KN-23 — американське позначення північнокорейської одноступеневої твердопаливної балістичної ракети малої дальності Hwasong-11A (також Hwasong-11Ga). Вона з’явилася у 2018–2019 роках і швидко стала ключовим елементом арсеналу КНДР завдяки мобільності, квазібалістичній траєкторії та здатності нести як конвенційну, так і ядерну бойову частину.
Дальність залежить від маси бойової частини: з навантаженням близько 500 кг ракета долає приблизно 450 км, а при зменшенні вантажу або оптимізації траєкторії досягає 690 км і більше (в окремих випробуваннях фіксували польоти до 800–900 км). Аналіз уламків, що впали в Україні, підтвердив унікальні геометричні параметри — діаметр задньої частини близько 1,1 м зі звуженням до 0,9 м попереду.
З кінця 2023 року ракета активно застосовується російськими силами, що дозволило КНДР отримати реальні бойові дані, покращити точність і розширити виробництво. Конструкція не є прямою копією «Іскандера», хоча запозичує окремі концепції ранніх версій російської системи.
Конструкція корпусу та двигуна: що відкрили уламки в Україні
Перші оцінки на основі фотографій давали довжину близько 7,5 м і діаметр 0,95 м при стартовій масі приблизно 3415 кг. Українські фахівці, які дослідили уламки після ударів по Харкову на початку 2024 року, зафіксували іншу картину: діаметр у районі маршового двигуна становить близько 110 см і звужується до 90 см ближче до носової частини. Такий показник 110 см не зустрічається в жодній іншій країні, крім КНДР.
Двигун виявився приблизно в півтора раза більшим за російський аналог «Іскандера-М». Причина — менш енергоємне тверде паливо: щоб досягти потрібної дальності, конструкторам довелося збільшити об’єм паливного заряду. Наведення забезпечує інерціальна система з можливістю супутникового оновлення; у уламках знаходили характерні ніші під приймачі супутникової навігації та специфічну кількість болтових кріплень сопла. Ці сім ключових ознак дозволили експертам Міноборони України однозначно ідентифікувати вироби як північнокорейські, а не ліцензійні копії 9М723.
У нашій практиці аналізу уламків ми стикалися з випадком, коли характерна «комета» — вогняний шлейф на фінальній ділянці — разом із геометричними вимірами одразу вказувала на KN-23 навіть до лабораторного підтвердження.
Квазібалістична траєкторія: чому ракета важко перехоплюється
На відміну від класичних балістичних ракет, які піднімаються на велику висоту, KN-23 летить за притиснутою, квазібалістичною траєкторією з апогеєм переважно 37–60 км (в окремих тестах 2026 року фіксували 70 і навіть 90 км). На низькій ділянці аеродинамічні керма дозволяють виконувати маневри, зокрема «підйом» (pull-up) перед входом у щільні шари атмосфери.
Такий профіль скорочує час польоту, ускладнює виявлення радарами великої дальності та створює проблеми для систем на кшталт Patriot: траєкторія часто опиняється в «мертвій зоні» між можливостями THAAD і ефективним перехопленням на кінцевій ділянці. Моделювання, опубліковане в 38 North, показує, що послідовні маневри подовження дальності дозволяють перевищувати «офіційні» 650–690 км без радикального збільшення енергетики.
Випробування 20 вересня 2026 року (440 км при 60 км висоти та 590 км при 70 км) аналітики Janes пов’язують саме зі спробами оптимізувати траєкторію для ускладнення перехоплення. Ракета зберігає здатність до різких змін курсу на термінальній фазі завдяки комбінації газових і аеродинамічних органів керування.
Бойове застосування в Україні: еволюція надійності та точності
Перші застосування KN-23 російськими силами зафіксовані з грудня 2023 — січня 2024 року (удари по Запоріжжю та Харкову). Спочатку надійність була низькою: за даними українських джерел, близько половини ракет у перші місяці втрачали траєкторію та вибухали в повітрі. Точність коливалася в межах 1–3 км.
До лютого 2025 року ситуація змінилася. Українські офіційні особи повідомляли про покращення до 50–100 метрів кругового ймовірного відхилення. Це пов’язують із передачею телеметрії, участю північнокорейських фахівців і спільною доопрацюванням систем наведення. За оцінками, до осені 2025 року Росія отримала близько 150–250 ракет KN-23/KN-24; у серпні 2026 року повідомлялося про розгортання північнокорейського підрозділу з шістьма пусковими установками та до 120 ракет у Воронезькій області.
На листопад 2026 року поставки тривають темпами «десятки ракет на місяць». Ракета залишається важливою для ударів по енергетичній інфраструктурі саме через складність перехоплення в умовах дефіциту перехоплювачів.
Дальність, бойова частина та основні варіанти
Дальність і маса бойової частини перебувають у жорсткій залежності. Базова конфігурація з 400–500 кг дозволяє досягти приблизно 450 км на мінімально-енергетичній траєкторії; зменшення навантаження або оптимізація траєкторії піднімає дальність до 690 км і вище. У випробуваннях із залізничної платформи 2021 року фіксували близько 800 км, японські оцінки 2023 року вказували на 850–900 км (маса вантажу не розкривалася). Українські оцінки 2024–2025 років часто називають практичний максимум до 650–690 км для бойових зразків.
| Параметр | Оцінка / дані випробувань | Примітки |
|---|---|---|
| Довжина | 7,5–8,77 м | Ранні оцінки vs виміри за фото та уламками |
| Діаметр | 0,92–0,95 м (ранні) / 1,1 м (задня частина) | Підтверджено уламками в Україні |
| Стартова маса | 3,4–3,8 т (базова) | Розрахункові значення |
| Бойова частина | 400–500 кг (базова), до 1000–1500 кг | Конвенційна, касетна, можлива ядерна (Hwasan-31) |
| Дальність | 450 км (500 кг) / до 690–900 км | Залежить від траєкторії та навантаження |
| Апогей | Переважно 37–60 км, до 90 км | Тести 2026 року |
Дані зібрано з відкритих оцінок CSIS, 38 North, аналізу уламків Міноборони України та повідомлень про випробування. Існують варіанти з касетною бойовою частиною (випробування 2026 року), залізничні та шахтні пускові установки, а також похідні з більшою масою бойової частини (Hwasong-11C).
Поширені міфи про KN-23
- Це точна копія «Іскандера». Геометрія, розмір двигуна, паливо та деталі кріплень відрізняються. Українські експерти класифікують її як доопрацювання ранньої концепції, а не ліцензійний виріб.
- Дальність завжди 690 км. Цифра 690 км — один із виміряних польотів 2019 року; реальна дальність сильно залежить від маси бойової частини та профілю траєкторії.
- Ракета завжди високоточна. На початку бойового застосування CEP сягав кілометрів; покращення до 50–100 м відбулося після накопичення досвіду та можливих доопрацювань.
- Виробництво повністю автономне. Металеві елементи виготовляються в КНДР, однак у системах керування виявляли комерційні компоненти іноземного походження.
Розуміння цих нюансів допомагає правильно оцінювати загрозу та не переоцінювати або недооцінювати можливості системи.
Часті запитання про ракету KN-23
Яка максимальна дальність KN-23?
Базова оцінка CSIS — до 690 км при зменшеному навантаженні. Випробування показували польоти 800–900 км, а українські оцінки бойових зразків часто називають практичний максимум ближче до 650–690 км. Все залежить від траєкторії та маси бойової частини.
Чи може KN-23 нести ядерну бойову частину?
Так. Конструкція передбачає можливість встановлення тактичної ядерної бойової частини, зокрема типу Hwasan-31. Водночас у бойовому застосуванні проти України використовують конвенційні та, ймовірно, касетні варіанти.
Чому ракета залишає характерний вогняний «хвіст»?
На фінальній ділянці корпус і залишки палива нагріваються та частково руйнуються, створюючи видимий шлейф. Це відрізняє її від деяких інших систем і допомагає в ідентифікації.
Чи покращилася точність завдяки бойовому досвіду?
Так. Від початкових відхилень у 1–3 км точність зросла до 50–100 м за даними на початок 2025 року. Це результат аналізу телеметрії та спільної роботи фахівців.
Які основні способи базування?
Колісні транспортерно-пускові установки (часто 8×8), залізничні платформи та шахтні пускові установки. Мобільність залишається ключовою перевагою.
Ідентифікація та виклики для протиракетної оборони
Для оперативного розпізнавання корисні кілька ознак: діаметр задньої частини близько 1,1 м, характерний зовнішній кабельний канал (gargrot), специфічні ніші під навігаційні приймачі та вогняний шлейф на термінальній ділянці. Уламки також містять корейські маркування та заводські позначки.
Основна проблема для ППО полягає в комбінації низького апогею, можливості маневрування та відносно високої швидкості. Системи, оптимізовані під класичні балістичні траєкторії або під дозвукові/надзвукові цілі, стикаються зі складністю своєчасного виявлення та перехоплення. Розширення висоти польоту в тестах 2026 року додатково ускладнює завдання для Patriot.
Чек-лист для оцінки загрози конкретного пуску:
- Фіксація апогею (якщо <70 км і є маневри — висока ймовірність квазібалістичного профілю).
- Аналіз уламків на діаметр 1,1/0,9 м та характер кріплень.
- Оцінка наявності супутникового оновлення наведення (за нішами та компонентами).
- Перевірка типу бойової частини (унітарна, касетна).
- Врахування поточного рівня точності (50–100 м після доопрацювань).
Виробництво, поставки та перспективи на 2026 рік
Основне складання відбувається на заводі «11 лютого» (February 11 Plant) у комплексі Рьонсон у Хамхунзі. Супутникові знімки 2024–2026 років фіксують розширення виробничих потужностей, включаючи нові цехи, які частково заглиблюють під землю. Кім Чен Ин особисто інспектував серійне виробництво в 2025–2026 роках; на кадрах з’являлися десятки корпусів без бойових частин.
Поставки до Росії тривають, попри офіційні заперечення. Розширення виробництва дозволяє компенсувати високі витрати ракет і одночасно накопичувати досвід бойового застосування. Паралельно КНДР розвиває похідні варіанти з касетними бойовими частинами, збільшеною масою навантаження та експериментальними висотними профілями.
Для регіональної безпеки на Корейському півострові це означає можливість накривати всю територію Південної Кореї та частину японських островів навіть із базових позицій. Бойовий досвід у Європі прискорює доопрацювання систем наведення та виробничих процесів, що робить KN-23 більш зрілою зброєю, ніж це було на момент перших випробувань 2019 року.