував скасувати вихідний 8 березня й запровадити нове свято, акцентуючи на досягненнях українок.
Хоча Верховна Рада не проголосувала за нього станом на 2026 рік, свято живе своїм життям. У 2025-му його згадували в шкільних заходах, університетах і громадах. Воно стало платформою для дискусій про гендерну рівність по-українськи: не фемінізм із Заходу, а гордість за матерів, які вистояли Голодомори, війни й окупації. Перехід від радянської “мімозовості” до національного вшанування відбувся органічно, ніби ріка, що знаходить нове русло.
Цікаво, що критики законопроєкту вказували на дату – близько до 24 лютого, початку вторгнення. Але прихильники бачать у цьому символ стійкості: як Леся боролася з хворобою, так і нація – з агресором. Свято еволюціонує, стаючи мостом між минулим і майбутнім.
Леся Українка: втілення незламного духу
Лариса Петрівна Косач-Квітка, відома як Леся Українка, з’явилася на світ 25 лютого 1871-го в родині інтелігентів – батько Петро Косач служив чиновником, мати Ольга Драгоманова-Косач писала під псевдонімом Олена Пчілка. З тринадцяти років Леся мучилася туберкульозом кісток, але не скорилася: лікувалася в Криму, Єгипті, Італії, пишучи тисячі віршів. Її перша збірка “На крилах пісень” вийшла 1893-го, а драми на кшталт “Лісова пісня” стали класикою.
Леся не просто поетеса – громадська діячка, перекладачка, феміністка за винятком. Вона боролася за українську мову в імперських лещатах, підтримувала революціонерів. “Contra spem spero!” – “Без надії сподіваюся!” – її гімн став девізом поколінь. Померла 19 липня 1913-го в Сурамі, Грузина, але дух її живе. За даними uk.wikipedia.org, Леся – одна з найвизначніших постатей модерної української літератури.
Її життя – метафора української жінки: тендітна зовні, сталева всередині. Подорожуючи світом по 20 тисяч кілометрів щороку за лікуванням, вона творила шедеври, надихаючи націю. У День української жінки цитати Лесі звучать скрізь, нагадуючи: сила – не в м’язах, а в волі.
Чому День української жінки – не 8 березня?
Міжнародний жіночий день корениться в страйках 1857-го в Нью-Йорку та 1917-го в Петрограді, але в СРСР став інструментом пропаганди – квіти, паради, ігнор реальних прав. В Україні 8 березня асоціюється з тюльпанами й сексизмом: “святом слабкої статі”. Натомість 25 лютого – про конкретні досягнення, національну ідентичність.
Ось порівняльна таблиця ключових відмінностей:
| Аспект | День української жінки (25 лютого) | 8 березня |
|---|---|---|
| Походження | На честь Лесі Українки, 2023 рік | Міжнародне, радянська традиція |
| Фокус | Досягнення українок | Жіноча краса, квіти |
| Статус | Неофіційний, народний | Державне, вихідний |
| Традиції | Лекції, концерти про героїнь | Корпоративні застілля |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, rbc.ua. Таблиця ілюструє перехід до автентичного вшанування. День української жінки кличе до дій: читати про героїнь, підтримувати ініціативи. Воно глибше, бо корениться в нашій історії.
Видатні українки: від княгинь до революціонерок
Українські жінки завжди стояли в авангарді. Ось ключові постаті, що формували долю нації. Перед списком зазначимо: їхні історії – не сухі факти, а джерело натхнення для кожної.
- Княгиня Ольга Київська (бл. 920–969): Перша християнка Русі, дипломатка, месниця за чоловіка Ігоря. Її хитрість з древлянами увійшла в легенди, а хрещення 957-го в Константинополі змінило історію.
- Анна Ярославна (1024–1075): Королева Франції, донька Ярослава Мудрого. Привезла до Парижа “Книгу трьох мов” – символ освіченості.
- Роксолана (1502–1558): Анастасія Лісовська, султанша Османської імперії. Вплинула на Сулеймана Пишного, будувала мечеті, мости.
- Маруся Богуславка (XIII ст.): Полонянка, що врятувала татари від облоги Львова, зрадивши їх – героїня чи зрадниця? Символ сміливості.
- Олена Теліга (1906–1942): Поетеса ОУН, страчена нацистами в Бабиному Яру. “Життя відступає перед сильною волею”.
Цей список – вершина айсберга. Кожна з них ламала стереотипи, доводячи: українка – стратег, воїн, мислитель. Їхні портрети надихають на нові звершення.
Героїні сучасності: від фронту до бізнесу
У 2026-му війна триває, і жінки – на передовій. Понад 70 тисяч служать у ЗСУ, 5500+ – безпосередньо на лінії зіткнення. Юлія Паєвська (“Тайра”) евакуювала тисячі поранених, керуючи батальйоном. Олена Зеленська як перша леді координує гуманітарку, Ліна Костенко пише вірші опору.
У тилу – бізнес-лідерки: Вікторія Рєпа з PayAndHelp зібрала мільйони на армію. Спортсменки як Еліна Світоліна виграють турніри під синьо-жовтим прапором. Ви не повірите, але розрив зарплат сягає 41% на користь чоловіків, попри 47% жінок у робочій силі. Вони тримають економіку, волонтерять, навчають дітей.
Ці історії показують: українська жінка множиться в часи випробувань, стаючи опорою нації.
Цікава статистика: жінки в цифрах України 2025–2026
За Gender Gap Report 2025, Україна подолала 70% гендерного розриву. Ось ключові дані:
- Жінки – 37% депутатів місцевих рад.
- Понад 70 000 у ЗСУ (15–20% особового складу).
- 47,77% зайнятих у економіці – жінки.
- Індекс гендерної рівності: 61,4 бала (нижче ЄС на 8,8).
Цифри з genderindetail.org.ua та stat.gov.ua підкреслюють прогрес, але й виклики. Жінки ведуть вперед!
Традиції святкування: як відзначити по-українськи
Оскільки свято молоде, традиції формуються на ходу. Замість банкетів – просвітницькі заходи: читання Лесі Українки в парках, виставки портретів героїнь, онлайн-лекції про Роксолану. У 2025-му в Києві пройшов фестиваль “Незламні”, де жінки ділилися історіями.
Ось практичні ідеї для 2026-го:
- Організуйте сімейний вечір з біо видатних українок – роздрукуйте портрети, обговоріть.
- Підтримайте фонд для воїтельок: донатьте на PayAndHelp чи подібні.
- Створіть handmade: вишитий рушник з цитатою Лесі чи листівку з її віршем.
- Відвідайте музей Лесі в Новограді-Волинському – віртуальний тур, якщо далеко.
- Запустіть челендж у соцмережах: #ДеньУкраїнськоїЖінки з фото натхненниць.
Головне – щирість. Не квіти з тюльпанами, а вдячність і дія. Це свято про те, як українки будують завтрашній день – з посмішкою, попри шторми. А далі? Кожна може стати частиною цієї історії, додаючи свій рядок до літопису сили.
Залишити відповідь