Уявіть, як у вихорі політичних інтриг початку XVIII століття Російська імперія простягає свою руку до серця України, намагаючись приборкати її автономію. Перша Малоросійська колегія постає не просто як бюрократичний орган, а як гострий інструмент імперського контролю, що врізався в тканину козацької свободи. Ця установа, народжена з указу Петра I, стала поворотним моментом, коли Москва вирішила остаточно підпорядкувати Лівобережну Україну, обмеживши владу гетьмана і старшини. Її історія – це історія боротьби за владу, де амбіції імператора зіткнулися з прагненням українців до самоврядування, залишивши глибокий слід у національній пам’яті.
А тепер зануримося глибше в передісторію, бо без розуміння контексту ця колегія здається просто черговим декретом. На початку 1700-х років Україна, відома тоді як Гетьманщина, переживала турбулентні часи після Полтавської битви 1709 року. Гетьман Іван Мазепа спробував вирватися з-під московського ярма, але поразка в союзі зі шведами призвела до жорстоких репресій. Петро I, цей нестримний реформатор, бачив у козацькій автономії загрозу своїй централізованій владі. Він уже реорганізував імперію, створивши колегії замість приказів, і Україна не мала стати винятком. Ця колегія була відповіддю на скарги козаків і селян, але насправді слугувала для посилення контролю, перетворюючи гетьмана на маріонетку.
Передісторія Створення: Від Автономії до Імперського Контролю
Лівобережна Україна після Переяславської угоди 1654 року зберігала певну автономію, але з кожним роком Москва стискала лещата. Гетьмани, як Іван Скоропадський, намагалися балансувати між власними інтересами і вимогами царя, але Петро I не терпів компромісів. У 1722 році, коли Скоропадський помер, імператор скористався моментом, щоб ввести нову систему. Це не було випадковістю – Петро вже мав досвід з подібними органами, як Малоросійський приказ у Москві, що керував українськими справами з 1662 року. Але приказ був віддаленим, неефективним, тож колегія мала стати ближчим, більш проникливим інструментом.
Історичні джерела, такі як укази Петра I, малюють картину напруги. Козацька старшина скаржилася на зловживання, а селяни – на податки, і Петро використав це як привід. Він стверджував, що колегія захистить “малоросів” від свавілля гетьмана, але на ділі це була хитра гра. Уявіть собі: імператор, сидячи в Петербурзі, диктує правила для Глухова, де б’ється серце української політики. Цей крок був частиною ширшої реформи, де Росія перетворювалася на імперію з жорсткою вертикаллю влади, а Україна – на її периферію.
Контекст Північної війни додав вогню. Після перемоги над Швецією Петро почувався всемогутнім, і обмеження гетьманської влади стало логічним продовженням. Джерела, як архіви Російської академії наук, підтверджують, що імператор особисто стежив за українськими справами, бачачи в них потенційну загрозу бунту. Таким чином, колегія не просто виникла – вона виросла з насіння недовіри і амбіцій, що проростали десятиліттями.
Створення та Структура: Як Народився Імперський Орган
Офіційно Перша Малоросійська колегія з’явилася 16 травня (за старим стилем) або 27 травня (за новим) 1722 року за указом Петра I. Розташована в Глухові, резиденції гетьманів, вона символізувала пряме втручання. Президентом призначили бригадира Степана Вельямінова-Зернова, досвідченого офіцера, а склад включав шість штабних офіцерів російських військ в Україні. Це не була рівноправна рада – українці мали лише дорадчий голос, тоді як росіяни вирішували все.
Структура була чіткою, як лезо ножа: колегія підпорядковувалася Сенату в цивільних справах і головнокомандувачу в військових. Вона розмістилася в будинку бунчукового товариша Степана Миклашевського, що додавало іронії – імперський орган у серці козацької еліти. Деталі з історичних документів, як протоколи колегії, показують, що її члени контролювали фінанси, судочинство і навіть податки. Гетьман, обраний після Скоропадського, як Павло Полуботок, опинився в тіні: він міг радити, але не наказувати.
Ця система нагадувала інші колегії Петра, як Військову чи Комерц-колегію, але з акцентом на колоніальний контроль. Офіцери були не просто адміністраторами – вони стежили за лояльністю, придушуючи будь-які прояви незалежності. Уявіть напругу в Глухові: козаки, звиклі до вольностей, тепер мусили звітувати перед чужинцями, чиї рішення диктувалися з далекого Петербурга.
Функції та Компетенції: Контроль за Кожним Аспектом Життя
Функції колегії були всеосяжними, ніби павутина, що обплутувала українське суспільство. Вона збирала податки, розглядала скарги, керувала військовими справами і навіть впливала на церковні питання. У цивільному плані колегія замінювала гетьмана в судових рішеннях, забезпечуючи, щоб закони імперії панували над місцевими звичаями. Військові аспекти включали контроль за козацькими полками, запобігаючи будь-яким бунтам.
Один з ключових моментів – фінансовий контроль. Колегія стежила за доходами від земель, податками з селян і торгівлею, перерозподіляючи ресурси на користь імперії. Це призводило до зловживань: офіцери, як Вельямінов, накопичували багатства, викликаючи обурення. Історики, спираючись на джерела як “Історія Русів”, описують, як колегія визискувала Україну, перетворюючи її на джерело ресурсів для Петербурга.
Компетенції поширювалися на адміністративні реформи: колегія вводила російські стандарти в освіту і торгівлю, еродуючи місцеву ідентичність. Це був не просто контроль – це була асиміляція, де українські традиції поступово витіснялися імперськими нормами, викликаючи тихий опір серед козаків і селян.
Вплив на Українську Автономію: Занепад Гетьманщини
Значення Першої Малоросійської колегії важко переоцінити – вона стала каталізатором занепаду Гетьманщини. Обмеживши гетьмана дорадчим голосом, колегія підірвала основи автономії, перетворивши Україну на провінцію. Павло Полуботок, обраний наказним гетьманом, спробував чинити опір, але його арешт у 1723 році і смерть у Петропавлівській фортеці стали трагічним символом. Колегія проіснувала до 1727 року, коли після смерті Петра її розпустили, але шкода була завдана.
Цей період посилив соціальні напруги: селяни потерпали від податків, козаки – від втрати привілеїв. Історичні аналізи, як у працях Михайла Грушевського, показують, як колегія прискорила інтеграцію України в імперію, готуючи ґрунт для повної ліквідації гетьманства у 1764 році. Вона не просто керувала – вона ламала дух незалежності, змушуючи українців адаптуватися до нової реальності.
Емоційно це був удар по національній гордості. Козаки, що колись були вільними воїнами, тепер відчували себе підлеглими. Ця колегія стала метафорою імперського гніту, де обіцянки захисту обернулися експлуатацією, залишивши шрами в колективній пам’яті українців.
Історичне Значення: Уроки для Сьогодення
У ширшому контексті Перша Малоросійська колегія ілюструє, як імперії поглинають менші нації. Її значення полягає в тому, що вона започаткувала систематичну русифікацію, впливаючи на культуру і мову. Сучасні історики, аналізуючи події 1722 року, бачать паралелі з колоніалізмом: колегія була інструментом, що перетворювала Україну на “Малоросію”, применшуючи її статус.
Але значення не тільки в негативному – опір колегії надихав майбутні покоління. Фігури як Полуботок стали героями в українській історіографії, символізуючи боротьбу за свободу. У 2025 році, коли Україна продовжує відстоювати свою незалежність, ця історія нагадує про небезпеки зовнішнього втручання, роблячи колегію актуальним уроком.
Деталі з джерел, як uk.wikipedia.org, підтверджують, що колегія не тільки контролювала, але й збирала дані про населення, готуючи ґрунт для подальших реформ. Це був місток до Другої Малоросійської колегії 1764 року під Катериною II, що остаточно ліквідувала гетьманство.
Цікаві Факти про Першу Малоросійську Колегію
- 📜 Президент Степан Вельямінов-Зернов був не просто чиновником – він походив з давнього роду, і його призначення підкреслювало довіру Петра I, але також спричинило корупційні скандали, де офіцери збагачувалися за рахунок українців.
- 🏰 Глухів, як місце розташування, був стратегічним: це місто слугувало резиденцією гетьманів з 1708 року, і колегія буквально “окупувала” символ влади, перетворюючи його на імперський форпост.
- ⚖️ Колегія розглядала понад 200 скарг на рік, але більшість рішень були на користь імперії, ігноруючи місцеві традиції, що призвело до повстань, як бунт у 1723 році.
- 🕰️ Після розпуску в 1727 році колегія повернулася в іншій формі у 1764, показуючи, як ідея імперського контролю еволюціонувала, але не зникла.
- 📚 У літературі, як у творах Тараса Шевченка, колегія згадується як символ гноблення, надихаючи національне відродження у XIX столітті.
Ці факти додають шарів до розуміння колегії, роблячи її не сухим історичним фактом, а живою частиною української спадщини. Вони показують, як повсякденні рішення впливали на долі тисяч людей, від селян до старшини.
Порівняння з Іншими Імперськими Реформами
Щоб глибше зрозуміти значення, порівняймо колегію з іншими реформами Петра I. На відміну від Сенату, що керував центральною Росією, ця установа мала колоніальний відтінок, фокусуючись на підкоренні периферії. У таблиці нижче – ключові відмінності.
| Аспект | Перша Малоросійська Колегія | Інші Колегії Петра I |
|---|---|---|
| Мета | Контроль над Україною, обмеження автономії | Централізоване управління імперією |
| Склад | Російські офіцери з дорадчим голосом українців | Мішаний, але переважно російський |
| Тривалість | 1722–1727 роки | Довгострокові, як Військова колегія до 1802 |
| Вплив | Занепад Гетьманщини, соціальні напруги | Модернізація Росії, бюрократизація |
Джерело даних: архіви radiosvoboda.org та історичні довідники. Ця таблиця ілюструє, як колегія була унікальною в своєму фокусі на етнічному контролі, відрізняючись від загальних реформ.
Продовжуючи розмову, варто зауважити, що вплив колегії простягався на економіку: вона впроваджувала податки, що виснажували Україну, але також стимулювали торгівлю з Росією. Це створило залежність, де місцеві ресурси йшли на імперські потреби, як будівництво флоту. Історики відзначають, що без цієї колегії шлях до повної інтеграції міг бути довшим, але її жорсткість прискорила процес.
Сучасні Інтерпретації та Спадщина
У 2025 році Перша Малоросійська колегія сприймається як символ колоніалізму, особливо в світлі поточних подій. Українські вчені, як у працях Інституту історії НАН України, аналізують її як прецедент для розуміння російської агресії. Вона вчить, що імперські амбіції починаються з адміністративних інструментів, що маскуються під “захист”.
Спадщина жива в культурі: фільми, книги і навіть шкільні програми згадують колегію як етап боротьби за ідентичність. Це не просто історія – це нагадування, що свобода вимагає пильності, і уроки 1722 року резонують сьогодні, надихаючи на опір зовнішнім впливам.
Розглядаючи деталі, стає ясно, що колегія не була ізольованою: вона взаємодіяла з іншими органами, як Сенат, створюючи мережу контролю. Її значення в тому, щоб показати, як бюрократія може ламати нації, але також як опір може народжувати нову силу.
Залишити відповідь