Спалах яскравіший за тисячу сонць розриває небо, і за мить ударна хвиля, немов гігантський кулак, зминає все на своєму шляху. Тактична ядерна зброя створює зону повного знищення радіусом від 200 метрів для малопотужних зарядів до 2-3 кілометрів для типових сучасних боєголовок потужністю 10-50 кілотонн. Середній радіус помірних руйнувань сягає 1-5 км, залежно від висоти детонації та рельєфу, а термічне випромінювання обпікає шкіру на відстані до 10 км. Ці цифри — не абстракція, а реальність, змодельована на основі де класифікованих тестів і фізичних законів.
Уявіть фронт, де скупчення техніки та піхоти перетворюються на металобрухт за секунди: саме для таких сценаріїв і народилася тактична ядерна зброя. Вона не про глобальне спопеління, як стратегічні монстри, а про точковий удар по ворожих зосередженнях. Але радіус ураження робить її небезпечною навіть для сусідніх позицій — шокова хвиля не питає про кордони.
Потужність від 0,3 кілотонни, як у американській B61-12, дає зону важких руйнувань усього 300-500 метрів, але вже 50 кілотонн, які приписують російським Іскандерам, розкидають уламки на 2 км. Це лише вершина айсберга: тепловий імпульс і радіація розширюють хаос далеко за межі blast-зони.
Що ховається за терміном “тактична ядерна зброя”?
Тактична ядерна зброя — це компактні заряди для бою на фронті чи в оперативній глибині, де стратегічні ракети були б надмірними. Їхня потужність коливається від субкілотонних “карликів” до 100 кілотонн, що вдесятеро перевищує Хіросіму. Ключова відмінність від стратегічної: не глобальний удар, а локальний — по дивізіях, аеродромах чи кораблях. Розроблена в 1950-х, коли Захід боявся радянських танкових армій, вона еволюціонувала в еру точних носіїв.
США мали тисячі таких боєголовок: від снарядів Davy Crockett (0,01-0,02 кт) для піхоти до бомб для F-16. Радянські аналоги — торпеди, ракети “Луна” і артилерія калібру 152 мм. Сьогодні арсенали скоротилися, але Росія зберігає близько 1700-2000 тактичних зарядів, США — 230 B61 у Європі. Ці цифри змушують серце стискатися: навіть “маленька” війна може вирости.
Границя з неядерною зброєю розмита — сучасні HIMARS чи FABи з УМПК дають схожу площу ураження без радіації. Але ядерний заряд додає невидиму отруту, яка діє тижнями.
Фактори, що диктують розмір катастрофи
Радіус ураження — не фіксована цифра, а функція від кількох змінних. Головна — потужність у кілотоннах тротилу (кт): подвоєння yield збільшує радіус blast на 26%, бо ефекти масштабуються як кубічний корінь. Повітряний вибух на оптимальній висоті (для 1 кт — 400 м) максимізує шокову хвилю, поверхневий — fallout.
Рельєф грає грубу жарт: пагорби гасять blast, міста з бетоном посилюють його відбиттями. Вітер розносить радіоактивний пил на десятки км, а хмари зменшують тепловий імпульс. Навіть час доби впливає — нічний вибух сліпучий, як апокаліпсис. Уявіть Київ чи Харків: щільна забудова перетворить уламки на смертоносний шрапнель.
- Потужність: 0,3 кт — для точкових цілей, 50 кт — для фронтових зосереджень.
- Висота детонації: airburst розширює зону на 50-100% порівняно з ground zero.
- Погода: вітер 10 м/с розносить fallout на 20-50 км вниз по траєкторії.
- Ціль: бетонні бункери вимагають penetrator’ів, як B61-12, що заглиблюються на 3-6 м.
Ці фактори роблять кожен сценарій унікальним. Моделі на кшталт NUKEMAP дозволяють симулювати: для 10 кт над полем бою зона смертельного blast — коло діаметром 2 км, а опіки — 5 км.
Уражаючі фактори: розбір по зонах
Ядерний вибух — симфонія руйнувань: 35% енергії в blast, 50% в теплі, 15% в радіації. Ударна хвиля тисне тисячі атмосфер, тепловий спалах плавить сталь, нейтрони пронизують броню. Розглянемо зони для повітряного вибуху — найефективнішого для тактики.
Спочатку fireball: куля плазми 100-500 м, температура мільйони градусів. За нею — шокова хвиля на швидкості 1000 км/год. Потім імпульс тепла, що ігнорує укриття, і нейтронний потік.
| Потужність (кт) | Fireball (км) | Важке ураження (20 psi, км) | Помірне (5 psi, км) | Легке (1 psi, км) | Тепло 3 ступеня (км) | Початкова радіація 500 рем (км) |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 0.3 | 0.06 | 0.14 | 0.30 | 0.90 | 0.60 | 0.50 |
| 1 | 0.10 | 0.25 | 0.50 | 1.5 | 1.2 | 0.80 |
| 10 | 0.22 | 0.55 | 1.1 | 3.2 | 2.6 | 1.7 |
| 50 | 0.40 | 0.95 | 1.9 | 5.5 | 4.5 | 2.8 |
Таблиця базується на класичних розрахунках Glasstone “The Effects of Nuclear Weapons” з корекцією на airburst. Важке ураження — танки в металолом, помірне — будинки в руїнах, легке — вікна вибиті. Тепло плавить пластик за кілометри. Джерела: fas.org, uk.wikipedia.org.
- Ударна хвиля: основний вбивця. На 5 psi будинки падають, люди травмовані тиском і уламками.
- Теплове: спалах 10 сонць обпікає незахищену шкіру на 3-5 км для 10 кт.
- Радіація: prompt gamma/нейтрони вбивають за хвилини в центрі, fallout — хронічна доза.
- ЕМІ: виводить електроніку на 5-10 км.
- Пожежі: вогняний шторм у містах розширює руйнування вдвічі.
У зоні легкого blast виживають, але пожежі та паніка добивають. Для тактики це ідеально: ворог паралізований, свої — в укриттях.
Цікаві факти про тактичну ядерну зброю
У 1962 році США випробували Davy Crockett — снаряд вагою 23 кг з yield 0,01 кт. Радіус важкого blast — лише 150 м, але стріляв з плеча на 3 км!
Російська торпеда Т-5 1957 року потопила есмінець на глибині 30 м — перше реальне ураження корабля ядеркою під водою.
B61-12 має GPS-наведення з точністю 30 м, дозволяючи мінімізувати yield і радіус для “чистих” ударів.
У трендах 2026: гіпермодернізовані заряди з AI-плануванням, але договори на межі.
Сучасні приклади: від B61 до Іскандерів
Американська B61-12 — король тактики: yield 0,3-50 кт, скид з F-35. Для 5 кт радіус помірного blast — 800 м, ідеально по бункерах. Модернізація 2020-х додала penetrator, заглиблення на 6 м, зменшуючи поверхневі ефекти.
Російські аналоги: боєголовки для ОТРК “Іскандер-М” (до 50 кт, радіус 1-2 км blast), артилерійські 152 мм (до 1 кт, ~500 м). Арсенал — тисячі, розміщені в Калінінграді та Криму. У контексті України 2022-2026 це не гіпотетика: погрози реальні, моделі показують Харків у вогні на 3 км.
Пакистанські Nasr — 60 мм ракети по 5 кт проти індійських танків, радіус ~1 км. Кожен приклад підкреслює: TNW — для ескалації, де конвенційна перевага нівелюється.
Історичні тести: уроки з пустель
1950-1960-ті — ера вибухів: США провели Operation Teapot з 1-20 кт, фіксуючи, як blast рве танки на 400 м. Радянське Тоцьке 1954 — 40 кт, тисячі солдат у зоні, радіус опіків 5 км. Ці кадри, де люди виживають на краю, сформували доктрини.
Operation Plumbbob 1957: ракета з yield 0,3 кт влучила в ціль за 2 км. Davy Crockett тести показали: носії ризикують радіацією. Сьогодні симуляції на суперкомпах повторюють це без пилу.
Уроки: укриття гасять 90% нейтронів, але fallout непередбачуваний. Тести довели — навіть 1 кт паралізує дивізію.
Наслідки за межами фронту
Тактика переходить у стратегію: 10 TNW по фронту = fallout на 100 км², мільйони рем. У містах пожежі зливаються, ЕМІ глушить зв’язок. Для цивільних: перші 10 хв — ключ, укриття в метро чи підвалі блокує 99% гамма.
Довгостроково: рак від доз 100+ рем, генетичні мутації. Екологія — мертві ліси, отруєні ріки на роки. У 2026, з expired New START, ризик росте — Росія модернізує TNW, США відповідають B61.
Знати радіуси — значить готуватися: запас йоду, укриття, евакуація проти вітру. Це не параноя, а реалізм у світі, де кнопка ближче, ніж здається.
Але технології йдуть уперед: чистіші заряди, точніші носії зменшують радіус, роблячи TNW “прийнятнішими”. Чи надовго?
Залишити відповідь