День самоврядування: сила громад, що формує майбутнє України

alt

Сьомого грудня вулиці міст і сіл наповнюються теплом вдячності – це День самоврядування, професійне свято тих, хто день за днем тримає на плаву місцеві громади. У 1990 році Верховна Рада ухвалила Закон «Про місцеве самоврядування в Україні», а в 2000-му Президент Леонід Кучма підписав Указ №1250/2000, закріпивши дату свята. Сьогодні, у 2026 році, коли країна відроджується після випробувань війни, цей день нагадує: сильна громада – це фундамент непереможної держави.

Громади стали не просто адміністративними одиницями, а живими організмами, де кожен житель має голос. Від евакуації мільйонів під час повномасштабного вторгнення до відновлення зруйнованої інфраструктури – роль самоврядування виявилася рятівною. За даними Міністерства розвитку громад та територій України (mindev.gov.ua), у 2025 році місцеві бюджети отримали понад 374 мільярди гривень за дев’ять місяців, що на 15% більше, ніж роком раніше. Це ресурси, які перетворюють руїни на школи та дороги.

Але за цими цифрами стоять реальні історії: мерія Харкова координувала пункти незламності, а прифронтові громади, як Семенівська на Чернігівщині, виплачували зарплати під обстрілами. День самоврядування – це пауза для визнання тих, хто не відступив.

Коріння самоврядування: від віче Київської Русі до Магдебурзького права

Уявіть гамірне віче на майдані давнього Києва, де князь Володимир Святославич збирав народ для обговорення долі Русі. Ця традиція, що сягає X століття, лягла в основу українського самоврядування – демократії знизу, де рішення народжувалися не в палацах, а серед людей. Віче вирішувало питання війни, торгівлі, правосуддя, нагадуючи сучасні громадські ради.

Потім прийшло Магдебурзьке право – європейський подарунок містам. Львів отримав його першим у 1356 році від Казимира III, Київ – у 1494-му від литовських князів. Ці привілеї давали магістрати право на самоврядування: збирати податки, будувати фортеці, судити. У Львові рада складалася з райців і лавників, обраних мерами, – прототип нинішніх міських голів. Навіть у козацьку добу Запорозька Січ функціонувала як республіка з виборними гетьманами та кошовими.

У XIX столітті земства стали містком до сучасності: селяни й поміщики обирали депутатів для доріг, шкіл, лікарень. Радянська епоха придушила ініціативу, замінивши її партійними комітетами, але 1990 рік повернув свободу. Саме тоді, 7 грудня, народився закон, що оживив традиції.

Народження свята: ключові віхи законодавства

Перебудова принесла перші подихи змін. 7 грудня 1990 року Верховна Рада, ще в складі УРСР, ухвалила Закон «Про місцеве самоврядування», першим серед радянських республік. Він визначив ради як органи влади, але повноцінний стрибок стався з Конституцією 1996-го (статті 140–146), де самоврядування проголошено правом громад.

У 1997 році Україна ратифікувала Європейську хартію місцевого самоврядування (Закон №452/97-ВР), підписану в Страсбурзі 1985-го. Цей крок зобов’язав державу надавати громадам фінансову автономію та компетенції. Нарешті, Указ Президента від 25 листопада 2000-го офіційно встановив свято, наголосивши на ролі самоврядування в демократії.

  • 1990: Перший закон про самоврядування.
  • 1996: Конституційні гарантії.
  • 1997: Ратифікація Хартії.
  • 2000: День самоврядування як свято.

Ці етапи не були випадковими – вони відповідали європейським стандартам, роблячи Україну частиною демократичного клубу. Сьогодні закон еволюціонував: 2023-го ухвалено новий про службу в органах самоврядування, посилюючи кадри.

Реформа децентралізації: від 12 тисяч рад до 1469 спроможних громад

2014 рік став поворотним: анексія Криму та війна на Донбасі виявили слабкість централізованої системи. Реформа децентралізації, ініційована урядом Арсенія Яценюка, об’єднала тисячі слабких рад у 1469 територіальних громад (дані decentralization.gov.ua станом на 2026 рік). Громади отримали 60% ПДФО, землю поза межами населених пунктів, право на інвестиції.

Результат? Бюджети зросли в рази. Ось порівняння:

Показник До реформи (2014) 2025 рік
Доходи місцевих бюджетів, млрд грн 84 327 (план)
Кількість ОТГ 0 1469
Стратегічні плани громад, % Менше 10 91

Джерела даних: mindev.gov.ua, decentralization.gov.ua. Таблиця ілюструє трансформацію: від жебрацьких бюджетів до інвестиційних хабів. У 2026-му додаткова дотація прифронтовим – 30,9 млрд грн.

Громади-герої: роль у війні та відбудові

24 лютого 2022-го самоврядування стало щитом. Громади організували евакуацію 8 мільйонів людей, відкрили тисячі пунктів незламності, логістику для ЗСУ. Харківська міська рада координувала гуманітарку під ракетами, Чернігівські громади – ремонт мостів під обстрілами.

У 2026-му фокус на відбудові: 256 млрд євро в портфелі проєктів. Громади ведуть 91% стратегічного планування, укладають 762 договори міжмуніципального співробітництва – від спільних лікарень до укриттів. Президент щороку нагороджує героїв: у 2025-му Указ №919 відзначив орденами голів ОТГ та волонтерів.

Практичні кейси успіху громад

  • Семенівська громада (Чернігівщина): Під час окупації 2022-го виплатили зарплати, евакуювали 5 тис. жителів. У 2025-му – нові укриття за 10 млн грн.
  • Харківська ОТГ: 180 тис. пунктів допомоги, відновлення 200 км доріг. Мер Ігор Терехов нагороджений орденом «За мужність».
  • Борозенська СВА (Харківщина): Спільні закупівлі з сусідами, економія 20% бюджету на медицину.
  • Прифронтова Ірпінь: Залучили 50 млн євро на житло для ВПО, цифрова петиція для пріоритетів.

Ці приклади показують: децентралізація працює, коли громади кооперуються. У 2026-му міжмуніципалка зросла на 57%.

Традиції святкування: від нагород до толоки

День самоврядування не про феєрверки, а про шану праці. У радах – концерти, присвоєння звань, вручення грамот. Президент видає укази з нагородами: ордени «За заслуги», медалі «За працю і звитягу». У 2025-му відзначили понад 50 осіб, включно посмертно.

Місцеві традиції живі: толоки на благоустрій, форуми активістів, ярмарки. У Львові – реконструкція магдебурзьких виборів, у Києві – конференції з децентралізації. Громади запрошують жителів на звітні заходи, перетворюючи свято на діалог.

  1. Урочисті засідання рад з нагородженням.
  2. Культурні програми: концерти, виставки.
  3. Громадські акції: толока, волонтерство.
  4. Професійні форуми: тренди 2026-го.

Після списку – роздуми: це не формальність, а нагадування про силу єдності. У прифронтових громадах заходи скромніші, але душевніші – з акцентом на стійкість.

Виклики 2026-го та горизонти розвитку

Війна залишила шрами: 30% громад у зоні ризиків, дефіцит кадрів, інфляція. Але тренди оптимістичні: цифрова демократія (електронні петиції в 80% ОТГ), міжмуніципалка (понад 1400 угод), фокус на відновленні. Уряд планує адаптувати реформу до євроінтеграції, посилюючи роль рад у ДФРР.

Громади вже будують когенерацію для енергонезалежності, залучають гранти. У 2026-му пріоритет – спроможність: 64% ПДФО лишається в бюджетах, плюс дотації. Перспектива? Україна як лідер Східної Європи з децентралізацією, де кожна громада – хаб інновацій.

День самоврядування нагадує: від віче до ProZorro шлях пройдено, але попереду нові перемоги. Громади еволюціонують, тягнучи країну вперед – з ентузіазмом, що запалює серця.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *