Серпень 1914 року. Галичина палає в полум’ї Першої світової війни. Австро-Угорщина стикається з російським наступом, а українці, стиснуті між імперіями, бачать шанс вирватися з кайданів. Саме тоді, 6 серпня, Головна Українська Рада у Львові видає маніфест, що кличе до формування першого національного легіону — Українських Січових Стрільців. З 28 тисяч добровольців австрійці відбирають лише 2500 найкращих, переважно молодих активістів із “Січей”, “Соколу” та “Пласту”. Цей легіон стає не просто військовим підрозділом, а живим втіленням мрії про незалежну Україну.
Формування триває серпень-вересень: збір у Стрию, вишкіл на Закарпатті в Горондї та Страбичові під наглядом німецьких інструкторів. Командиром призначають харизматичного Дмитра Вітовського, а курені очолюють Михайло Волошин і Григорій Коссак. Стрільці присягають спершу на вірність імператору Францу Йосифу, а згодом — на вірність українському народові перед отцем Романом Нижанківським. Цей подвійний акт лояльності стає фундаментом їхньої героїчної саги.
Легіон не чекає — вже восени 1914-го стрільці тримають карпатські перевали, а навесні 1915-го здобувають безсмертну славу на горі Маківці. Але за цими перемогами стоїть не лише зброя, а й палка національна ідея, що згуртувала гімназистів, студентів і селянських синів у єдине бойове братство.
Передісторія: корені в січовому русі
Ще до гримітливих гармат Першої світової українці в Галичині ковали свою міць у парамілітарних товариствах. З 1900-х “Січі” — спортивно-гімнастичні осередки — розквітали по селах і містах, від Борислава до Яворова. Там юнаки й дівчата вправлялися в стрільбі, фехтуванні, бігу з перешкодами, співаючи “Ще не вмерла Україна”. У 1913-му виникає товариство “Січові стрільці” під проводом Володимира Старосольського, а 1914-го його об’єднують із подібними групами.
Мобілізація 27 липня 1914-го розкидає українців по австрійських частинах, де їх часто кидають проти німців чи поляків. Та національно свідома еліта — Кирило Трильовський, Іван Боберський — розуміє: час для власного війська. 1 серпня створюють Головну Українську Раду, а 6-го — Бойову Управу. Газета “Діло” публікує заклик: боротися з московським ворогом за волю Галичини й усієї України. Ця передісторія — як коріння могутнього дуба, що проростає крізь імперський асфальт.
Добровольці зголошуються тисячами. Студенти Львівської politeхніки, гімназисти з Коломиї, пластуни — усі прагнуть не сліпо служити Відні, а боронити рідну землю. Австрійці вагаються: чи не зрадять “русини”? Але тиск ГУР і патріотичний запал переконують — легіон затверджують.
Перші кроки: заклик, відбір і організація
Збір пунктів у Стрию наприкінці серпня кипить натовпами ентузіастів. З 10 тисяч охочих відбирають 3600, зрештою — 2500. Критерії жорсткі: вік 18-30, фізична форма, національна свідомість. Багато хто приносить власну зброю — гвинтівки Маузера, револьвери. Жінки теж рвуться в стрільці: медсестри, зв’язкові, а згодом — легендарні стрільчині на кшталт Олени Степанів.
Бойова Управа — серце процесу: голова Трильовський координує фінанси, Боберський — спорядження. Фінансують пожертвами: львів’яни здають крони, селяни — продукти. Легіон ділять на два повних курені по чотири сотні (220 бійців кожна) та напівкурінь. Сотня — чотири чоти по 50-60, чота — чотири рої по 12-15 стрільців. Ця структура, запозичена з козаччини, забезпечує гнучкість у горах.
- Перший курінь під Волошином: елітні стрільці, гімназисти, соколята — майстри розвідки й штурмів.
- Другий курінь Коссака: селянські сини, міцні в багнеті, витривалі в марші.
- Напівкурінь Шухевича: запас, молодь на вишкіл.
Після списків приходить логістика: форми (мазепинка з тризубом, шаровари), намети, польові кухні. Переїзд на Закарпаття — епічний марш, де стрільці співають “Ой у лузі чагарі” й кують єдність.
Структура легіону на початок 1915-го
Ось як виглядав легіон у таблиці — чітка ієрархія, що дозволяла тримати фронт.
| Підрозділ | Командир | Чисельність | Особливості |
|---|---|---|---|
| 1-й курінь | Михайло Волошин | ~1000 | Розвідка, штурм |
| 2-й курінь | Григорій Коссак | ~1000 | Оборона, багнет |
| Напівкурінь | Степан Шухевич | ~500 | Запас, вишкіл |
Дані з Енциклопедії історії України (resource.history.org.ua). Таблиця ілюструє гнучкість: курінь міг діяти автономно, як у боях під Горлицею.
Вишкіл: від цивільних до елітних бійців
У Горондї стрільці прокидаються о п’ятій: муштра, стрільба по мішенях за 400 метрів, тактика в горах. Німецькі унтер-офіцери вчать окопній війні, але українці додають своє — козачок, пісні під сопілку. Олена Степанів, майбутня хорунжа, тренує медсестер: перев’язки під вогнем, евакуація по ношах.
Перша присяга 3 вересня 1914-го — на Біблії та хрестику: “Клянуся Богом… служити Австро-Угорщині”. Друга, таємна, — “Не ридай, а добувай!” перед портретом Шевченка. Цей ритуал запалює серця: стрільці пишуть листи додому, малюють тризуби на гвинтівках. Вишкіл завершується маневрами — і легіон на фронт.
Повсякденне життя — суміш романтики й буденності. Ранок — каша з ячменю, обід — галушки від волонтерів. Вечорами — Чорноморе, концерти оркестру під диригентом Ващуком. Та дисципліна залізна: покарання за пияцтво — наряди, за зраду — розстріл.
Перші хрещення вогнем: від Карпат до Маківки
Вересень 1914-го: перші сутички на Стриві. Стрільці в 130-й бригаді тримають перевали, відбиваючи росіян. Взимку — мороз -30, снігові замети, але дух не зламати. Навесні 1915-го — кульмінація: бої за Маківку. 29 квітня — 4 травня, 800 втрат з 2500, але вершина наша! Росіяни в паніці: “Мазепинці б’ються як дияволи!”
- 22 квітня: штурм Опору, 1-й курінь Волошин.
- 29 квітня: контратака на Молдову, Коссак рве фланг.
- 2-4 травня: героїчна оборона вершини, підкріплення з 55-го полку.
Після Маківки — бої під Болеховом, Галичем. Легіон поповнюють: до 1916-го — 7000 бійців. Та втрати величезні — полон під Бережанами 1917-го скорочує до 400.
Цікаві факти про УСС
- Василь Вишиваний — ерцгерцог Вільгельм у вишиванці — командував сотнею, мріяв про українську корону.
- Стрільчині: Олена Степанів брала Маківку в бою, перша жінка-офіцер УСС.
- Панцерник “Вільна Україна” — унікальний броньовик стрільців на Десні 1918-го.
- Пісні: “Ей, ти, стрільче січовий” народилися в окопах, оркестр грав 200 мелодій.
- Мазепинка — шапка з тризубом — стала символом, її шили львівські майстрині.
Ці перлини роблять УСС не просто армією, а культурним феноменом.
Еволюція легіону: від імперії до революції
1917-й: Росія в революції, УСС у полоні, але дух живий. Рештки формують новий курінь під Вітовським. Брест-Литовський мир 1918-го — похід на Україну: Херсонщина, де стрільці будують школи, театри, просвітницькі хаби. Василь Вишиваний очолює бригаду — тисячі селян ідуть за “усусами”.
Жовтень 1918-го: повернення до Львова, ЗУНР. УСС — ядро Української Галицької армії. Бригада Стрільців б’ється з поляками під Чортковом. 1919-го — союз з Петлюрою, але поразка. Багато стрільців — у полоні, еміграції, УПА пізніше.
Мотивація? Не слава, а ідея. Листи Вітовського: “Ми — передові українського визволення”. Селяни йшли за землею, інтелігенція — за державою. Жінки — за рівністю: стрільчині носили шаблю, медсестри рятували під кулями.
Культурна спадщина: пісні, символи, вплив
УСС викували українську армію. Мазепинка, тризуб на погонах, “слава-героям” — їхні винаходи. Пісні “Гей, соколи”, поеми Лепкого “Маківка” оживають у ладах. Оркестр Ващука — 50 музик, концерти в окопах під артилерійським вогнем.
Повсякденність: газети “Наш Пророк”, театр у тилу. Стрільці малювали ікони, вирізьблювали хрести. Цей культурний ренесанс надихає ЗУНР, УГА, сучасних воїнів. Ви не повірите, але пісні УСС співають на фронті 2022-го — вічна спадщина.
Сьогодні меморіали на Маківці, музеї у Львові. УСС — прототип ЗСУ: добровольці, націоналізм, братство. Їхній досвід — у тактиці, символіці, непереможному дусі. Історія не закінчується: стрільці живуть у кожному, хто тримає прапор високо.
Залишити відповідь