Першого липня Україна вшановує День архітектури – професійне свято тих, хто творить простір навколо нас, від величних соборів до сучасних екологічних комплексів. Цей день, закріплений Указом Президента від 17 червня 1995 року № 456/95 (zakon.rada.gov.ua), збігається з Всесвітнім днем архітектури і збирає тисячі ентузіастів на виставках, екскурсіях та фестивалях. Архітектори, проєктувальники й реставратори перетворюють хаос матеріалів на гармонію форм, де кожен фасад розповідає історію нації.
Уявіть, як сонячні промені ковзають по куполах Софійського собору в Києві чи химерних скульптурах Будинку з химерами – це не просто будівлі, а живі свідчення генія українців. Святкування розгортається по всій країні: від київських виставок до львівських фестивалів, нагадуючи про 14 тисяч пам’яток архітектури, що чекають на охорону та відродження. А в 2025 році, попри виклики війни, акцент на відбудові – понад 600 пошкоджених об’єктів культурної спадщини потребують зодчих (дані МКІП).
Історія встановлення Дня архітектури України
У 1995 році, коли Україна тільки набирала незалежність, Президент Леонід Кучма підписав указ, що визнали внесок зодчих у формування національного ландшафту. Ініціатива прийшла від творчих спілок і проектних організацій – тих, хто роками будував не лише стіни, а й ідентичність. З того часу 1 липня стало днем присудження Державних премій з архітектури, символізуючи повагу до професії, яка поєднує минуле з майбутнім.
Святкування еволюціонувало: якщо в перші роки домінували формальні заходи, то нині це вибух креативу. У Києві проходять форуми з містобудування, у Львові – фестиваль “Вежа”, де тисячі відвідувачів милуються вуличними інсталяціями. Цей день нагадує, що архітектура – не статичний арт, а динамічний процес, де кожен проект змінює життя громад.
Подорож крізь епохи: еволюція української архітектури
Українська архітектура народилася в полум’ї трипільських поселень, де глинобитні хатини вже вражали симетрією. З античних колоній Херсонеса перейшли до візантійських бань Київської Русі – Десятинна церква чи Софія Київська з їхніми мозаїками стали еталоном східнослов’янського зодчества. Ці споруди, з тринавними базиліками та шатровими дахами, витримали монгольські навали, перетворившись на символи незламності.
Бароко та рококо: пишнота українського “козацького” стилю
Сімнадцяте століття вибухнуло бароко – мазепинські собори з вигнутими лініями та пишними карнизами. Степан Ковнір і Іван Григорович-Барський творили дива: Андріївська церква в Києві ніби парує над схилом, а Покровська у Харкові перегукується з чернігівськими перлинами. Цей стиль, з цегляною кладкою та декоративними фресками, відображав буремний козакський дух – пишний, але витончений.
Перехід до рококо пом’якшив форми: Маріїнський палац Растреллі в Києві грає пастельними тінями, а Почаївська лавра вражає градаціями білого. Ці ансамблі не просто прикрашали, а формували урбаністичні центри, де віра й влада зливалися в камені.
Модерн і авангард: революція форм на зламі століть
Наприкінці XIX століття модерн увірвався вихором орнаментів: Владислав Городецький у Києві звів Будинок з химерами, де слони й русалки танцюють на фасаді, а Олексій Бекетов у Харкові поєднав неоренесанс з сецесією в понад 40 спорудах. У Львові Іван Левинський і Теофіло Обмінський оживили будинок “Дністер” рослинними мотивами, роблячи архітектуру близькою до природи.
1920-ті принесли конструктивізм: харківський Держпром став маніфестом індустріалізму, з горизонтальними об’ємами й функціональністю. Ці епохи довели: українські зодчі вміють адаптувати глобальні тренди до локального колориту.
Видатні українські архітектори: генії, що формували націю
Іван Григорович-Барський, “майстер бароко”, звів понад 20 церков у Києві – від фонтану Самсон до Кирилівської, де кожен карниз дихає динамікою. Його спадщина – це 18 століття в русі, де цегла оживає під пальцями генія. Владислав Городецький, ексцентрик з Польщі, що став українцем душею, створив не лише химерний будинок, а й Національний художній музей – місця, де фантазія перемагає гравітацію.
Олексій Бекетов перетворив Харків на “перлину модерну”: Волзько-Камський банк з його асиметричними вежами досі приковує погляди. Григорій Артинов у Вінниці збудував водонапірну вежу й театр, роблячи інфраструктуру мистецтвом. Сучасні зірки, як Олег Дроздов (Театр на Подолі) чи Сергій Махно (еко-проекти), продовжують традицію, інтегруючи технології з душею.
Щоб краще уявити внесок, ось таблиця ключових постатей:
| Архітектор | Епоха/Стиль | Відомі твори | Внесок |
|---|---|---|---|
| Іван Григорович-Барський | XVIII ст., бароко | Андріївська церква, фонтан Самсон | Розвинув “козацьке бароко” з динамічними формами |
| Владислав Городецький | Кінець XIX – поч. XX, модерн | Будинок з химерами, Собор св. Миколая | Ексцентричні фасади з фантастичними мотивами |
| Олексій Бекетов | Модерн, неокласицизм | Пам’ятник Каразіну, банки Харкова | Понад 40 споруд, синтез стилів |
| Олег Дроздов | Сучасність | Театр на Подолі, NCC | Сталість і контекстуальність проектів |
Ця таблиця ілюструє еволюцію: від бароко до хай-теку. Кожен зодчий додавав унікальний штрих, роблячи Україну архітектурним мозаїчним полотном.
Цікаві факти про День архітектури України
- Львів – лідер за пам’ятками: 2500 об’єктів, центр у ЮНЕСКО з 1998 року, де готика переплітається з ренесансом.
- Україна має 8 об’єктів ЮНЕСКО (2025): від Софії Київської до дерев’яних церков Карпат – але 6 з них пошкоджено війною.
- Найдавніша пам’ятка – трипільські будинки 5500 р. до н.е., прототипи сучасного модульного будівництва.
- Фестиваль PROSTONEBA 2025 у Києві зібрав 100+ архітекторів на open-air з інсталяціями з каменю.
- Київський метрополітен – шедевр: станції Зої Бродської поєднують сталінський ампір з мозаїками.
Ці перлини роблять свято не просто датою, а святом відкриттів. Архітектура України – це 14 тисяч історій, що вистояли століття.
Традиції святкування: від екскурсій до фестивалів
У столиці музеї архітектури заповнюються моделями відбудованих міст, а вуличні перформанси оживають фасади. Регіони додають колориту: у Харкові – тури Бекетовим слідами, у Одесі – променади Потемкінськими сходами. Фестивалі на кшталт “Вежа” у Львові перетворюють фортеці на сцени, де дрони малюють силуети соборів у небі.
- Виставки проектів: премії та конкурси, де молоді зодчі змагаються з мастерами.
- Екскурсії: нічні тури химерами чи підземними бункерами Львова.
- Воркшопи: від масштабування макетів до 3D-моделювання.
- Концерти в унікальних локаціях: орган у соборах чи джаз у промзонах.
Такі заходи не лише розважають, а й навчають: відвідувачі розуміють, як архітектура впливає на емоції. У 2026 фестиваль PROSTONEBA обіцяє масштабні інсталяції на ВДНГ, фокусуючись на сталому розвитку.
Сучасні тренди: відбудова, сталість і виклики війни
Війна зруйнувала сотні перлин – від Маріупольського драмтеатру до херсонських соборів, але зодчі відроджують. У 2025 Мінреінтеграція акцентує на інклюзивних проектах: відбудова з урахуванням безпеки та пам’яті, де руїни стають основою нових форм. Тренди – зелена архітектура: сонячні панелі на дахах, модульні будинки для ВПО.
Олег Дроздов у Харкові будує NCC – комплекс, що інтегрує офіс, спорт і зелень, демонструючи поствоєнний модернізм. У Одесі ревіталізують порти, перетворюючи склади на креативні хаби. Статистика мотивує: попри 664 пошкоджені об’єкти (МКІП, 2023), проекти відновлення, як “СвітлоДім” 2026, дають надію.
Майбутнє – за гібридними формами: де бароко зустрічає AI-проєктування. Ці зодчі не просто будують – вони лікують націю простором.
Залишити відповідь