У серці української політики б’ється пульс Партії Європейська Солідарність, яка з моменту заснування у 2000 році перетворилася на потужну силу проєвропейського спрямування. Лідером її лишається Петро Порошенко, п’ятий президент України, чия фігура надихає тисячі патріотів. Сьогодні фракція налічує 26 депутатів у Верховній Раді IX скликання, а за свіжими опитуваннями на січень 2026 року партія посідає друге місце з 11% підтримки серед тих, хто готовий голосувати. Понад 2500 членів партії стоять на фронті, а волонтерські ініціативи, як-от закупівля FPV-дронів на 12 мільйонів гривень, роблять її невід’ємною частиною національного спротиву.
Ця партія не просто політичний гравець — вона символ стійкості, де кожен крок поєднує традиції з амбіціями Європи. Від тріумфу на виборах 2014-го з понад 21% голосів до нинішніх рейтингів, де вона обходить багатьох конкурентів, Європейська Солідарність демонструє, як поєднати консерватизм з динамічними реформами. А тепер зануримося в корені цього феномену, розбираючи етапи становлення, що нагадують епос про відродження нації.
Коріння партії: як народилася Солідарність у бурхливі 2000-ті
Все почалося 5 травня 2000 року, коли партія зареєструвалася як “Солідарність” — скромна, але амбітна ініціатива на тлі пострадянських трансформацій. Першим головою став Михайло Антонюк, але справжній поворот стався 15 листопада 2001-го, коли кермо взяв Петро Порошенко. Тоді партія приєдналася до блоку “Наша Україна”, а її лідер очолив виборчий штаб. На парламентських виборах 2002 року шестеро представників пройшли до Верховної Ради саме від Солідарності, вплівшись у тканину Помаранчевої революції.
Подальші роки були сповнені випробувань: у 2006-му партія йшла у блоці Юрія Кармазіна, у 2007-му — з “Всеукраїнською громадою”, але бар’єр не подолала. У 2013-му, після входження до “Батьківщини” під керівництвом Юрія Стеця, Мін’юст ліквідував структуру. Та phoenix-like відродження сталося у 2014-му: команда Порошенка оживила неактивну “НАСТУП”, перейменувавши її 27 серпня на “Блок Петра Порошенка «Солідарність»”. Цей крок, ніби удар блискавки, запустив нову еру.
Революція Гідності та війна на Донбасі стали каталізатором. Партія нагадувала маяк для проєвропейських сил, збираючи енергію патріотів навколо ідеї сильної України в НАТО та ЄС. Перехід до назви “Європейська Солідарність” 24 травня 2019-го закріпив цей вектор, підкреслюючи глобальну солідарність з Україною.
Обличчя партії: Порошенко та команда, що веде за собою
Петро Порошенко — не просто лідер, а символ трансформацій. З 2001 року він формує стратегію, поєднуючи бізнес-акум, президентський досвід з фронтовою солідарністю. 31 травня 2019-го на з’їзді його одностайно обрали головою, а політична рада зібрала 26 фігур: Ірина Геращенко, Артур Герасимов, Олексій Гончаренко. Співголовами фракції у Раді є Артур Герасимов та, ймовірно, Ірина Геращенко, які координують 26 депутатів станом на січень 2026-го (dani з itd.rada.gov.ua).
Команда — це мозаїка досвідчених гравців: Юрій Бірюков, волонтер ППО “Повернись живим”, Ірина Геращенко з її дипломатичним хистом, Михайло Фацій з регіональним впливом. Молодіжне крило “Солідарна молодь” під Діною Габібуллаєвою активно в Європі, борючись за права людини через EDS. Ці люди не сидять у кабінетах — вони на фронті, у волонтерських штабах, де кожен стає частиною великої родини.
Ви не повірите, але понад 2500 членів партії зараз на передовій, 73 у теробороні, 75 добровольців ДФТГ. Ця людська солідарність робить партію унікальною, ніби армію в мініатюрі, готову до будь-яких викликів.
Серце партії: ідеологія та програма, що надихає на перемогу
Правоцентристська сутність Партії Європейська Солідарність — це суміш ліберального консерватизму, християнської демократії та громадянського націоналізму. Програма, затверджена 31 травня 2019-го, кричить про пріоритети: посилення армії, вступ до ЄС і НАТО, нульову толерантність до корупції, децентралізацію. “Армія. Мова. Віра. ЄС і НАТО — дорівнює Україна!” — слоган, що пульсує в кожній акції.
Уявіть: партія пропонує жорстку оборону, де кожна гривня йде на дрони та ЗСУ, а не в кишені олігархів. Антикорупційні реформи — від конфіскації майна злодіїв до цифровізації. Соціалка фокусується на родинах воїнів, ветеранах, децентралізація дає громадам силу. Зміна з ранньої соціал-демократії на консерватизм відображає еволюцію: від помаранчевих мрій до сталевого патріотизму.
Ця програма не пилюється на полиці — вона оживає в діях, як нещодавня передача 30 млн грн допомоги фронту, з яких 13 млн від партії на дрони (eurosolidarity.org). Вона дихає реальністю війни, де солідарність стає щитом.
Битви на виборчих полях: від перемог до стійкості
Історія участі в виборах — це сага тріумфів і уроків. Перед таблицею варто зазначити: партія майстерно адаптується, фокусуючись на регіонах і пропорційці.
| Рік | Вибори | Голосів (%) | Мандати у ВР | Коментар |
|---|---|---|---|---|
| 2002 | Парламентські | Частина “Наша Україна” | 6 | Перший успіх |
| 2014 | Парламентські | 3 437 521 (21,82%) | 63 (132 з мажоритаркою) | Найбільша фракція |
| 2019 | Парламентські | 1 184 620 (8,10%) | 27 (23+4) | Четверте місце |
| 2020 | Місцеві | Перемоги в 4 областях + Київ | 283 в облрадах | Лідерство на Заході |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, cvk.gov.ua. Таблиця ілюструє піки: 2014-й — апогей після Революції, 2019-й — стійкість попри поразку Порошенка. Місцеві 2020-го закріпили базу на Галичині та столиці.
Сьогодні, у 2026-му, тренд вгору: 11% у парламентських рейтингах (після гіпотетичної партії Залужного), обходячи “Слугу народу”. Стратегія — регіональна мережа, патріотизм, критика влади — працює, ніби добре змащений механізм.
Парламентська міць: фракція, що формує опозицію
Фракція “Європейська Солідарність” у ВР IX скликання — третя за розміром, створена 29 серпня 2019-го. З 26 депутатами (станом на 23 січня 2026-го) вона активно блокує скандальні ініціативи, лобіює оборону. Голосування за Виборчий кодекс 2019-го показало дисципліну: 21 з 25 “за”.
Ключові постаті: Артур Герасимов координує, Ірина Геращенко — дипломатичний голос, Олексій Гончаренко — медійний щит. Вони ініціюють закони про нагороди героям, конфіскацію корупціонерського майна. У часи війни фракція — голос тилу, що нагадує про пріоритети: ЗСУ понад усе.
Не без суперечок: критика за “багатство” Порошенка, але декларації прозорі, а дії — на фронті. Ця фракція додає Раді гостроти, ніби спецію в страву національного дискурсу.
Аналіз трендів: чому Європейська Солідарність на підйомі у 2026-му
Тренд №1: Військова солідарність. Понад 2500 фронтовиків — рекорд, що б’є по серцю виборців. Партія лідирує в допомозі ЗСУ, передаючи дрони та авто, тоді як конкуренти в тіні.
- Рейтинги KIIS та Socis: 11-13,9% у січні 2026-го, друге місце.
- Регіональний домінування: Захід і Київ — база, де патріотизм кипить.
- Медійна машина: соцмережі з мільйонами фоловерів ампліфікують успіхи.
Тренд №2: Проєвропейський імпульс. Асоційоване членство в ЄНП з 2023-го зміцнює позиції. Війна підкреслила: ЄС/НАТО — не мрія, а необхідність.
Тренд №3: Опозиційна гострота. Критика влади за корупцію та оборону резонує з 30% “немаю фаворита”. Прогноз: до виборів — топ-2 стабільно.
Ці тренди роблять партію магнітом для ветеранів і молоді, готових до змін.
Фронт і тил: солідарність у вогні повномасштабної війни
З 24 лютого 2022-го партія перетворилася на волонтерську машину. Петро Порошенко з депутатами регулярно на фронті: нещодавно передали дрони, авто та 30 млн грн допомоги. “Допомога Армії — наш пріоритет!” — гасло з офіційного сайту оживає щодня.
Члени партії — 225 на передовій, 10 загиблих героїв-депутатів. Ініціативи: FPV-дрони для “Справи Громад”, підтримка енергетиків-героїв. Це не піар — це кров і піт, де солідарність стає бронею. У тилу — збір для тероборони, захист мови та віри, що тримають дух нації.
Міжнародно: спостерігач у ЄНП, лобіювання санкцій проти РФ. Партія нагадує: перемога — командна, з Європою пліч-о-пліч. Така глибина участі робить її невід’ємною ниткою українського спротиву, де кожен жест — крок до перемоги.
У цьому вируючому океані політики Європейська Солідарність пливе вперед, несучи прапор патріотизму, де солідарність — ключ до Європи.
Залишити відповідь