Візьміть карту Євразії та проведіть пальцем від серця Татарстану через тисячі кілометрів полів, лісів і кордонів – ось де простягається нафтопровід Дружба, справжня вена, що качає чорне золото з Росії до серця Європи. Ця гігантська система, довжиною понад 5000 кілометрів, починається в Альметьєвську, мчить повз Самару та Брянськ, розгалужується біля Мозиря в Білорусі на північну і південну гілки. Північна веде через Польщу до Німеччини, південна – через Україну, Словаччину, Чехію та Угорщину, живлячи НПЗ, що забезпечують паливом мільйони людей.
На карті України Дружба виглядає як потужний хребет: від кордону з Білоруссю біля Бродів тягнеться на південь через Львівську, Івано-Франківську та Закарпатську області аж до Ужгорода, де знову розходиться. У 2024 році південною гілкою через Україну пройшло 11,36 мільйона тонн нафти – мінімум за десятиліття, але все одно ключовий ланцюг для Угорщини та Словаччини. Ця магістраль не просто труба під землею – вона переплітається з історією, війнами та енергетичними баталіями, диктуючи ритм континенту.
Але за цією видимою лінією ховаються драматичні повороти: від радянських амбіцій 1960-х до дронових ударів 2025-го. Розберемося, як Дружба оживає на карті, чому вона досі пульсує і куди веде в 2026-му.
Історія створення: від радянської мрії до сталевої реальності
Уявіть гарячий грудень 1960-го: екскаватори риють першу траншею від Бродів до радянсько-угорського кордону, а тисячі робітників з СРСР, Польщі, Чехословаччини та Угорщини вкладають труби вагою в тонни. Все почалося з угоди РЕВ 18 грудня 1959-го – символ “дружби” народів, що мав качати нафту з Волго-Уральського басейну до союзників. Перша нитка запустилася 15 жовтня 1964-го, перші барелі дійшли до Чехословаччини ще 1962-го, до Угорщини – того ж року.
Друга черга, з 1969-го по 1974-й, подвоїла потужність, додавши західносибірську нафту через Усть-Балик і Уфу. Загалом проклали 730 тисяч тонн труб, витративши 400 мільйонів радянських рублів – грандіозний проєкт, де кожна країна робила свою частку: СРСР постачав труби, Польща – зварювальні апарати, Чехія – арматуру. До 1980-х Дружба качала до 100 мільйонів тонн на рік, забезпечуючи 20% європейського імпорту нафти.
Розпад СРСР 1991-го ледь не поховав систему: кордони, борги, суперечки. В Україні створили “Магістральні нафтопроводи Дружба”, згодом – Укртранснафту. Додали “Одеса-Броди” в 2001-му та термінал “Південний” у 2002-му, намагаючись диверсифікувати. Але Дружба вистояла, перетворившись з ідеологічного символу на геополітичну зброю.
Детальний маршрут нафтопроводу Дружба: як простежити на карті
Щоб уявити повну картину, розберемо маршрут по сегментах – від витоків у Татарстані до кінцевих НПЗ. Головний стовбур стартує в Альметьєвську, де збирає нафту з Ромашкінського родовища, мчить 1792 км до Унечі під Брянськом. Тут ключова розв’язка: одна гілка до балтійських портів (тепер переважно простоює), основна – 183 км до Мозиря в Білорусі. Там розгалуження: північ на 441 км до Бреста й Польщі, південь – 32 км до України.
В Україні – 690 км драмы: перша нитка 362 км до Бродів (діаметр 720 мм), потім звуження до 530 мм; друга – повні 695 км. Від Ужгорода гілки до Словаччини (159 км до Братислави), Чехії (529 км до Литвінова) та Угорщини (130 км до Сьяхаломбатти). Північна: Польща 670 км до Шведта в Німеччині. Перетинає 45 річок, 200 залізниць – справжній підземний лабіринт.
Ось таблиця ключових сегментів для наочності:
| Сегмент | Країна | Довжина (км) | Діаметр (мм) | Оператор |
|---|---|---|---|---|
| Альметьєвськ – Унеча | Росія | 1792 (1-а нитка) | 1020 | Transneft |
| Унеча – Мозир | Білорусь/Росія | 183 | 1020 | Gomeltransneft Druzhba |
| Мозир – Брест (північна) | Білорусь | 441 | 720 | Gomeltransneft Druzhba |
| Мозир – Ужгород (південна) | Україна | 684-695 | 720 | Укртранснафта |
| Ужгород – Братислава/Литвінов | Словаччина/Чехія | 400+ | 720 | Transpetrol / Mero ČR |
| Польща – Шведт | Польща/Німеччина | 670 | 900 | PERN SA / MVL |
Джерела даних: uk.wikipedia.org та gem.wiki. Ця схема показує, чому Дружба – не просто лінія, а мережа з 20 насосними станціями, як Унеча чи Броди, що тримають тиск на 10 МПа.
Технічні характеристики: потужність і витривалість сталевої звіра
Дружба – не тендітна нитка, а монстр з труб діаметром від 420 до 1220 мм, що витримує 1,2-1,4 млн барелів на добу – це 70-100 млн тонн щороку. Російські ділянки найширші (1020 мм), українські звужені (720 мм), але з двома нитками забезпечують резерв. Насоси на НПС, як у Калійкіно чи Плещівці, штовхають нафту під тиском, долаючи перепади висот від рівнин Татарстану до карпатських пагорбів.
Пропускна здатність української частини – 25 млн тонн, але реально качає 10-12 млн, бо війна й санкції стримують потоки. Друга нитка додає гнучкості, а зв’язок з “Одеса-Броди” дозволяє виводити нафту в Чорне море. Загальна довжина з гілками – 5100 км, що робить її найдовшим нафтопроводом світу.
Модернізації тривають: у Білорусі розширювали до Польщі, в Росії додали BPS-2 до Усть-Луги. Але старість дається взнаки – труби 1960-х потребують ремонтів, особливо після атак.
Оператори та власники: хто тримає ключі від артерії
Дружба – багатонаціональний гіbrid, де кожна країна пильнує свій шматок. Росія домінує з Transneft, що контролює 60% довжини. Білорусь – Gomeltransneft Druzhba з Мозиря. Україна – Укртранснафта, філія “Магістральні нафтопроводи Дружба” (100% держвласність), заробляє на транзиті 10 млрд грн на рік.
- Transpetrol (Словаччина): Керує 100 км, забезпечує 3,9 млн тонн для Slovnaft.
- MOL (Угорщина): 4,7 млн тонн для Duna refinery, ключовий клієнт.
- PERN SA (Польща): Північна гілка, але з 2023-го казахстанська нафта.
- Mero ČR (Чехія): 2,7 млн тонн до Литвінова, але з 2025-го скорочує.
Контракти – на 10 років, з тарифами €9,5/т. Укртранснафта отримала €4,3 млн компенсації за 2019-й скандал. Ця мозаїка робить Дружбу вразливою: один конфлікт – і весь ланцюг тремтить.
Кризи в історії: коли нафта зупинялася, а Європа чекала
1991-й: Розпад СРСР – перша перевірка, транзит завис, але домовилися. 2007-й: “Нафтова війна” Росія-Білорусь, Європа без палива на тиждень. 2019-й: Забруднення хлором – 5 млн тонн брудної нафти, збитки мільярди, зупинка на місяці.
- 2022-й: Війна, вибухи в Брянську, консервування ділянок.
- 2023-й: Витік у Польщі, північна гілка до Німеччини закрита санкціями.
- 2025-й: Дрони ЗСУ по Унечі (серпень, пожежі), Нікольське – зупинки постачань до HU/SK на дні, але відновлення блискавичне.
Кожна криза – як удар по пульсу: Угорщина кричала про “гуманітарну катастрофу”, Словаччина погрожувала. Але Дружба оживає, бо альтернативи бракує.
Цікаві факти про нафтопровід Дружба
- Найдовший у світі – 5100 км, міг би обвитися навколо України двічі!
- Перетинає 45 річок, включаючи Дніпро та Віслу – інженерне диво 1960-х.
- У 2019-му “бруд” коштував Росії €10 млрд, більше за весь транзитний дохід України.
- Казахстанська нафта тепер тече північною гілкою – іронія “дружби”.
- Назва іронічна: від “дружби народів” до знаряддя тиску на Європу.
Статус на 2026 рік: між ударами, санкціями та виживанням
Січень 2026-го: південна гілка пульсує ~12 млн тонн, переважно для Угорщини (4,7 млн т) і Словаччини, з казахстанськими домішками. Північна – казахстанська для Німеччини (1,2 млн т). Україна ввела санкції проти Lukoil у 2024-му, плани зупинки транзиту з січня 2025-го реалізуються частково – обсяги падають на 3% щороку.
Удари 2025-го по Унечі та Нікольському – вогонь і дим, але Transneft лагодить за дні. Укртранснафта заробляє менше, але стабільно. ЄС тисне на ембарго, але HU/SK блокують – Дружба лишається лазівкою в санкціях. Альтернативи: Трансальпійський трубопровід, Адріатика, але вони не готові.
Війна робить маршрут ризикованим: дрони, міни, але труба тримається, як партизан у лісах.
Геополітична вага: чому Дружба диктує правила гри
Дружба – не просто нафта, а важіль: Росія заробляє мільярди, Угорщина тисне на ЄС, Україна балансує між доходом і безпекою. Для Східної Європи – 30% імпорту, без неї НПЗ зупиняться. Тренд – диверсифікація: Чехія перейшла на Талерман, але Угорщина чіпляється.
Перспективи? Зупинка транзиту через Україну – питання місяців, заміна на морські поставки. Але поки Дружба на карті мерехтить, вона нагадує: енергетика – це війна без пострілів, де кожен барель – пішачок у великій грі. А що буде завтра – залежить від тих, хто тримає вентилі.
Залишити відповідь