Ракета Х-59, відома також як “Овод” за кодовою назвою НАТО AS-13 Kingbolt, з’явилася в арсеналі ще за часів СРСР і досі лишається одним із ключових елементів ударної авіації. Ця дозвукова крилата ракета класу “повітря-поверхня” важить близько 790 кілограмів, несе бойову частину масою 148 кілограмів і вражає цілі на відстані до 115 кілометрів з точністю в 2-3 метри. Її серце — телевізійна головка самонаведення, яка дозволяє оператору чітко ідентифікувати об’єкт, ніби пілот тримає ціль під прицілом власними очима.
З роками Х-59 еволюціонувала в потужнішу Х-59М з турбореактивним двигуном і дальністю понад 200 кілометрів, а сучасні версії на кшталт Х-59МК2 досягають 290 кілометрів, ховаючись від радарів завдяки стелс-елементам. Ця машина поєднує простоту радянського дизайну з передовими технологіями, роблячи її грізним інструментом для знищення укріплених об’єктів, мостів чи кораблів. Уявіть політ на висоті всього 10 метрів над землею — ракета ковзає, як тінь, уникаючи ППО.
Її сила не лише в цифрах, а в адаптивності: від візуального наведення вдень до радарного чи оптоелектронного вночі. Носії — від Су-24М до Су-57 — запускають її групами, перетворюючи небо на арену точних ударів. А тепер розберемося, як ця легенда дійшла до нас і чому досі актуальна.
Історія розробки: від ескізу 1972-го до озброєння 1980-х
Все почалося в МКБ “Радуга” під Москвою, де в 1972 році з’явився ескіз ракети для ураження наземних цілей і малих кораблів під прикриттям ППО. Розробка активізувалася в 1975-му, коли Захід стрімко модернізував свою оборону. Інженери взяли за основу технології від Х-29Т з телевізійним наведенням і Х-58 антирадарної, але адаптували під довший політ.
Льотно-конструкторські випробування на Ахтубінському полігоні пройшли в 1975-1977 роках, державні — у 1979-му. У 1980-му (або 1982-го, за деякими джерелами) комплекс Х-59 у парі з Су-24М прийняли на озброєння. Су-17М4 теж тестував ракету, але Су-24 став основним носієм. Серійне виробництво запустили на Смоленському авіазаводі, а розробники отримали державну премію в 1984-му.
Ця ракета народилася в еру Холодної війни, коли точність визначала перемогу. Її перше бойове хрещення припало на Чечню, де Х-59М руйнувала гірські укриття. З часом корпорація “Тактичне ракетне озброєння” модернізувала серію, додаючи ГЛОНАСС, радарні головки і стелс-форми. Сьогодні, станом на 2026 рік, Х-59 — це не реліквія, а жива зброя, що еволюціонує під тиском сучасних конфліктів.
Технічні характеристики базової Х-59: сила в деталях
Базова модель Х-59 — це елегантна машина довжиною 5,37 метра з розмахом крил 1,26 метра і діаметром 0,38 метра. Два твердопаливні ракетні двигуни — стартовий і маршовий — розганяють її до 900-1050 км/год. Політ проходить на висотах від 15 метрів до 1100, з фокусом на низькопрофільний профіль для уникнення радарів.
Ось ключові параметри в порівняльній таблиці для основних версій. Дані узгоджені з кількох джерел, як globalsecurity.org та missilery.info, де акцент на реальних ТТХ.
| Параметр | Х-59 | Х-59М | Х-59МК | Х-59МК2 |
|---|---|---|---|---|
| Довжина, м | 5,37 | 5,7 | 5,7 | 4,2-5,7 |
| Стартова маса, кг | 760-790 | 930 | 930 | 770-930 |
| Бойова частина, кг | 148 | 320 | 320 | 320 (проникаюча) |
| Дальність, км | 40-115 | 115-200 | 285 | 285-290 |
| Скорість, км/год | 900-1050 | М=0,72-0,88 | 900-1050 | 750-1050 |
| Наведення | ТВ-командне | ТВ з радіовисотоміром | АРГС + ГЛОНАСС | Оптоелектронне + ІНС |
| КВО, м | 2-3 | 2-3 | 3-5 | 3-5 |
Джерела: globalsecurity.org, ru.wikipedia.org. Ця таблиця показує еволюцію — від компактної “стріли” до стелс-монстра. Проникаюча БЧ вагою 320 кг пробиває 3 метри бетону, роблячи ракету ідеальною проти бункерів. Після запуску інерційна система веде до зони, а оператор “ловить” ціль на екрані контейнера APK-9.
Модифікації Х-59: крок за кроком до досконалості
Х-59М замінила твердопаливний маршовий двигун на турбореактивний Р95ТП-300 або ТРДД-50, додавши дальність і БЧ 320 кг. Головка “Тубус-2А” працює з “Тевкон-1А”, дозволяючи політ на 600-1000 м. Експортна Х-59МЕ йшла в Індію, Китай, Алжир.
Х-59МК — протикорабельна з активною РЛС АРГС-59Е, виявляє есмінець на 25 км. Політ на 4-7 м над водою, ідеально для портів. А Х-59МК2 — шедевр для Су-57: квадратний корпус зменшує ЕПР, оптоелектронна ГСН порівнює ландшафт з базою даних, працює вночі. У 2015-му на МАКС показали стелс-версію довжиною 4,2 м.
Ще є Х-59М2 з радарним наведенням для поганих погодних умов і Х-59МКМ з 360 кг БЧ-пробивачем. Кожна версія — відповідь на виклики: від видимості до РЕБ. Ви не повірите, але Х-59МК2 тестували з Су-57 у Сирії 2018-го, а тепер вона в серії.
- Переваги модифікацій: Зростаюча дальність (до 290 км), універсальність наведення, стелс для 5-го покоління.
- Недоліки базової: Залежність від погоди для ТВ, обмежена дальність.
- Експорт: Понад 200 одиниць до Китаю для Су-30МК2 до 2015-го.
Ці списки підкреслюють, чому серія Х-59 не вмирає: кожна ітерація заповнює прогалини попередньої, роблячи зброю гнучкою для різних театрів дій.
Системи наведення: очі та мозок ракети
Серце Х-59 — комбіноване наведення. Базова модель йде інерційно до точки, потім телевізійна “Тубус-2” передає картинку оператору, який корегує. Потрібна добра видимість, контрастні орієнтири — річки, дороги. Дальність захвату — 10 км.
У Х-59МК радар АРГС-59Е сам шукає кораблі з ЕПР >300 м², ГЛОНАСС коригує. Х-59МК2 використовує корреляційно-оптичну ГСН: ракета “бачить” обриси, порівнює з базою, автономно коригує. Робота в тумані, вночі — КВО 1,5-3 м. Радіовисотомір А-079Е тримає профіль.
Ймовірність попадання — 0,7-0,96, груповий пуск посилює ефект. РЕБ вразливе місце: телевізійне наведення чутливе до завад, тому нові версії додали ІЧ-елементи.
Носії ракети Х-59 та бойове застосування
Основний носій — Су-24М з APK-9 для передачі відео. Су-34, Су-30МК, Су-57 несуть до 4-6 ракет. Су-25 і МіГ-27 теж адаптовані. Запуск на М=0,5-1,1, висоті 0,2-11 км, кут ±45°.
У сучасних конфліктах Х-59 сяє. У Чечні руйнувала бункери, в Сирії — Су-57 тестував МК2. З 2022-го в Україні: 4 квітня — удар по елеватору в Миколаєві, 16 серпня — по аеродрому в Житомирі з Су-34. Росіяни запускали тисячі, але ППО збиває 80-100%: у лютому 2026-го — стовідсоток по Х-59 у масованій атаці.
- Перші пуски: Су-34 з Білорусі, низька висота для уникнення Patriot.
- Статистика: За 4 роки — сотні пусків, понад 70% збито (armyinform.com.ua дані за 2026).
- Приклади: Зерносили, інфраструктура, але багато уламків фіксують українські сили.
Ці кейси показують вразливість: РЕБ глушить ТВ, ППО ловить на терміналі. Х-59 ефективна групами, але одиночні — легка здобич.
Сучасні виклики: виробництво під санкціями
Станом на 2025-2026, Росія стикається з проблемами. Санкції блокує компоненти: 116 фірм роблять Х-59М2, але графіки зриваються. Використовують “каннібалізм” — розбирають старі ракети на деталі, ставлять макети ГСН замість реальних. ГУР України фіксує невиконання держзамовлень, китайські деталі як костиль.
Дефіцит електроніки, двигунів Р95-300 — виробництво падає. Х-59 лишається в строю за рахунок складів, але нові серії гальмують. Це робить її менш масованою, ніж “Шахеди”.
Цікаві факти про ракету Х-59
- Перша тактична ракета з можливим ядерним зарядом у Холодну війну — хоч і не серійно.
- Х-59МК2 має квадратний фюзеляж для внутрішніх відсіків Су-57, ЕПР як у листа паперу.
- Вага БЧ зросла з 148 до 360 кг у МКМ — пробиває 3 м бетону, як молот через стіну.
- Тест у Сирії 2018: Су-57 запустив МК2, перше бойове для 5-го покоління.
- Експорт: Індія, Китай використали в навчаннях, Алжир — у патрулях.
Ці перлини роблять Х-59 не просто зброю, а історією авіаційних інновацій.
Х-59 продовжує формувати тактику: низький профіль, точність, адаптивність. Її майбутнє — у гібридах з дронами чи AI-наведенням, де кожен пуск — урок для обох сторін конфлікту.














Залишити відповідь