Двадцять перше квітня 1889 року в маленькому австрійському містечку Браунау-на-Інні прокинулися з незвичайною новиною: напередодні, у Велику суботу, у скромному готелі “У померанця” з’явився на світ хлопчик на ім’я Адольф. Ця дата, 20 квітня, увійшла в аннали людства як початок однієї з найтемніших сторінок – народження Адольфа Гітлера, людини, чиї ідеї розв’язали Другу світову війну та призвели до Голокосту. Батьки, Алоїс і Клара Гітлер, тоді й гадки не мали, що їхній син стане символом абсолютного зла.
Містечко на кордоні з Баварією жило тихим ритмом прикордонного життя: митники перетинали річку Інн, а місцеві селяни торгували на ярмарках. Готель, де народився Адольф, досі стоїть – скромна будівля з фасадом, що нагадує про забуті часи Австро-Угорщини. Хрещення відбулося через два дні, 22 квітня, у місцевій церкві, де священик Ігнатій Пробст дав дитині повне ім’я Адольфус. Ця подія, зафіксована в церковних книгах, стала першим офіційним слідом майбутнього диктатора.
Але за цією датою ховається не просто факт народження – ціла епоха, де скромне дитинство переросло в апокаліпсис. 20 квітня нацисти перетворили на державне свято, а сьогодні воно асоціюється з екстремістами та міфами. Розберемося, як звичайний день став чорною плямою на календарі.
Сім’я Гітлерів: корені характеру в австрійських Альпах
Алоїс Гітлер, батько Адольфа, був людиною суворою, як гірський вітер у Верхній Австрії. Народжений позашлюбною дитиною від Марії Шикльгрубер, він узяв прізвище Гітлер від свого названого батька лише в 1876 році. Як митний чиновник, Алоїс підіймався кар’єрними сходами: від простого прислужника до старшого інспектора. Його шлюб з Кларою Пельцль, кузиною третього ступеня, вимагав спеціального дозволу від Ватикану – родичі були надто близькими за кров’ю.
Адольф став четвертим з шести дітей, але троє молодших братів і сестер померли в немовлячому віці. Сім’я часто переїздила: з Браунау в Пассав (1892), Гольфельд (1895), Лінц (1898). Алоїс мріяв про сина-чиновника, але Адольф бунтував, малюючи картини та читаючи пригоди Карла Мая. “Він ненавидів батька, але обожнював матір”, – пишуть біографи, і це не перебільшення: смерть Клари від раку грудей у 1907 році розбила серце підлітка.
Ці сімейні драми, наче тріщини в скелі, формували характер. Алоїс помер у 1903 від плевриту, залишивши сирітську пенсію. Адольф, 13-річний школяр з середніми оцінками, кинув навчання в реальній школі Штайра. Замість диплома – мрії про Відень і мистецтво, що так і не здійснилися.
Від невдахи-художника до фюрера: шлях до Відня і Мюнхена
У 1907 році 18-річний Гітлер подав документи до Віденської академії мистецтв. Відмова – двічі, у 1907 і 1908 – стала ударом. “Нездатний до живопису”, – зазначив директор, радячи архітектуру. Адольф тинявся Віднем: продавав акварелі, жив у притулках для безхатченків, годувався в благодійних кухнях. Місто, сповнене антисемітизму від мера Карла Люгера, вплинуло на його погляди – пангерманізм, ненависть до “східних євреїв”.
1913 рік: втеча до Мюнхена, аби уникнути австрійської армії. Там, у артилерійському полку, Перша світова війна дала сенс – Залізний хрест другого класу 1914, першого – 1918. Газова атака на Іпрі залишила шрами на легенях і очах. Повернення в 1919: поразка Німеччини, Версальський договір. Гітлер, як агент рейхсвера, інфільтрував DAP, що стала NSDAP. “Моя боротьба” народилася в тюрмі після пивного путчу 1923.
Цей шлях від бідного художника до лідера – класична історія самотнього вовка, який знайшов аудиторію в хаосі Веймарської республіки. Гіперінфляція, безробіття – ідеальний ґрунт для харизматичного оратора з вусами.
День народження фюрера: від щорічного свята до пропагандистського карнавалу
З 1933, коли Гітлер став канцлером, 20 квітня оголосили державним святом – Führergeburtstag. Йозеф Геббельс, міністр пропаганди, перетворив його на шоу: паради, смолоскипні ходи, радіопромови. У Берліні марширували СА та СС, феєрверки освітлювали Рейхстаг. Школи закривалися, робітники отримували вихідний, преса вихваляла “рятівника нації”.
Це не просто торт зі свічками – культ особи на державному рівні. Гітлер отримував тисячі подарунків: від статуй до моделей літаків. Навіть за кордоном: у Данцигу – почесне громадянство, в Італії – телеграми від Муссоліні. Захід ігнорував: Рузвельт відмовився вітати “не монарха”.
Ось таблиця ключових святкувань для порівняння:
| Рік | Масштаб | Ключові події | Подарунки/відзнаки |
|---|---|---|---|
| 1934 | Перше як канцлера | Парад у Берліні, радіозвернення | Початок культу |
| 1939 (50-річчя) | Найбільший парад (40–50 тис. солдат, 162 літаки) | Кортеж з 50 лімузинів, 1,5 млн глядачів | Ювілейне “Моя боротьба”, Орлине гніздо (uk.wikipedia.org) |
| 1945 | Останній | Нагородження Hitlerjugend у саду Рейхсканцелярії | Кінець ери |
Таблиця ілюструє еволюцію: від скромних церемоній до мілітарного шоу. Джерела даних: uk.wikipedia.org, britannica.com. Після параду 1939 Гітлер оглядав далекобійні гармати – символ сили перед війною.
50-річчя 1939: пік нацистського марнославства
Весна 1939: Європа на порозі катастрофи. 19 квітня Гітлер проїхав Берліном у кортежі білих мерседесів, де натовпи скандували “Хайль!”. У Рейхсканцелярії – смолоскипи, подарунки: модель арки від Шпеєра, кабріолет від Порше. Парад тривав 5 годин: вермахт, люфтваффе, СС – все під гучними промовами Геббельса.
“Ім’я Гітлера – це програма Рейху”, – проголосив пропагандист. Фільм “Hitlers 50. Geburtstag” крутили в школах. Витрати – мільйони рейхсмарок на виплати бідним. Міжнародно: вітання від Тисо, Орсеніго, але Захід мовчав після Мюнхена.
Цей день став вершиною: ювілейне видання “Майн Кампф” у розкішній палітурці, гімни, монети. Але за фасадом – підготовка до Польщі.
Останній 20 квітня: бункер і примари поразки
1945 рік. Берлін у руїнах, Червона армія на підступах. 56-річний Гітлер востаннє вийшов з фюрербункера: хитаючись, нагородив хлопців з Hitlerjugend Залізними хрестами за танки. Камери зафіксували тремтіння рук – паркінсонізм, стрес. Всередині – Єва Браун, Геббельс, Борман. Замість параду – запах дизеля від радянських Т-34.
Десять днів потому – самогубство 30 квітня. Цей день народження став реквіємом Третьому Рейху.
Цікаві факти про день народження Гітлера
- Гітлер отримав “Орлине гніздо” на 50-річчя, але рідко там бував через акрофобію.
- У 1939 король Георг VI надіслав вітання, попри напругу – дипломатичний жест.
- Дата збігається з 4/20 – днем каннабісу, але міф про зв’язок спростовано: традиція від каліфорнійських студентів 1971 (time.com).
- У Браунау будинок народження став поліцейським дільницею 2019, аби уникнути паломництв.
- Неонацисти досі “святкують”: арешти в Австрії 2023, фестиваль у Остритці 2018 (сотні екстремістів).
Ці деталі показують, як дата еволюціонувала від народження до символу.
Спадок 20 квітня: від нацистських маршів до сучасних викликів
Після 1945 дата стала табу. У Німеччині, Австрії – акції проти неонацистів. У 2018 в Остритці (Німеччина) – рок-фестиваль для сотень правілих, розгін поліцією. У Польщі 2017 – суд над шістьма за “святкування”. Росія, США: Telegram-канали, мітинги. У 2025 – пости про “Великдень неонацистів”.
Зростання популізму робить дату актуальною: AfD у Німеччині обрали конгрес на 20 квітня 2024, хоч і “випадково”.
В Україні 20 квітня – нагадування про боротьбу з агресією. Будинок у Браунау з меморіалом “ЗА МИР, СВОБОДУ, ДЕМОКРАТІЮ. НІКОЛИ БІЛЬШЕ ФАШИЗМ” – урок для світу. Ця дата шепоче: історія не повторюється, але римується.
Подорожуючи Альпами чи Берліном, згадуємо: з маленького готелю почався жах, що забрав 70 млн життів. Але знання – щит проти повтору. А ви знали, що Гітлер мріяв поховатися в Лінці?
Залишити відповідь