Міжнародний день боротьби з бідністю

alt

Щороку 17 жовтня мільйони голосів по всьому світу зливаються в єдиний крик про справедливість, нагадуючи, що бідність — це не просто брак грошей, а щоденна боротьба за виживання, гідність і надію. Цей день, започаткований у серці Парижа на Трокадеро, де у 1987 році зібралося понад сто тисяч людей, став маяком солідарності. Сьогодні, у 2026 році, коли глобальна бідність сягає сотень мільйонів життів, він набуває ще гострішого значення, особливо для країн на кшталт України, де війна підсилила старі рани.

Генеральна Асамблея ООН резолюцією 47/196 від 22 грудня 1992 року закріпила 17 жовтня як Міжнародний день боротьби з бідністю, закликаючи держави проводити заходи з пропаганди та ліквідації злиднів. Корені сягають ініціативи Жозефа Вресінскі, засновника руху ATD Fourth World, який сам виріс у бідності й присвятив життя голосам найслабших. Того осіннього дня 1987-го на площі прав людини встановили камінь із написом, що став символом: “Там, де людей прирікають до крайньої бідності, порушуються права людини. Згуртуватися, аби забезпечити повагу до цих прав, — наш священний обов’язок”.

Цей камінь, копії якого з’явилися у 53 країнах світу, включаючи штаб-квартиру ООН у Нью-Йорку, нагадує про вічні рани суспільства. День еволюціонував від локальної акції до глобального руху, де щороку обирають теми, близькі до реалій. У 2025-му фокус припав на “Закінчення соціального та інституційного насильства через повагу та ефективну підтримку сімей”, підкреслюючи, як бідність руйнує родинні зв’язки.

Від Трокадеро до ООН: народження символу солідарності

Уявіть осінній вітер Парижа, що несе ехо голосів із нетрів, де Жозеф Вресінскі, син польського емігранта й іспанської праленьщиці, виріс серед злиднів Англії та Франції. У 1956-му він очолив табір для найбідніших сімей у Ноїзі-ле-Гран, де народився рух ATD Fourth World — “Допомога через діалог із найбіднішими”. Двадцять років потому, 17 жовтня 1987-го, на Трокадеро, де підписали Загальну декларацію прав людини, зібралися представники з усіх континентів. Вресінскі, священник без сану, відкрив камінь пам’яті жертвам бідності, голоду й насильства.

Ця подія не була випадковою. Вресінскі бачив бідність як порушення прав людини, а не долю. Його доповідь 1987-го перед французькою Економічною радою визнала бідних повноправними партнерами суспільства. Смерть у 1988-му не зупинила хвилю: у 1992-му ООН визнала день офіційним. З того часу щороку мільйони ставлять свічки біля копій каменя — від Бельгії до Філіппін, від Канади до Буркіна-Фасо.

Рух поширився, бо торкався серця. У 2008-му створили Міжнародний комітет 17 жовтня, де голос мають самі бідні. Вони обирають теми через форуми, роблячи день не декларацією, а живою розмовою.

Глобальна картина бідності: цифри, що кричать про дію

Бідність ховається не лише в статистиці, а в очах дітей, що копирсаються в смітниках Мумбаї чи африканських слумах. За оновленими даними World Bank.org на 2025 рік, межа крайньої бідності — 3 долари на день (2021 PPP), а глобальний показник сягнув 10,3% у 2024-му. Це понад 800 мільйонів людей, переважно в Субсахарській Африці, де три чверті бідних світу зосереджені.

Щоб розібратися в масштабах, ось таблиця ключових регіонів станом на 2025 рік. Вона базується на свіжих оцінках Світового банку та ООН, враховуючи постпандемійне відновлення, війни та кліматичні кризи.

Регіон % у крайній бідності (2024) Кількість (млн) Тренд 2020-2025
Субсахарська Африка 45,5% ~550 Зростання
Південна Азія 7,3% ~120 Зниження
Східна Азія 1,2% ~25 Стабільно
Латинська Америка 3,8% ~25 Коливання
Європа та ЦА (вкл. Україна) ~2-5% ~10-15 Зростання через конфлікти

Джерела даних: World Bank.org (PIP update 2025), ООН.org SDG Indicators. Ці цифри враховують нові PPP 2021 та національні лінії бідності. Прогрес сповільнився: SDG 1 “Ні бідності” до 2030-го недосяжний, бо 75% бідних — у крихких країнах. Кліматичні шоки та війни, як у Судані чи Україні, повернули бідність на 20 років назад.

Таблиця показує не лише цифри, а й контрасти: Азія падає, Африка росте. Робоча бідність торкнулася 240 млн у 2024-му — люди працюють, та не виживають.

Бідність в Україні: від довоєнного спаду до воєнного удару

Україна, де бідність колись падала з 30% у 2000-х до 5,5% перед 2022-м, зараз стикається з новим викликом. За оцінками Мінсоцполітики та World Bank.org, у 2025-му понад 8,8 млн українців — за межею бідності, це близько 25-29% населення. Війна зруйнувала економіку, інфляція з’їдає субсидії, а біженці — 6,9 млн — додають тиску.

Детальніше: у 2022-му рівень злетів до 24%, у 2024-му — 29% за національною лінією (еквівалент 2025 грн/міс). Найгірше в селах та на сході — до 40%. Але є спалахи надії: програми “єПідтримка” та гранти ЄС допомогли 1,5 млн сімей. Профспілки, як ФПУ, проводять акції 17 жовтня, вимагаючи “нової якості життя”.

Різні регіони страждають по-різному. Ось ключові причини в Україні:

  • Війна та руйнування: 30% інфраструктури зруйновано, мільйони без роботи. У Харківській області бідність зросла на 15% з 2022-го.
  • Інфляція та борги: Ціни на продукти +40%, кредити душать малозабезпечених.
  • Демографія: Пенсіонери та ВПО — 40% бідних, бо пенсії не індексуються вчасно.
  • Освіта та здоров’я: Діти з бідних сімей на 50% частіше пропускають школу через брак їжі.

Цей список ілюструє, як бідність множиться, але й вказує на точки втручання: соціальні виплати зросли на 20% у 2025-му, а програми відновлення від ЄС — на 10 млрд євро. Перехід до зеленої економіки може створити 500 тис. робочих місць, але потрібні інвестиції в село.

Як світ відзначає день: від маршів до форумів

У Нью-Йорку біля копії каменя ООН проводить комеморації з промовами генсека. У Парижі — марші з тисячами свічок. У 2025-му в Індії акцентували на родинах, у Бразилії — на фавелах. В Україні — вебінари Мінсоцполітики, акції профспілок у Києві та Львові, де збирають історії бідних.

Ось типові заходи:

  1. Свічки пам’яті біля символів — від Трокадеро до київських площ.
  2. Форум “Подолання бідності” з голосами самих нужденних.
  3. Культурні події: концерти, виставки історій успіху.
  4. Адвокація: петиції за SDG1 у парламентах.

Після таких днів народжуються ініціативи, як у Португалії, де камінь став центром допомоги 10 тис. сімей. В Україні 2025-го профспілки закликали до мінімалки 20 тис. грн — і почули відповідь.

Аналіз трендів бідності у 2026 році

У 2026-му бідність стабілізується на 9-10%, але Африка та конфліктні зони (+5%) тягнуть назад. Позитив: Азія (-2%), де Китай вивів 100 млн. Клімат додає 26 млн бідних щороку — посухи в Африці, повені в Пакистані. AI та зелена енергія створюють робочі місця, але поляризують: 40% низькоосвічених під ризиком.

Тренд: робоча бідність падає на 1%, але гендерний розрив — жінки на 20% бідніші. Україна: прогноз -3% за рахунок грантів, але війна блокує 50% потенціалу. Шлях уперед — цифрова освіта та мікрокредити.

Глобально, 1 з 5 країн halved бідність до 2030-го, але 80% відстають. Надія в партнерствах: ООН+банки інвестують 500 млрд.

Причини бідності: корені, що живуть у системах

Бідність — як бур’ян: вириваєш зверху, проростає знизу. Головні корені — нерівність доходів, де 1% тримає 45% багатств (Oxfam). Освіта: без неї зарплата на 30% нижча. Клімат: 3,3-3,5 млрд вразливих. Конфлікти: 700 млн у зонах бідності.

У розвинених країнах — “невидима бідність”: робочі на фрілансі без соцзахисту. В Україні війна посилила: 2 млн ВПО без житла. Але є й системні факапи: корупція краде 10% ВВП, неефективні субсидії йдуть не туди.

Розгляньмо фактори ризику детальніше. Жінки в бідності на 12% частіше через догляд за дітьми. Діти — 263 млн без школи. Старі — пенсії не покривають медичні витрати +50%.

Ініціативи ООН та урядів: інструменти перемоги

SDG1 — перша ціль 2030-ї Агенди: викорінити крайню бідність. ООН координе: 244 млн у робочій бідності 2024-го, мета — 0%. Програми: Cash for Work у Афганістані вивели 1 млн. В Україні — INSPIRE від World Bank, 500 млн дол. на соцзахист.

Ключові глобальні ініціативи:

  • UNDP та ATD: Форум з бідними для тем дня.
  • World Bank PIP: Моніторинг, нові лінії бідності.
  • EU Green Deal: 1 трлн євро, 30% на бідних регіони.
  • В Україні: “Соціальний захист” — виплати +25%, “єРобота” — 200 тис. грантів.

Після списків видно: успіх у комбо — гроші + освіта + участь самих бідних. У Руанді halved бідність за 10 років мікрофінансами. Україна може повторити, якщо стабілізує мир.

Практичні кейси: історії, що надихають на зміни

У Бангладеш Grameen Bank дав кредити 9 млн бідних, знизивши бідність на 10%. Жінки-емайгрантки стали підприємницями. В Кенії M-Pesa мобільні гроші вивели 2% з бідності. Україна: Фонд “Вінниця” навчив 5 тис. ВПО шити, +30% доходів.

Ще кейс: Бразилія Bolsa Familia — умовні виплати за школу, -15% бідності. Помилка: без контролю — корупція. У нас “Зимова єПідтримка” допомогла 4 млн, але бюрократія гальмує.

Ці історії доводять: бідність переможна, коли поєднати емпатію з системою. У 2026-му фокус на цифрі: аппи для грантів, як у Індії.

Долучайся: реальні кроки для кожного

Боротьба починається з малого — волонтерство в притулках, де твоя година годує родину. Або адвокація: підпиши петицію за мінімалку. У бізнесі — соціальне підприємництво, як кооперативи фермерів в Україні, що подвоїли доходи.

Для родин: бюджетування апами, освіта дітей онлайн. Громади: food banks, як у Львові, що годують 10 тис. Щороку 17 жовтня — час діяти, бо солідарність множить сили. Тренди показують: коли бідні говорять, світ слухає. А ти готовий стати частиною цієї хвилі?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *