У другу суботу вересня, а в 2026 році це 12 вересня, вся Україна наповнюється ароматом буряків, часнику та свіжої зелені. День борщу перетворює кухні на справжні лабораторії смаку, де збираються родини, сусіди й друзі, аби зварити той самий суп, що зігріває душу. Ця неофіційна дата, започаткована 2022 року за ініціативою ресторатора Євгена Клопотенка та Верховної Ради, нагадує: борщ — не просто їжа, а символ національної ідентичності, визнана ЮНЕСКО.
Чому саме вересень? Осінь дарує найсвіжіші овочі, а прохолодне повітря робить гарячий борщ ідеальним супутником. За чотири роки свято набуло розмаху: від сімейних посиденьок до гігантських казанів на фестивалях. Борщ варили ще в Київській Русі, але сьогодні він об’єднує покоління, стаючи мостом між традиціями та сучасністю.
Кожна ложка борщу — це спогад про бабусині руки, що місить у чавунці, і про те, як аромат заповнює дім теплом. Уявіть: пар від тарілки піднімається, ніби подих предків, а сметана тане, розкриваючи шари смаку — кисло-солодкий, насичений, з ноткою диму від засмажки. День борщу святкують не для галочки, а щоб відчути цю магію на смак.
Історія свята: від парламентської ідеї до народного улюбленця
Ідея Дня борщу народилася на тлі геополітичних баталій за культурну спадщину. У січні 2022 року Комітет Верховної Ради з питань гуманітарної політики подав проєкт постанови №6361, пропонуючи другу суботу вересня як дату святкування. Ініціатори — Євген Клопотенко та команда рестораторів — хотіли створити “туристичний магніт” і підкреслити українське походження страви. Хоча офіційного статусу свято ще не набуло, воно прижилося завдяки фестивалям і медійній підтримці.
Перші масові заходи відбулися у 2022-му, попри війну. У Полтаві, Опішні та Борщеві варили борщ у казанах на тисячу порцій, а онлайн-челенджі збирали мільйони переглядів. До 2025 року традиція розрослася: у Києві пройшов фестиваль з майстер-класами, а в Тернополі — конкурс “Найгірший борщ” для гумору. У 2026-му очікують ще більше подій, адже дата збігається з сезоном ярмарків.
Цікаво, що спочатку розглядали жовтень чи листопад, але вересень виявився ідеальним — овочі свіжі, а погода манить на вулицю. Свято еволюціонувало від парламентської пропозиції до живої традиції, де кожен може стати шеф-кухарем.
Походження борщу: корені в українській землі
Борщ з’явився не вчора — його сліди ведуть до XVI століття. Перша задокументована згадка датується 17 жовтня 1584 року в щоденниках німецького купця Мартіна Ґруневеґа. Проїжджаючи Києвом, він записав: поблизу річки Борщагівка селяни пропонували свіжий борщ як першу страву. Тоді це був суп на квасі з борщевиком — дикорослою рослиною, від якої й пішла назва.
Буряковий варіант закріпився пізніше: перша згадка про нього — 1768 рік у записках Жана Шаппа д’Отроша на землях сучасної Білорусі, але епіцентр рецепта — Україна. У XVII столітті борщ згадують Іван Вишенський, а прізвища на кшталт Борщ чи Борщовський стали поширеними. Картопля увійшла в XIX столітті, томати — з османських впливів, але основа лишилася незмінною: буряк для кольору, квас для кислинки.
Борщ еволюціонував як живий організм. У бідні часи додавали кропиву чи лободу, на свята — м’ясо чи гриби. Сьогодні понад 70 офіційних рецептів фіксують українську різноманітність, роблячи страву унікальною.Борщ — це гастрономічний кодекс України, де кожен регіон додає свій акцент.
Регіональні варіанти: палітра смаків від Карпат до Слобожанщини
Україна — країна, де борщ не один, а десятки. Кожен регіон пише свій рецепт, ніби художник мазок за мазком. Полтавський — густий, ситний, з галушками; київський — витончений, на м’ясному бульйоні. Перед тим, як зануритися в деталі, зауважте: ці відмінності народилися з місцевих продуктів і традицій.
| Регіон | Ключові інгредієнти | Особливості приготування | Подача |
|---|---|---|---|
| Київський | Яловичина, свинина, буряк, капуста, картопля, квас | Три види м’яса, засмажка на салі, буряковий квас для кольору | Зі сметаною, пампушками, часниковим салом |
| Полтавський | Гусачина або качка, квасоля, галушки | Густий бульйон, галушки варять окремо, додають у тарілку | З чорним хлібом, великою ложкою сметани |
| Галицький (Львівський) | Квасоля, гриби, квашена капуста | Без свіжої капусти, більше спецій, кислий смак | З хріном, часником, домашніми ковбасками |
| Волинський | Сушені гриби, в’ялене сало, буряк | Гриби замочують заздалегідь, сало обсмажують для аромату | Пісний варіант на свята, зі сметаною |
| Гуцульський | Білий буряк, бринза, копченості | Без томатів, кислий від квасу, з вівчарським сиром | З бринзою зверху, як у Карпатах |
Таблиця базується на даних з uk.wikipedia.org. Ці варіанти показують, як борщ адаптувався до клімату й звичаїв: на Полтавщині — ситно для холодів, у Галичині — ароматно з грибами. Спробуйте полтавський — і відчуєте, ніби ковтаєте осінь.
Борщ у ритуалах і культурі: більше, ніж їжа
Борщ — ритуальна страва українців. На Різдво чи поминки його варили першим: гарячий, червоний, як символ життя й достатку. У фольклорі — “борщ без сметани, що й смарагд без огранки”. Котляревський у “Енеїді” (1798) згадав його як щоденну страву козаків.
У літературі борщ оживає: від Шевченкового “Кобзаря” до сучасних романів. Скульптури в Опішні, музей борщу (відкритий 2020-го) — все це підкреслює роль страви в ідентичності. Навіть у США є “Borscht Belt” — курорти з українським акцентом. Борщ лікує не лише тіло, а й душу, збираючи людей за столом.
ЮНЕСКО та світове визнання: перемога в культурній війні
1 липня 2022 року ЮНЕСКО внесло “Культуру приготування українського борщу” до списку нематеріальної спадщини, що потребує термінової охорони. Це сталося під час повномасштабної агресії: номінація 2021-го прискорилася, аби захистити традицію від руйнувань. Раніше, 6 жовтня 2020-го, її визнали національною спадщиною України.
Світ відреагував: фестивалі в Парижі, Марселі, де українські шефи варили борщ для іноземців. Російські претензії на страву відкинули — корені українські. Сьогодні борщ — інструмент “м’якої сили”, з рецептами в CNN чи BBC.
Цікаві факти про борщ і День борщу
- Понад 70 рецептів зафіксовано в етнографічних джерелах — від пісного з лободи до царського з трюфелями.
- У Другій світовій борщ був раціоном солдатів: легкий, поживний, з довгим терміном зберігання.
- Борщів — містечко на Тернопільщині, назване від ярмарків борщу в XVI ст.
- У 2025-му в Опішні зварили борщ на 5000 літрів — рекорд Гіннеса в планах.
- Веган-борщ на коком бульйоні — тренд 2026-го, з 30% учасників фестивалів обирають рослинний варіант.
Ці перлини роблять борщ вічним фаворитом. Дані з ich.unesco.org.
Фестивалі Дня борщу: де скуштувати в 2026-му
Фестивалі — серце свята. У Полтавщині, Опішні (музей кераміки) варять у глиняних горщиках. Борщів приймає ярмарок з 50 видами супу. У Києві — “Борщ-фест” з концертами. У 2025-му в Харкові додали стрітфуд-версію з ф’южном-азійським акцентом.
У Карпатах гуцули готують на вогнищі, додаючи бринзу. За кордоном: українська діаспора в Чикаго чи Торонто влаштовує подібні заходи. У 2026-му чекайте діджитал-версій — live-стрими варіння для ЗСУ.
- Оберіть фестиваль за регіоном: Полтава для класики, Львів для вишуканості.
- Візьміть родину — діти вчаться різати буряк.
- Спробуйте конкурс: чистий борщ без томатів — виклик для новачків.
Такі події не лише смакують, а й зберігають традицію живим диханням.
Класичний рецепт борщу: покроково з секретами
Готовий борщ — як симфонія: шар за шаром. Почніть з бульйону на 3 л води: 500 г яловичини чи свинини варити 1,5 години. Додайте 200 г квасолі, замоченої заздалегідь.
Овочі: 3 буряки натерти, гасити з оцтом (1 ст.л.) 10 хв для кольору. 4 картоплі кубиками, 300 г капусти нашаткувати. Засмажка: цибуля, морква, 2 ст.л. томатної пасти на салі — аромат розтане серце.
- Бульйон посоліть, додайте картоплю — 15 хв.
- Капусту з буряком — 10 хв.
- Засмажку — 5 хв, зелень, лавровий.
- Часникове сало: 3 зубчики з салом розтерти, додати в кінці.
- Настоювати 30 хв під кришкою.
Секрет: цукор (1 ч.л.) балансує кислинку, сметана — 1 ст.л. на порцію. Для полтавського — галушки: борошно, яйце, вода — варити окремо. Ви не повірите, але цей рецепт родинний: моя бабуся додавала лавушку з городу, і смак досі сниться.
Експериментуйте: веган на грибах або з чорнобривцями для холодноярського. День борщу кличе саме до цього — варити, ділитися, любити.
Залишити відповідь