Сині берети, стрибки з парашутом і гучне “За ВДВ!” – ці образи ще довго кружлятимуть у пам’яті поколінь, адже День високомобільних десантних військ колись вибухав атмосферою непереможності саме 2 серпня. Сьогодні, у 2026 році, українські десантники, перейменовані на десантно-штурмові війська, святкують свій день 8 листопада, ушановуючи подвиги під покровительством Архистратига Михаїла. Ця дата не випадкова: вона символізує перехід від спадщини минулого до власної, незламної ідентичності, викуваної в боях за незалежність.
Зміна відбулася указом Президента №817/2025 від 4 листопада 2025 року на president.gov.ua, який скасував попередню дату 21 листопада й закріпив 8 листопада як щорічне свято. Тепер 2 серпня перетворилося на День пам’яті загиблих десантників – тих, хто віддав життя від Афганістану до фронтів нинішньої війни. Цей зсув відображає еволюцію: від “ВДВ” радянського зразка до елітних штурмовиків, які тримають небо й землю.
Десантники завжди були серцем мобільності ЗСУ – першими вриваються в тил ворога, захоплюють мости, руйнують логістику. Уявіть: тисячі стрибків щороку, танки на парашутах, нічні рейди. Їхня роль у повномасштабній війні з 2022-го – легендарна, з тисячами знищених цілей і звільненими містами.
Історія: від першого стрибка 1930-го до українських реформ
Все почалося 2 серпня 1930 року під Воронежем, де радянські льотчики вперше десантувалися на парашутах – 12 сміливців стали прототипом ВДВ СРСР. Ця дата прижилася в пострадянських арміях, включаючи українську. Після розпаду Союзу в 1992-му Україна успадкувала три дивізії: 1-шу, 6-ту, 98-му та 80-ту бригади – елітні формування з Житомира, Криму, Полтави.
У 1999 році указом Президента Леоніда Кучми 2 серпня офіційно стали Днем аеромобільних військ – визнання заслуг у миротворчих місіях ООН, Афганістані, миротворенні на Балканах. Десантники носили блакитні берети, мали БМД-1, гасло “Ніхто окрім нас!”. Святкування вибухало парадами, стрибками, “фонтанними” традиціями ветеранів – купанням у фонтанах Києва чи Львова, що додавало колориту.
Та з початком АТО 2014-го все змінилося. Десантники першими полетіли на Донбас: 25-та бригада брала Іловайськ, 79-та – Широкине. Втрати шокували – сотні героїв, як Іван Зубков чи Тарас Сеньюк, чий бій за Ланос призвів до назв батальйонів на їхню честь. uk.wikipedia.org фіксує: до 2017-го ВДВ еволюціонували, отримавши танки Т-80 для штурмів.
Велика трансформація 2017-го: від ВДВ до ДШВ
Осінь 2017-го стала поворотом. 21 листопада указом №380/2017 перейменували на Десантно-штурмові війська (ДШВ), змінили дату на День Архистратига Михаїла – покровителя воїнів. Блакитні берети замінили маруновими (бордовими), емблему з крилами, щитом і мечем Михаїла, девіз “Завжди перші!”. Нова клятва: “Клянусь бути вірним присязі, мужнім у бою!”.
Чому? Декоммунізація: 2 серпня асоціювалося з РФ, де ВДВ – “величні”. Україна обрала християнську символіку, підкресливши духовність. Командувач Михайло Забродський (нині генерал) очолив реформи. З 2016-го ДШВ – окремий рід військ, не під Сухопутними, з акцентом на штурм, а не тільки десант.
У 2023-му з’явився бойовий гімн, 2024-го – відзнака “За штурм”. А 2025-го нова дата 8 листопада – адаптація до календарних змін, збереження покровителя. Armyinform.com.ua цитує командування: це свято сили й пам’яті.
Структура ДШВ у 2026: корпуси, бригади, потужність
Штаб у Житомирі, командувач – бригадний генерал Олег Апостол з червня 2025-го. Чисельність – близько 30 тисяч (The Military Balance 2023, актуально 2026). Два корпуси: 7-й швидкого реагування (25-та, 46-та, 71-ша, 77-ма бригади) та 8-й (46-та? чекай, бригади перерозподілені: 71 єгерська, 80-та, 81-ша тощо).
Ключові бригади розкидані для оперативності:
- 78-ма десантно-штурмова “Ґерць” (Житомир) – елітні стрибки, Харківський наступ 2022.
- 80-та Галицька (Львів) – Бахмут, Херсон, “дракони” з Javelin.
- 95-та Поліська (Житомир) – артилерійські десанти на Дніпрі.
- 25-та повітрянодесантна (Зарічне) – Донецький аеропорт “кіборгів”.
- 77-ма аеромобільна (Кривий Ріг) – мобільні удари.
Понад 10 бригад/батальйонів, 199-й центр підготовки. Ці формування – як гострий клинок: готові за години.
Озброєння: від БМД до західних “монстрів”
ДШВ – не легка піхота. Танки Т-80БВ для штурмів, БМД-1/2 для десантування. Броня: понад 166 БТР-3/4/80, Дозор-Б, Bushmaster, Kirpi від Туреччини. Артилерія: 2С1, 2С9 “Нона”, “Град”. ППО: Piorun, Стріла-10. Парашути: сучасні Т-11, FireFly.
| Тип техніки | Приклади | Кількість (орієнт.) |
|---|---|---|
| БМД/БТР | БМД-1/2, БТР-4 | 200+ |
| Танки | Т-80 | Роти в бригадах |
| Бронеавто | Kirpi, Bushmaster | 100+ |
Джерела: uk.wikipedia.org, офіційні звіти ЗСУ. Таблиця показує гібридність: радянська база плюс NATO-постачання роблять ДШВ універсальними.
Подвиги в АТО та повномасштабній війні: кров’ю писана слава
Іловайськ 2014-го: 51-ша бригада тримала кільце. Донецький аеропорт – 80-та, 90-та, 93-тя. Широкине – 79-та. З 2022-го десантники всюди: Харківський контрнаступ (95-та захопила Козачу Лопань), Херсон (80-та перерізала переправи), Бахмут (майже вся лінія). За 2025-й – тисячі втрат ворога: танки, БМП, жив сила (звіт ДШВ у FB).
Зеленський 8 листопада 2025-го нагородив орденами: “Ви – наша незалежність!”. 80-та під Бахмутом тримала Артемівськ 200 днів. 95-та десантувала артилерійські групи. Втрати величезні, але дух – сталевий. Кожен герой – як Архистратиг з мечем.
Цікаві факти про десантників ДШВ
- Перший український десант 1993-го – з МиГ-29 на полігон Широкий Лан, 12 стрибків.
- Марун берет – рідкісний колір, символ крові героїв; блакитний залишився для ветеранів.
- У 2024-му впровадили “За штурм” – за 5 штурмів; гімн співають на фронті під дрони.
- Жінки-десантниці: понад 100 у бригадах, перша – у 95-й, сержантка з FPV-дронами.
- Рекорд: 95-та десантувала 2С9 “Нона” на поромі – перше з 1991-го.
Ці перлини роблять ДШВ унікальними – не просто війська, а братство.
Традиції святкування: від парадів до фронтових свічок
Раніше 2 серпня – стрибки на Хрещатику, концерти, “фонтани”. Тепер, у війні, скромно: нагороди, молебні Михаїлу, фронтові заходи. 8 листопада 2025-го Зеленський вручив Бойові прапори, 2026-го планують стрибки в Житомирі. Ветерани збираються тихо, діляться історіями.
- Ранок: богослужіння Архистратигу.
- Парад/демонстрація: стрибки, рукопашка.
- Нагородження: ордени, відзнаки.
- Вечір: гімн, спогади загиблих.
Під час війни фокус на фронті: дрони, штурми. Традиція “фонтану” еволюціонувала в благодійність – збори на дрони.
Десантники – це не дата в календарі, а живий пульс нації, що б’ється в кожному штурмі. Їхня історія продовжується на східних рубежах, де кожен стрибок – крок до перемоги.
Залишити відповідь