Біженці в Швейцарії отримують соціальну допомогу, яка покриває базові потреби, але точна сума на руки сильно залежить від статусу, кантону проживання та сімейного складу. У 2026 році дорослий зі статусом захисту S, як більшість українців, зазвичай має 350–650 швейцарських франків кишенькових грошей на місяць. Решта витрат — оренда житла, обов’язкове медичне страхування та харчування — компенсується напряму кантонами або надається в натуральній формі. Для сім’ї з двох дорослих і дитини загальна підтримка коливається від 1200 до 2000 франків на місяць, залежно від регіону: у Цюриху чи Женеві дорожче через високі ціни, у Тічино — скромніше.
Федеральний уряд перераховує кантонам близько 1460–1500 франків на особу щомісяця як глобальну паушальну суму. Ці гроші йдуть на все: від даху над головою до лікарняних рахунків. Допомога завжди перевіряється на потреби — якщо є заробіток чи заощадження, виплати зменшуються. Це не просто гроші в кишеню, а продумана система, де держава намагається підтримати, але й мотивує швидко стати на ноги.
Українці зі статусом S мають особливі переваги: право працювати з першого дня, доступ до шкіл для дітей і курсів інтеграції. Однак високі ціни на життя роблять кожен франк на вагу золота. Оренда однокімнатної квартири в передмісті може з’їдати 1500–2500 франків, а продукти на місяць для однієї людини — ще 600–800. Тому чиста готівка здається скромною, але повний пакет допомоги реально допомагає вистояти в перші місяці.
Як влаштована система соціальної допомоги для біженців
Швейцарія — федеративна країна, тож відповідальність за виплати лежить на кантонах, а федерація лише субсидує. Державний секретаріат з міграції (SEM) перераховує кантонам глобальні паушальні суми, які покривають прямі витрати на соціальну допомогу. Для осіб зі статусом захисту S це Globalpauschale 1b — приблизно 1463 франки на особу щомісяця. У цю суму входять житло, медстраховка, базові потреби та частково супровід.
Кантиони самі вирішують, як розподілити ці кошти: хтось платить оренду напряму власнику квартири, хтось видає ваучери на їжу, а готівку залишає як кишенькові. Такий підхід робить систему гнучкою, але й створює різницю між регіонами. Якщо людина працює, заробіток автоматично зменшує допомогу — принцип, який захищає бюджет і стимулює інтеграцію.
На відміну від звичайної соціальної допомоги для швейцарців за стандартами SKOS, допомога для біженців часто трохи скромніша, особливо на початку. Однак для статусу S вона наближена до рівня громадян, щоб люди могли гідно жити й швидко вчитися мови чи професії. Головне — все індивідуально: соціальний працівник кантону вивчає дохід, активи, витрати і видає рішення.
Різниця в підтримці залежно від статусу
Не всі біженці отримують однаковий пакет. Шукачі притулку з дозволом N мають найскромнішу допомогу — часто в колективних центрах з мінімальними кишеньковими (іноді всього 8–10 франків на день). Після отримання статусу S для українців ситуація покращується: доступ до ринку праці без обмежень і соціальна допомога на рівні, близькому до національного.
Повноцінні біженці з дозволом B або тимчасово прийняті з F користуються повноцінною соціальною допомогою за SKOS — тут базовий прожитковий мінімум для однієї людини сягає понад 1000 франків плюс повне покриття оренди та страховки. Статус S для українців триває до березня 2027 року з можливим переходом на B після п’яти років. З листопада 2025 року нові заявники з «безпечних» західних регіонів України проходять ретельнішу перевірку, але ті, хто вже має S, зберігають усі права.
Перехід між статусами впливає на суми. У центрах прийому на початку виплати мінімальні, але після розподілу по кантонах і пошуку роботи пакет стає стабільнішим. Головне — чесно декларувати доходи, бо приховування призводить до повернення грошей і навіть скасування статусу.
Скільки на руки: кишенькові гроші та повний пакет
Готівка на руки — це лише вершина айсберга. Дорослий у більшості кантонів отримує 350–650 франків щомісяця на особисті витрати: транспорт, одяг, дрібниці. Діти — 180–320 франків. Але справжня цінність у тому, що кантон платить за житло (або надає його), медичну страховку (премія 300–500 франків, яку субсидує держава) і частково за харчування в колективних помешканнях.
Ось приблизні цифри за кантонами (станом на 2026 рік, з урахуванням сімейного складу):
| Кантон | Дорослий (CHF/міс) | Дитина (CHF/міс) | Сім’я 2+1 (загалом, CHF) |
|---|---|---|---|
| Цюрих | 450–550 | 220–280 | 1400–1800 |
| Женева | 500–650 | 250–320 | 1600–2200 |
| Берн | 400–480 | 200–280 | 1300–1700 |
| Тічино | 350–420 | 180–250 | 1100–1500 |
Ці цифри — орієнтири. Реальна сума залежить від того, чи живе людина в колективному центрі (тоді більше в натуральній формі) чи самостійно (тоді більше готівки, але треба платити оренду). (Джерело даних: Державний секретаріат з міграції SEM та кантональні практики соціальної допомоги).
Що саме покриває пакет допомоги
Житло — найважливіша частина. У перші місяці багато хто живе в колективних центрах або тимчасових помешканнях, де оренда повністю оплачена. Пізніше кантон субсидує квартиру на ринку, але тільки до розумних меж — не розкіш, а базовий комфорт. Медичне страхування обов’язкове для всіх: базовий поліс покриває лікаря, лікарню, ліки. Якщо людина на допомозі, премія субсидується повністю або частково.
Освіта для дітей безкоштовна, включаючи садочки та школи. Дорослі можуть відвідувати безплатні курси німецької, французької чи італійської — часто з доплатою 3000 франків на рік на особу саме на інтеграцію. Харчування: у центрах — гарячі обіди, самостійно — ваучери або доплата до кишенькових. Додатково — допомога на одяг, меблі, транспорт до роботи.
Система не залишає людину сам на сам з рахунками. Але вимагає активності: відвідувати курси, шукати роботу, звітувати про доходи. Це не подарунок, а місток до самостійного життя в країні, де середня зарплата перевищує 6000 франків.
Робота, податки та шлях до незалежності
Зі статусом S можна працювати з першого дня — ніяких обмежень по регіону чи професії. Багато українців вже на заводах, у готелях, логістиці чи IT. Заробіток зменшує соціальну допомогу, але залишає більше свободи. Якщо доходу вистачає на життя, допомога припиняється. Податки сплачуються з зарплати автоматично — рівень залежить від кантону, але для низьких доходів є пільги.
Інтеграційні курси, визнання дипломів, стажування — все це доступно. Держава заохочує: хто працює, той швидше переходить на звичайний дозвіл B і втрачає залежність від допомоги. Багато сімей за рік-два виходять на самофінансування і навіть починають відкладати.
Практичні кейси: як це виглядає в реальному житті
Сім’я з Львівщини приїхала до Берна в 2025-му. Двоє дорослих, одна дитина 8 років. Спочатку жили в центрі — повне харчування, мінімальні кишенькові. Після розподілу отримали квартиру: кантон платив 1400 франків оренди, дорослі — по 420 франків кишенькових кожен, дитина — 240. Загалом близько 1700 франків на місяць плюс страховка. Чоловік знайшов роботу на складі за 4500 франків brutto. Допомога зменшилася до 600 франків, але сім’я почала відчувати стабільність.
Інший кейс — жінка з Києва в Женеві, одна з підлітком. Живе самостійно. Оренда 1800 франків субсидована, кишенькові 580 + 280 на дитину. Вона ходить на курси французької і підробляє прибиральницею. За рік вийшла на 60% самостійності. Багато хто розповідає, що перші місяці важкі через дорогу життя, але система дає час адаптуватися без паніки.
Третій приклад — пара без дітей у Тічино. Нижчі виплати, зате нижчі ціни. 380 франків кожен плюс житло в комунальному будинку. За пів року обидва влаштувалися в сервіс — допомога закрита, живуть на зарплаті і навіть відправляють трохи в Україну.
Ці історії показують: допомога — не вічний якір, а стартовий майданчик. Хтось використовує її максимально, хтось швидко відмовляється. Головне — не боятися просити допомоги в соціальних службах і активно вчитися.
Типові виклики та як їх подолати
Високі ціни — головний шок. Багато хто недооцінює, що 400 франків кишенькових — це не багато, коли кава коштує 7 франків. Порада: шукайте роботу якомога швидше, користуйтеся безплатним транспортом для біженців у деяких кантонах, купуйте на акціях у Coop чи Migros.
Ще один нюанс — бюрократія. Кожен кантон має свої правила, тому після переїзду треба перереєструватися. Не ігноруйте листи від соціальної служби — прострочення може зупинити виплати. Багато українців відзначають тепле ставлення соціальних працівників, які реально допомагають знайти курси чи роботу.
Зміни 2025–2026 років: статус S продовжено, але з акцентом на інтеграцію. З 2027 року планують наблизити виплати до рівня громадян, щоб стимулювати довгострокове перебування. Для тих, хто планує повертатися, є програми добровільного повернення з одноразовою допомогою.
Швейцарія не просто платить — вона інвестує в людей. Хто приходить з відкритим серцем і готовністю працювати, той отримує не тільки франки, а й шанс на нове, стабільне життя в одній з найбезпечніших і найбагатших країн Європи. Кожна сім’я пише свою історію, і система дає для цього всі інструменти.
Залишити відповідь