Кожного 27 жовтня Україна завмирає в єдиному пориві: тисячі рук хапаються за пір’я чи клавіатуру, вмикаються радіо, а ефір наповнюється словами, що линуть через кордони. Це День української писемності та мови – свято, яке з 2023 року прив’язане до новоюліанського календаря, щоб синхронізуватися з днем пам’яті Нестора Літописця. Переїзд дати з 9 листопада став логічним кроком після переходу Православної церкви України та УГКЦ на новий стиль, підписаним указом Президента №455/2023 від 28 липня. Раніше, з 1997-го, Леонід Кучма у своєму указі №1241/97 наголосив на мові як на фундаменті консолідації суспільства.
Сьогодні це не просто дата в календарі, а потужний імпульс для мільйонів. Радіодиктант національної єдності збирає учасників з усього світу, а шкільні коридори гудуть від диктантів і поетичних марафонів. Мова оживає в кожному слові, нагадуючи: українська писемність – це не музейний експонат, а жива артерія нації, що б’ється в ритмі сучасних реалій.
Зміна дати підкреслила зв’язок свята з церковним календарем, де Нестор Літописець постає не просто ченцем XI століття, а першим хроністом Русі. Його “Повість временних літ” – це перлина, що сяє тисячоліттями, фіксуючи витоки слов’янської писемності. А отже, 27 жовтня стає мостом між давниною і сьогоденням, де кожне слово несе вагу історії.
Історія започаткування: від указу Кучми до ери Зеленського
Шлях свята розпочався восени 1997-го, коли громадські організації, натхненні роллю мови в становленні незалежної України, звернулися до влади. Президент Леонід Кучма відгукнувся указом від 6 листопада, обравши 9 листопада – юліанську дату пам’яті Нестора. Тоді це було сміливим жестом: після десятиліть русифікації мова потребувала національного піднесення. За чверть століття свято еволюціонувало, набуваючи масовості.
Ключовий поворот стався 2023-го. Перехід церков на новоюліанський календар – зрушення на 13 днів раніше – не залишив байдужими державу. Володимир Зеленський підписав указ про нову дату, 27 жовтня, аби зберегти духовний зв’язок. Це рішення uk.wikipedia.org називає актом захисту ідентичності, адже Нестор як послідовник Кирила і Мефодія символізує слов’янську писемність у її чистому вигляді. Тепер свято синхронізовано з григоріанським ритмом світу, не втрачаючи коріння.
Протягом років 27 жовтня (чи 9-го раніше) фіксувалися знакові події. У 2010-му Київські студенти протестували проти законопроєкту №1015-3, що загрожував українській у публічній сфері, викладаючи свічки на Майдані з написом “Відчуй смак української мови”. 2015-го акція “Відсіч” біля Адміністрації президента оживила образи русифікаторів – від Валуєва до Сталіна, – нагадуючи про історичні рани в контексті гібридної війни. Ці епізоди перетворили свято на арену громадянської активності.
Нестор Літописець: перо, що проклало шлях тисячоліттям
Уявіть монастирські склепіння Києво-Печерської лаври XI століття: там, серед пахощів воску і пергаменту, Нестор Літописець схиляється над рукописом. Народжений близько 1056-го, померлий 1114-го, він не просто записував хроніки – він ткав тканину національної пам’яті. “Повість временних літ” починається запитанням “Звідки пішла Руська земля?”, фіксуючи хрещення 988-го, князівські чвари й перші слов’янські літописні зведення.
Нестора вважають умовним автором, бо текст доповнювали наступники, але його внесок незаперечний: перша систематизована історія Русі, де українська писемність зароджується з церковнослов’янської основи. Він – учень традиції Кирила і Мефодія, чия кирилиця (863 р.) витіснила глаголицю. Без Нестора ми б не мали першого літературного пам’ятника, що вплинув на “Історію Русів” XVIII століття й сучасну historiografію.
Сьогодні його образ оживає в традиціях: батьки колись водили дітей до школи й церкви, ставлячи свічку перед іконою Нестора з молитвою за успіхи в навчанні. Ця звичаїна, згадана в фольклорі, повертається в сучасних шкільних ритуалах, де учні покладають квіти до пам’ятників літописцю в Києві чи Львові.
Від глаголиці до смайликів: еволюція української писемності
Писемність на українських землях сягає глибше Нестора. Ще 448-го візантійський дипломат Пріск Паннійський зафіксував перші слова – “медок” і “страва” – від скіфів-сарматів. Трипільська культура (IV тис. до н.е.) залишила знаки на посуді, які деякі вчені трактують як протописьменність, хоч консенсус схиляється до символіки.
Із IX століття слов’яни отримують глаголицю від Мефодія, а кирилицю – від Кирила. Ця абетка, адаптована для східнослов’янських фонем, лягла в основу “Остромирового Євангелія” 1056-57 рр. – найдавнішого датованоіго слов’янського кодексу з Києва. Після Нестора писемність розквітає: Гальштатський переклад Біблії XIV ст., “Лексикон словенороський” Палія 1708-го, “Енеїда” Котляревського 1798-го, що оживила народну мову.
XIX століття – доба заборон: Валуєвський циркуляр 1863-го проголосив “мови малоросійської не було, немає й бути не може”. Та Шевченко, Франко, Леся Українка прорвали бар’єри. Радянська епоха принесла українізацію 1920-х і репресії 1930-х. Сьогодні, після 2014-го, закон “Про забезпечення функціонування української мови як державної” 2019-го (чинний з 2022-го) стимулює відродження.
Цікава статистика української мови
Мова пульсує цифрами, що надихають. За даними Київського міжнародного інституту соціології (КМІС, 2025), 78% українців називають українську рідною – стрибок з 52% у 2006-му. У бізнесі 93% компаній обслуговують клієнтів українською (аналіз ThePage, 2025). Google-запити: 81% українською на Заході, 67% у Центрі. Онлайн 70% обирають рідну (newage, 2025). Схід рвучко українізується: 88% інтерв’ю 2025-го українською проти 64% у 2020-му (КИС).
Традиції, що об’єднують: радіодиктант і глобальні флешмоби
Серце свята – Всеукраїнський радіодиктант національної єдності, що стартував 2000-го. Щороку о 11:00 на хвилі Українського радіо тисячі пишуть текст, надісланий до 28-29 жовтня. У 2025-му Євгенія Кузнєцова створила “Треба жити!”, озвучену Наталією Сумською – гімн стійкості під час війни (suspilne.media). Учасники з діаспори долучаються онлайн, перетворюючи диктант на символ єдності.
Інша перлина – Міжнародний конкурс ім. Петра Яцика: з 2001-го понад 5 млн учасників з 20 країн, за підтримки МОН і меценатів. Школи проводять марафони, концерти, флешмоби: учні декламують Шевченка в метро чи пишуть гігантські листи на підтримку ЗСУ українською.
- Покладання квітів: До пам’ятника Нестору в Києві чи лаврі – акт шани першим літописцям.
- Громадські акції: Флешмоби “Мова – ДНК нації”, де люди викладають слова з тіла.
- Освітні ініціативи: Диктанти для іноземців, вебінари про орфографію.
- Цифрові традиції: Хештеги #Радіодиктант у TikTok набирають мільйони переглядів.
Ці ритуали не статичні: вони адаптуються, як жива мова, залучаючи молодь через соцмережі й VR-екскурсії лаврою.
| Період | Дата свята | Ключова подія |
|---|---|---|
| 1997–2022 | 9 листопада | Започаткування указом Кучми |
| 2023–дотепер | 27 жовтня | Указ Зеленського, синхрон з церквою |
Джерела даних: president.gov.ua, uk.wikipedia.org.
Мова як зброя: виклики війни, цифризації та майбутнє
Війна з 2022-го підкреслила: українська мова – це щит і меч. Російська пропаганда намагається стерти її, та навпаки: Telegram-канали ЗСУ, подкасти на Spotify – все українською. Статистика вражає: скарги на порушення мовного закону зросли до 3122 у 2025-му (Уповноважений із захисту мови), але це сигнал активності.
Цифрова ера додає шарму: AI-словники, апки Duolingo з українським, нейромережі генерують вірші Шевченка в стилі репу. Молодь (Gen Z) пише сленг – “кринж”, “вайб” – збагачуючи лексику. Діалекти оживають у TikTok: гуцульщина, полтавщина стають трендами.
- Вивчайте щодня: 15 хвилин на Promova чи Memrise – і ви майстер.
- Чекайте друзів: говоріть укр. у чатах, бо 52% іноземців хочуть її опанувати (Preply, 2025).
- Створюйте контент: блоги, подкасти – мова любить творців.
- Підтримуйте видавництва: купуйте книги, бо тиражі зросли на 30% за війну.
Уявіть: через п’ять років українська домінує в метавсесвітах, а Несторове перо еволюціонує в емодзі “🪶🇺🇦”. Це не фантазія – це траєкторія, де кожне слово наближає перемогу. А наступного 27 жовтня ми знову зберемося, бо мова – це ми, невгамовні й непереможні.
Залишити відповідь