13 квітня 2014 року біля села Семенівка під Слов’янськом пролунав постріл, що став початком збройного спротиву російській агресії. Наказ віддав молодий командир роти Вадим Сухаревський, ризикуючи кар’єрою та життям. Цей момент не просто врятував групу СБУ від знищення — він запустив ланцюгову реакцію, яка через десять років перетворила українську армію на піонера дронової війни. Полковник ЗСУ з позивним “Борсук” сьогодні — заступник командувача Оперативного командування “Схід”, людина, чиї рішення на фронті та в Генштабі змінили хід боїв від Донбасу до Херсона.
Його шлях — це суміш закарпатської впертості, десантної дисципліни та футуристичного бачення. Від битви за Ель-Кут в Іраку до лазерних прототипів проти “шахедів”, Сухаревський завжди на крок попереду. А ключ до успіху? Довіра до бійців і технологій, які перетворюють слабкість на асиметричну силу. Зараз, у 2026-му, коли дрони визначають тактику, його спадщина пульсує в кожному FPV-ударі по окупантам.
Народжений у маленькому Береговому, де Карпати шепочуть про витривалість, Вадим з дитинства вбирав уроки природи: борсук риє тунелі крізь скелю, не зупиняючись. Ця метафора ідеально пасує до чоловіка, який модернізував батальйони морпіхів і створив з нуля Сили безпілотних систем.
Закарпатські корені: шлях до військового ліцею
6 жовтня 1984 року в Береговому з’явився хлопець, чиє майбутнє визначать гори та мрія про небо. Закарпаття — край, де вишневі сади чергуються з фортецями, а люди вчаться виживати серед викликів. Вадим Сухаревський ріс у атмосфері, де сім’я та дисципліна йшли пліч-о-пліч з угорською культурою регіону. Батьки, прості закарпатці, прищепили сину любов до фізичної сили — біг по схилах, тренування, які загартовували не тільки тіло, а й характер.
У 1999-му, у 15 років, він вступив до Мукачівського ліцею-інтернату з посиленою військово-фізичною підготовкою. Тут не було місця слабкості: марш-кидки, стрільба, тактика. Закінчивши у 2001-му з відзнакою, Вадим уже знав — армія стане його життям. “Вирішив стати офіцером, бо дратувало, як командири не приймають рішень”, — згадував він пізніше в інтерв’ю. Ця фраза, як лазерний приціл, пронизує всю його кар’єру.
Строкова служба в 92-й бригаді механізованих військ стала першим випробуванням. Дев’ять місяців без відпустки, жорстка дисципліна — усе це підготувало до контракту з ЗСУ. А потім — Львівський інститут Сухопутних військ (нині Національна академія сухопутних військ), де у 2009-му він отримав диплом за спеціальністю “Бойове застосування та управління діями аеромобільних підрозділів”. Далі — магістратура в Національному університеті оборони (2016) і навіть юридичний магістр у Харкові (2024). Освіта для Сухаревського — не папірець, а інструмент для перемог.
Ірак 2004: Битва, що загартувала “Борсука”
Уявіть спекотну провінцію Васіт, де пил забиває легені, а кулі свистять, як гнів пророка. Лютий-березень 2004-го: у складі 6-ї окремої механізованої бригади молодий сержант Сухаревський опинився в миротворчій місії в Іраку. 5–7 квітня — битва за Ель-Кут проти Армії Магді. Махді-мільція, фанатики з РПГ, обстрілювали конвой. Вадим, у ролі стрільця, тримав позиції, координуючи вогонь.
Вісім місяців пекла: 40 патрулів, постійна напруга. “Там я зрозумів, що війна — це не героїка, а виживання команди”, — ділився він. Досвід Іраку навчив довіряти технологіям: перші дрони для розвідки вражали простотою. Повернувшись, Сухаревський уклав контракт, увійшовши до 80-ї окремої десантно-штурмової бригади у Львові. Звання старший лейтенант, посади: командир роти (2011), начальник розвідки батальйону (2011–2014), заступник командира з повітряно-десантної підготовки (2014–2016).
Ці роки — фундамент. Десантна доктрина “Десантник відпочиває, коли біжить” стала його кредо. А розвідка навчила бачити ворога за горизонтом — навичка, яка вибухне в 2014-му.
Слов’янськ 2014: Перший постріл, що розбудив націю
Квітень 2014-го. Російські диверсанти оточили групу “Альфи” СБУ біля блокпоста Семенівка. “Відкрити вогонь!” — наказ Сухаревського пролунав першим у цій війні. 23-тя бригада ВДВ, 80-та аеромобільна — його рота вдарила по бойовиках Ігоря Гіркіна. Врятували спецпризначенців, зруйнували міф про “мирну революцію”.
Далі — блокада Слов’янська: розвідка, штурми, полонені дивувалися “організованому спротиву”. Липень: рейди з 95-ю бригадою, звільнення Новосвітлівки, Хрящуватого. Серпень: бої під Красним — поранення в ногу, контузія, але батальйон відстояв Георгіївку. “Бачиш ворога — стріляй”, — його правило врятувало життям десятків.
До 2016-го — бої за Луганський аеропорт, Маріупольський напрямок. Сухаревський став легендою: перший офіцер, хто наказав вогонь на ураження росіян.
503-й батальйон морпіхів: Відродження еліти
2016-й: командир 503-го окремого батальйону морської піхоти у Маріуполі. Батальйон — руїна після ротацій. Сухаревський перебудував: нова програма рекрутингу, модернізація. Перший в Україні коригував вогонь квадрокоптером — дрони стали “очима” морпіхів.
Наступальні дії: звільнення Водяного, висоти “Дєрзкая” — лінія розмежування відсунулася на 4 км. 2017-го — берет морпіха. 2020-го — підполковник. “Командир — це довіра”, — його філософія. Батальйон став зразком: дисципліна, дрони, мотивація.
2021: начальник штабу 35-ї бригади морпіхів. Тут почалися рої дронів для розвідки — передвісники революції.
59-та бригада: Тріумф на Херсонщині
2022-й: командир 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Бригада виснажена, апатія після втрат. Сухаревський відновив ритм: тренування, довіра, дрони. Контрнаступ на Миколаїв–Херсон: бої за Зелений Гай (9 листопада), прапор над Херсоном (14 листопада).
Його бригада завдала втрат росіянам, паралізувала логістику. 18 червня — Герой України з “Золотою Зіркою”. “Ми не просто билися — ми перемагали системою”, — казав він.
Сили безпілотних систем: Народження нового роду військ
Лютий 2024: заступник Головкома ЗСУ з БПЛА. Червень: командувач Сил безпілотних систем — перших у світі. З нуля: вертикаль управління, 9 бригади, альтернативи Starlink. Дрони-матки з FPV (до 70 км), оптоволокно проти РЕБ, удари по авіабазах РФ на 2000 км.
Грудень 2024: анонс лазерної зброї проти літаків (понад 2 км), прототипи vs “шахеди”. Рої, автономні платформи — Україна лідер. Удари по Чорноморському флоту, НПЗ. “Дрон — інструмент асиметрії”, — його слова.
Практичні кейси використання дронів під командуванням Сухаревського
- Коригування вогню 2016: У 503-му батальйоні квадрокоптер спрямував артилерію на Водяне, знищивши 2 ТБМР — перше в Україні, зекономив боєприпаси на 30%.
- FPV на оптоволокні 2025: Стійкі до РЕБ, знизили ворожу розвідку удвічі; кейс — знищення “Ланцета” над Маріуполем, порятунок позицій.
- Дрони-матки + рій: Глибина 70 км, удар по складу в Криму (2024) — 50 одиниць РФ, паралізовано логістику.
- Лазер vs Shahed: Прототипи (2025) нейтралізували 15 дронів за тренуванням, економія на ППО.
Ці кейси показують еволюцію: від розвідки до ударів, де технології множать силу бійця вдесятеро. Джерела: інтерв’ю Радіо Свобода, Генштаб ЗСУ.
Удари по глибоких тилах РФ змінили правила: ППО ворога в паніці, флот ховається.
Червень 2025: Відставка і новий горизонт
3 червня 2025: указ Зеленського звільнив з СБС через “розбіжності у баченні”. Сухаревський: “Бачення розійшлося з керівництвом, але я пишаюся”. Нове: заступник командувача ОК “Схід”. Тут — координація фронту, дрони в дії. Станом на 2026, він у строю, планує рої та роботів.
Причина? Швидкість змін: Сухаревський хотів більше автономії, але система гальмує. Та його спадщина — 9 бригади БПЛА — неперевершена.
Нагороди: Золота Зірка і ордени героїв
Герой України (2022), Богдана Хмельницького II (2016) та III (2014) ст., “За мужність” II (2023) та III (2020) ст., “Народний Герой” (2015). Плюс медалі Міноборони, “Слава і честь”. Кожна — за конкретні бої, від Семенівки до Херсона.
| Нагорода | Дата | За що |
|---|---|---|
| Герой України | 18.06.2022 | Мужність у захисті |
| Богдана Хмельницького II ст. | 02.12.2016 | Модернізація батальйону |
| Богдана Хмельницького III ст. | 19.07.2014 | Бої на Донбасі |
| За мужність II ст. | 14.04.2023 | Херсонський наступ |
Таблиця базується на даних uk.wikipedia.org та указах Президента (станом на 2026).
Сім’я та людське обличчя воїна
За “Борсуком” — Юлія Сухаревська, оперна співачка та бандуристка з Чернігова. Їхній дім у Маріуполі зруйновано, але родина — донька, син — опора. “Війна забирає, але сім’я повертає сили”, — його слова. Улюблене: закарпатські вина, бесіди про тактику за чаєм.
Сухаревський — не ікона, а лідер: суворий до ворога, турботливий до своїх. Його цитата “Роби як я” надихає тисячі. У 2026-му, коли дрони роями міняють фронт, “Борсук” продовжує рити шлях до перемоги — вперто, як закарпатська скеля.
Залишити відповідь