25 лютого 2022 року над Київщиною розгорнулася драматична битва в небі, де підполковник Геннадій Матуляк, командир авіаційної ескадрильї 299-ї бригади тактичної авіації, знищив колону російської техніки поблизу Гостомеля, а потім, поранений і з палаючим Су-25, спрямував машину в лісосмугу, врятувавши село Глібівка від катастрофи. Цей подвиг коштував йому життя, але посмертно приніс звання Героя України з орденом “Золота Зірка”. Геннадій Васильович, пілот першого класу з понад 20 роками нальотів, став символом самопожертви, коли його обгорілий паспорт знайшли місцеві жителі біля уламків.
Його історія — це не просто хроніка вильотів, а жива сага про хлопця з миколаївського села, який підкорив небо і залишив слід у серцях побратимів та родини. Батько-авіатехнік запалив у ньому любов до авіації ще в дитинстві, а служба перетворила мрію на професію, сповнену адреналіну й відповідальності. Сьогодні, у 2026 році, його ім’я асоціюється з непохитною відданістю Україні, надихаючи нові покоління пілотів.
Дитинство в Мартинівському: корені, що ведуть до неба
Село Мартинівське Вознесенського району Миколаївської області, де 29 квітня 1977 року з’явився на світ Геннадій Матуляк, здається тихим куточком степу, але саме тут зародилася його пристрасть до польотів. Батьки, родом з Івано-Франківщини, переїхали туди через службу: батько працював авіаційним техніком, а мама підтримувала родину в армійських буднях. Маленький Геннадій, спостерігаючи за батьковими розмовами про двигуни та крила, мріяв про хмари, ніби вони кликали його нагору.
З 1984 по 1994 рік він навчався в місцевій середній школі, де проявив себе допитливим учнем з тягою до техніки. Однокласники згадують його як активного хлопця, який любив конструювати моделі літаків і мріяти про Зоряні війни в реальному небі. Ці роки заклали фундамент: дисципліна, наполегливість і той внутрішній вогонь, що не згасав ні за яких обставин. Перехід від шкільних польотів уявлення до справжніх крил став логічним кроком для сина авіатора.
Освіта: шлях від студента до майстра неба
У 1998 році Геннадій закінчив Харківський інститут льотчиків Військово-повітряних сил за спеціальністю “льотна експлуатація та бойове застосування літальних апаратів” — нині це Харківський національний університет Повітряних сил імені Івана Кожедуба. Тут він опанував основи пілотажу на Л-39 “Альбатрос”, навчився читати небо як відкриту книгу й відчувати машину як продовження тіла.
Не зупинившись на досягнутому, у 2006–2007 роках пройшов навчання в Харківському аерокосмічному університеті імені М. Є. Жуковського за напрямом “якість, стандартизація та сертифікація”. А в 2022-му, навіть на тлі ескалації, здобув освіту в Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського — “бойове застосування та управління діями військових частин авіації”. Ця освіта не просто папери: вона робила його стратегом неба, здатним координувати ескадрилью в найскладніших умовах.
Військова кар’єра: від першого вильоту до командира ескадрильї
Служба Геннадія Матуляка — це марафон піднесень і випробувань, де кожен етап додавав крила досвіду. Почав у 1998-му льотчиком у військовій частині А2536 у Вознесенську, де освоював МіГ-29 — блискавичний винищувач, що вимагає ідеальної реакції. Два роки потому став старшим льотчиком там же, накопичуючи понад 1000 годин нальоту.
У 2003–2004 роках у Херсоні, у частині А1996, очолив відділення підготовки даних як інструктор, навчаючи молодих пілотів тонкощам розвідки з повітря. Потім, з 2004-го по 2007-й, у Миколаєві на посаді старшого льотчика-інструктора частини А0699, перейшов на Су-25 — штурмовик, ідеальний для наземної підтримки, з його грубою міццю та смертоносними ракетами.
З 2007 року його життя пов’язане з 299-ю бригадою тактичної авіації імені генерал-лейтенанта Василя Нікіфорова (в/ч А4465, Миколаїв). Спочатку старший льотчик (2007–2010), де брав участь у перших тренуваннях з реальним бойовим забарвленням. З 2010-го — начальник розвідки штабу, аналізуючи дані для точних ударів. 2018-го став заступником командира ескадрильї, а з 2019-го — її командиром. Під його керівництвом ескадрилья стала елітним підрозділом, готовим до будь-яких завдань.
Щоб наочно показати еволюцію кар’єри, ось ключові етапи:
| Період | Посада та частина | Основні обов’язки та літаки |
|---|---|---|
| 1998–2000 | Льотчик, в/ч А2536 (Вознесенськ) | Первинний пілотаж, МіГ-29 |
| 2000–2003 | Старший льотчик, в/ч А2536 | Бойова підготовка |
| 2003–2004 | Нач. відділення, в/ч А1996 (Херсон) | Інструктор, розвідка |
| 2004–2007 | Старш. льотчик-інструктор, в/ч А0699 | Су-25, навчання кадрів |
| 2007–2010 | Старший льотчик, 299 БрТА | Штурмові вильоти |
| 2010–2018 | Нач. розвідки штабу, 299 БрТА | Аналіз, планування |
| 2018–2019 | Заступник ком. ескадрильї, 299 БрТА | Координація |
| 2019–2022 | Командир 1-ї ескадрильї, 299 БрТА | Лідерство в боях (Л-39, МіГ-29, Су-25) |
Джерела даних: esu.com.ua, vue.gov.ua. Ця таблиця ілюструє, як Геннадій виріс від новачка до лідера, накопичуючи знання на кожному кроці. Побратими відзначають його гумор і чуйність — той, хто завжди підтримає в кабіні чи на землі.
Бойові вильоти: від АТО до повномасштабної війни
Геннадій не раз перевіряв себе в огні: з 2014-го виконував завдання в зоні АТО та ООС на Сході, де Су-25 ставав рятівником для наземних військ. Він наносив точні удари по позиціях сепаратистів, ризикуючи під протиповітряною обороною. Цей досвід загартував його, зробивши майстром маневру в зоні ППО.
24 лютого 2022-го, з першим днем вторгнення, Матуляк піднявся в небо над Херсонщиною та Миколаївщиною, нищачи ворожі колони. Його ескадрилья стала щитом для півдня. А 25-го зранку — удар по Гостомелю, де окупанти намагалися прорвати оборону Києва. Тут небо спалахнуло героїзмом.
Останній політ: самопожертва над Глібівкою
Близько 7-ї ранку 25 лютого Су-25М1К під керуванням Матуляка, позивний “Фантом”, вступив у повітряний бій з російським винищувачем. Перше влучання ракети — літак пошкоджено, але Геннадій, як ведучий, виводить групу. Під ним — село з розважальним комплексом. Він тягне катапульту, але друге влучання запалює машину. До останньої секунди маневрує, спрямовуючи палаючий штурмовик у ліс за кілька кілометрів від Глібівки. Місцеві бачили, як він рятує їхні домівки.
Обгорілий паспорт з його фото розлетівся інтернетом, а жителі спочатку поховали героя на місці. 16 квітня 2022-го перепоховали в Миколаєві після панахиди в соборі Касперівської ікони. Посмертно — полковник і Герой України (Указ №78/2022). Дружина Ольга, військовий психолог, отримала “Золоту Зірку” від Зеленського: “Він мріяв, щоб світ дізнався про наших льотчиків”.
Цікаві факти про Геннадія Матуляка
- Позивний “Фантом” відображав його стиль — невидимий і точний у небі, як привид для ворога.
- Любив мотоцикли й хокей; вчив доньку Софію фігурному катанню, мріючи про її успіхи на льоду.
- Відмовився від цивільної авіації: “Небо — це ЗСУ”, казав побратимами.
- Другий шлюб у 2017-му з Ольгою, яку “передбачив” ще під час її першого парашутного стрибка.
- Син Руслан і донька Софія — його найбільша гордість, що надихала на подвиги.
Ці штрихи роблять героя близьким: звичайний чоловік з великим серцем.
Спадщина: вулиці, меморіали та вічна пам’ять
У 2022-му вулицю Генерала Авдєєнка в Києві перейменували на Матуляка, згодом з’явилася в Миколаєві. 25 лютого 2023-го біля Глібівки відкрили меморіал з хрестом на місці аварії. У 2025-му Димерська громада вшанувала третю річницю загибелі, а в бригаді його портрет — нагадування для пілотів.
Побратим Микола Цвицинський згадує: “Веселий, з усмішкою, геній професіоналізму”. Ольга ділиться: “Він відвів літак, врятувавши сотні — це не легенда, а правда”. У 299-й бригаді його методи тренувань досі застосовують, а подвиг надихає на нові перемоги. Геннадій Матуляк — крила, що не згорнулися, летячи в серцях українців.
Залишити відповідь