Директор стоїть біля дошки, тримаючи крейду, а учні здивовано переглядаються — знайомий сценарій для багатьох українських шкіл. Коли вчитель захворів, пішов у декрет чи просто не вийшов, хтось мусить зайти в клас і не дати уроку зірватися. Часто саме керівник закладу береться за цю справу, бо диплом дозволяє, а відповідальність за навчальний процес лежить на ньому.
Законодавство не забороняє таку практику, але чітко окреслює межі. Основний документ — Інструкція про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти (наказ МОН №102 від 1993 року, чинний і в 2026-му). Пункт 91 прямо каже: керівні працівники закладів освіти можуть вести викладацьку роботу в своєму закладі, але з обмеженнями за обсягом.
Що каже закон про викладацьку роботу директора
Директор, який отримує повний посадовий оклад за основною посадою, має право проводити уроки чи вести гуртки — до 9 годин на тиждень (максимум 360 годин на рік). Це не сумісництво, якщо все відбувається в межах робочого часу за основною посадою. МОН неодноразово підтверджувало: така діяльність законна і не потребує додаткових погоджень, якщо не перевищує ліміт.
У сільській місцевості правила м’якші. Якщо вчителя потрібної спеціальності просто немає, директор або заступник може вести до 12 годин на тиждень (480 годин на рік), але тільки з дозволу органу управління освітою — наприклад, департаменту чи відділу освіти громади. Без такого дозволу перевищувати 9 годин ризиковано.
Важливий нюанс: ці години ведуться саме як викладацька робота, а не як постійне навантаження. Якщо директор хоче мати стабільні уроки щотижня — це вже оформлюється як внутрішнє сумісництво, але ліміт лишається тим самим.
Заміна уроків як тимчасовий захід
Коли вчитель раптово випадає з графіка — хвороба, відрядження, карантин — директор зобов’язаний організувати заміну. Пункт 64 тієї ж Інструкції каже: адміністрація вживає заходів, щоб замінити відсутнього працівника. Якщо немає іншого вчителя тієї ж спеціальності, керівник часто стає тим, хто заходить у клас.
Така заміна оплачується окремо. За перші два місяці — погодинно, за ставкою того, хто заміняє. Якщо заміна затягується понад два місяці — оплата йде за тарифікацією, як за повне навантаження відсутнього педагога. Директор видає наказ, де вказує період, предмет, кількість годин і умови оплати.
Багато директорів беруть заміни саме в екстрених випадках: один-два уроки на тиждень, щоб не зривати програму. Це не порушує ліміт, бо входить у ті самі 9 годин. Але коли заміни стають системними — наприклад, місяць по 15 годин — це вже виходить за рамки і може стати підставою для перевірок.
Регіональні та ситуаційні відмінності
У містах, де вчителів вистачає, директор рідко бере уроки — хіба що за фахом і в межах 9 годин. У селах чи селищах картина інша: брак кадрів змушує керівника ставати й учителем математики, й фізики, й іноді навіть початкових класів. Тут 12-годинний ліміт рятує ситуацію, але вимагає офіційного дозволу від громади.
Воєнний стан додав складнощів. Мобілізація, виїзд за кордон, часті лікарняні — заміни стали щоденною реальністю. МОН рекомендує максимально використовувати наявних педагогів, але якщо нікого немає — директор має повне право (і навіть обов’язок) увійти в клас. Оплата зберігається, навіть якщо вчитель відсутній через воєнні обставини.
Психологічний і професійний бік питання
Директор у класі — це не просто заміна годин. Для учнів це подія: авторитетна постать, яка раптом стає вчителем. Хтось сприймає це з ентузіазмом — «сам директор прийшов!», хтось — з напругою, бо звик бачити керівника в іншій ролі. Учительський колектив теж реагує по-різному: одні вдячні за підтримку, інші бачать у цьому перерозподіл навантаження.
Сам директор часто відчуває змішані емоції. З одного боку — радість повернутися до улюбленої справи, почути живі запитання, побачити іскру в очах. З іншого — фізична втома: після адміністративних нарад і паперів ще й готуватися до уроку, перевіряти зошити. Багато хто каже: «Це як ковток свіжого повітря серед бюрократичного болота».
Типові помилки директорів при замінах
Типові помилки
🌟 Ігнорування ліміту в 9 годин — директор веде 15–20 годин щотижня, думаючи, що «це ж заміна, а не основна робота». Інспекція потім фіксує порушення.
⚠️ Відсутність наказу про заміну — усна домовленість не працює. Без наказу години не оплачуються, а факт заміни не фіксується в журналі.
🔄 Заміна без фаху — керівник без педагогічної освіти бере уроки профільного предмета. Закон дозволяє тільки за наявності відповідної кваліфікації.
📉 Перевищення без дозволу в селі — переходять за 9 годин без письмового дозволу від відділу освіти. Потім проблеми з перевірками.
💼 Неоформлення оплати — директор веде уроки «за ідею», без доплати. Це демотивує і порушує трудове законодавство.
Ці помилки трапляються регулярно, особливо в напружені періоди. Уникнути їх просто: тримати ліміт, видавати накази, оформлювати оплату і пам’ятати про кваліфікацію.
Оплата та навантаження: деталі
Оплата за заміну йде понад основний оклад. За перші два місяці — погодинно, залежно від категорії того, хто заміняє. Понад два місяці — за тарифікацією відсутнього вчителя. Доплата за вислугу років, надбавка за престижність — усе нараховується на ці години.
У класному журналі заміна позначається просто: після домашнього завдання пишуть «заміна», прізвище та підпис. Це важливо для звітності та перевірки виконаної програми.
Практичні поради для директорів
Тримайте ліміт під контролем — заведіть окремий облік викладацьких годин. Видавайте наказ на кожну заміну, навіть на один урок. Якщо плануєте вести системно — оформлюйте як внутрішнє сумісництво в межах 9 годин. У селі заздалегідь отримуйте дозвіл на 12 годин. І головне — не забувайте, що ви все ще директор: уроки не повинні заважати головній роботі.
Директор, який періодично стає за парту, часто залишається ближчим до реального навчального процесу. Він бачить, як змінюються програми, як реагують діти на нові методи, де вчителі перевантажені. Це не просто заміна — це спосіб не втратити зв’язок зі школою як з живою системою.
Тож так, директор може і часто повинен заміняти уроки — за умови, що все в рамках закону і з розумним балансом. Головне — не перетворювати це на постійне навантаження, яке виснажує і керівника, і систему.
Залишити відповідь