Кожного 12 грудня вся Україна схиляє голови перед воїнами Сухопутних військ Збройних Сил України – тим сталевими муравами, що першими зустрічають ворожу навалу, утримують рубежі й розривають ворожі ланцюги. Це не просто дата в календарі, а пульсуючий символ незламності, коли танкові гусениці гудуть у пам’яті, а артилерійські залпи лунають як гімн свободі. Свято, встановлене Указом Президента № 1167/97 від 18 жовтня 1997 року, вшановує найчисленніший рід військ, який став основою обороноздатності нації в найгірші часи.
Сухопутні війська – це механізовані бригади, що рвуться вперед крізь вогонь, танкові кулаки, які пробивають броню агресора, артилерія, чий грім змушує ворога тремтіти. За даними uk.wikipedia.org, їхні корені сягають Армії УНР та Української Галицької Армії 1917–1922 років, а сучасна міць кувалася в боях від Криму до Курської області. Сьогодні, у 2026 році, вони тримають фронт довжиною тисячі кілометрів, поєднуючи радянську спадщину з західними Leopardами та HIMARS.
Уявіть ритм цього дня: у військових частинах – урочисті шикування, де командири вручають нагороди, а побратими обіймаються міцніше, ніж будь-коли. У містах – меморіальні заходи, концерти з патріотичними піснями, де цивільні дякують захисникам квітами й рукостисканнями. Це свято не про паради в мирі, а про вдячність тим, хто в окопах шепоче “тримаймося”, коли небо палає.
Витоки сили: від визвольних змагань до ЗСУ
Сухопутні війська України – нащадки тих, хто першим ступив на землю бою за незалежність. Ще в 1917 році, коли УНР постала з попелу імперій, її армія Симона Петлюри та Євгена Коновальця кувала перемоги в Зимових походах, протистоячи більшовикам і полякам. Українська Галицька Армія, з її сталевими стрільцями, тримала Станіславів і Тернопіль, демонструючи, що українська земля народжує непереможних воїнів.
Радянська окупація розвіяла мрії, але не дух. Після 1991 року Україна успадкувала гігантську армію СРСР – 780 тисяч бійців, 6500 танків, тисячі гармат. Та справжнє відродження відбулося 23 травня 1996 року Указом Президента №368/96, коли постало Командування Сухопутних військ. З тих пір вони пройшли миротворчі місії в Косово, Конго, Іраку, відправивши понад 30 тисяч воїнів і 38 вертольотів.
Повномасштабне вторгнення 2022 року стало апогеєм трансформації. Оборона Києва, де 72-а механізована бригада й 58-а мотопіхотна стримали орди, – це сторінки нової саги. Звільнення Херсона в листопаді 2022-го, бої за Бахмут, де артилерія “Холодного Яру” косила ворожі колони, – усе це кузня, де Сухопутні війська стали армією НАТО-стандартів.
Сучасна структура: корпуси, бригади, оперативні удари
Сухопутні війська – це машина з 200–350 тисячами бійців, організована в чотири оперативні командування: “Захід” (Рівне), “Північ” (Чернігів), “Схід” (Дніпро), “Південь” (Одеса). Кожне ОК – самодостатній кулак з механізованими, танковими бригадами, артилерією та ППО. За даними mod.gov.ua, основа – механізовані та танкові сили, що утримують рубежі й проривають оборону.
До кінця 2025 року завершено перехід на корпусну структуру – 13 корпусів у Сухопутних військах, що робить армію гнучкішою, як НАТО. Наприклад, ОК “Схід” включає 17-ту танкову бригаду (Кривий Ріг), 93-ту механізовану “Холодний Яр”, 55-ту артилерійську “Запорізька Січ”. “Північ” хизується 1-ю танковою та 30-ю механізованою.
Перед тим, як зануритися в деталі, ось огляд ключових бригад за оперативними командуваннями:
| Оперативне командування | Приклади механізованих/танкових бригад | Артилерія та спецпідрозділи |
|---|---|---|
| Захід | 14 ОМБр, 24 ОМБр, 10 ОГШБр | 44 ОАБр, 39 ЗРП |
| Північ | 72 ОМБр, 30 ОМБр, 1 ОТБр | 26 ОАБр, 1129 ЗРП |
| Схід | 93 ОМБр “Холодний Яр”, 92 ОШБр | 55 ОАБр |
| Південь | 28 ОМБр, 57 ОМПБр | 40 ОАБр |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, armyinform.com.ua. Ця структура дозволяє оперативно перекидати сили – від Карпат до Донбасу, – роблячи Сухопутні війська універсальним щитом.
Озброєння: від Т-64 до Abrams, грім артилерії
Сила Сухопутних військ – у залізі, що реве на полі бою. Танки: понад 900 одиниць, від модернізованих Т-64БВ і Т-72 до Leopard 2 та M1 Abrams від союзників. БМП-1/2/3 еволюціонували в Bradley та CV90, здатні витримати протитанкові ракети й нести десант крізь вогневий вал.
Артилерія – король поля: HIMARS нищать склади за сотні кілометрів, M777 і PzH 2000 точать удари, українська “Богдана” 2С22 дивує дальністю. РСЗВ “Град”, “Ураган”, “Смерч” і “Вільха” створюють пекло для ворога. ППО – “Оса”, “Тор”, “Гепард” – ховають небо від дронів і ракет.
У 2026 році акцент на БПЛА: батальйони “Вій” і “Бродяги” з оптоволоконними дронами рвуть танки на відстані. Безпілотники стали очима й кулаками, перетворюючи окопи на фортеці з високоточного вогню.
Героїзм на передовій: подвиги, що увійшли в легенди
Імена бійців Сухопутних військ – це монументи живої історії. У березні 2022-го, під Ірпенем і Бучею, 72-а бригада стримувала колони окупантів, дозволяючи евакуювати цивільних. Бійці 14-ї ОМБр у Владимир-Волинському тримали західний фланг, а 93-я “Холодний Яр” у Бахмуті витримала пекло, знищуючи сотні ворогів.
Генерал-майор Геннадій Шаповалов, командувач з червня 2025-го, пройшов шлях від танкового взводу до ОСУ “Таврія”, де координував удари на півдні. Його лідерство – приклад для тисяч. Подвиги множаться: штурмовики 47-ї “Маґура” проривають лінії в Запоріжжі, розвідники 74-го батальйону виводять дані для HIMARS.
- Оборона Києва: 58-а мотопіхотна бригада з Конотопа відбила атаки, втративши техніку, але врятувавши столицю – їхні дрони й Javelin стали легендою.
- Херсонська операція: Артилерія 26-ї бригади прикрила маневр, змусивши росіян тікати без бою.
- Курська наступальна: Механізовані частини увійшли на ворожу землю, демонструючи наступальний потенціал.
- Бахмутські бої: 54-а ОМБр ім. Мазепи тримала Артемівськ, завдавши ворогу тисяч втрат.
- Щоденні рейди: Інженери прокладають мости під вогнем, РЕБ глушать “Шахеди”.
Ці історії – не сухі звіти, а свідчення духу, де один танк стримує ескадрилью, а гранатометник руйнує колону. За 2022–2026 роки сотні отримали “Золоту Зірку”, але тисячі лишаються безіменними героями.
Цікаві факти про Сухопутні війська
Найбільший рід ЗСУ: 70% особового складу, понад 900 танків у строю.
Перший Leopard 2A6 в бою – весна 2023, знищив 5 Т-72 за день.
Українська “Богдана” – єдина 155-мм САУ власного виробництва, дальність 40+ км.
169-й центр “Десна” – тренував 100 тис. бійців з 2022-го, включаючи іноземних інструкторів.
Жінки в СВ: з 2014 зросло в 2,5 раза, сержанти ОК “Північ” – приклади для наслідування.
Традиції святкування: від строю до серця народу
12 грудня оживає в частинах: ранковий підйом, гімн, нагородження орденами “За мужність”. У “Десні” – показові стрільби, де танки рвуть мішені, а десантники ширяють з парашутів. У містах – марші ветеранів, концерти з “Океаном Ельзи”, де пісні “Не йди” лунають для тих, хто на фронті.
Сім’ї воїнів збираються за столом, ділячись історіями: “Тато повернувся з Херсона з трофеєм – ворожим ПТРК”. Волонтери розвозять дрони, соцмережі спалахують привітаннями. У 2025-му, попри війну, у Рівному пройшов турнір рукопашу, присвячений святу – кулаки б’ються за честь роду військ.
Ці традиції – місток між поколіннями: від козаків до сучасних десантників, де емблема з мечем і щитом символізує вічну пильність.
Командувач і лідерство: Шаповалов на чолі реформ
Бригадний генерал Геннадій Шаповалов, уродженець Кіровоградщини, – обличчя сучасних Сухопутних військ. Закінчивши Харківський танковий інститут у 2000-му, він командував взводами, батальйонами, дійшов до ОСУ “Таврія”. Призначений 19 червня 2025-го, він акцентує на дронах, РЕБ і корпусній структурі.
Його стиль – практичний: “Армія нової якості – це не цифри, а люди з технологіями”. Під його командуванням впроваджено ММ-25 камуфляж, подібний MultiCam, і нові центри підготовки. Шаповалов – той, хто перетворює втрати на перемоги, мотивуючи бійців фразою: “Ми не обороняємося – ми перемагаємо”.
Майбутнє: тренди та виклики 2026-го
Сухопутні війська еволюціонують: БПЛА на оптоволокні, AI для наведення, гібридні роти з роботами. Союзники обіцяють Abrams і F-16 для підтримки, а власне виробництво – “Богдану-М” і “Вільху-М”. Виклики – логістика під дронами, мобілізація з ТЦК.
Тренд – децентралізація: корпуси дозволяють швидкі удари, як у Курській операції. Навчання в “Десні” інтегрує VR-симулятори, готуючи до гібридної війни. Ці воїни – не просто солдати, а інженери перемоги, де кожен дрон – крок до Перемоги.
Коли гусениці Т-64 гудуть на полігонах, а бійці діляться планами на дембель, розумієш: Сухопутні війська – це серце України, що б’ється в унісон з нацією. Їхня звитяга надихає, кличе вперед, нагадуючи, що земля наша – нездоланна.
Залишити відповідь