Тонкі пагони плаунів, схожі на густий мох з лускатими голочками, прикрашають підлісок хвойних лісів, ніби застарілий гобелен з доісторичних часів. Ці вічнозелені трави, відомі як плауни, належать до відділу Lycopodiophyta — найдавнішого групи судинних спорових рослин, що з’явилися понад 420 мільйонів років тому. Вони розмножуються спорами, а не насінням, і виживають у тінистих, вологих куточках, де інші рослини змагаються за сонце.
Уявіть густу ковдру з цих рослин під соснами: стебла повзуть по землі, вкорінюючись і утворюючи колонії, що живуть десятиліттями. Плауни — це не просто “лісові ялинки”, а живі релікти, чиї предки панували в кам’яновугільні ліси. Сьогодні їх близько 1200 видів у світі, а в Україні мешкає 12, багато з яких охороняються як рідкісні.
Ці рослини вражають простотою будови: дрібні листочки-мікрофіли, ризоїди замість коренів у молодих особин і спорангії на стробілах для спор. Їхня витривалість — ключ до довгого життя в суворих умовах, від боліт до скель.
Будова плаунів: простота, що пережила мільйони років
Стебла плаунів — це серце рослини, часто повзучі, довжиною до кількох метрів, з численними розгалуженнями. Вони густо вкриті мікроффілами — маленькими, лускоподібними листочками довжиною 2-5 мм, розташованими спірально. Уявіть, як ці “голочки” перехоплюють вологу з туману, дозволяючи плаунам процвітати в тіні. Корені з’являються лише на повзучих пагонах, а ризоїди — ниткоподібні вирости — фіксують рослину в ґрунті та вбирають воду.
Вертикальні пагони досягають 30-50 см, утворюючи пишні кущі. У деяких видів, як плаун булавовидний, стробіли — шишкоподібні суцвіття — підносяться над листям, ніби маленькі жезли. Тканини прості: ксилема та флоема присутні, але без справжніх судин, що робить їх “примітивними” порівняно з папоротями.
- Повзучі стебла: формують клони до 3 м, вкорінюються кожні 5-10 см, забезпечуючи вегетативне розмноження.
- Мікрофіли: без черешка, з однією жилкою, фотосинтезують навіть взимку.
- Ризоїди: безбарвні, одноклітинні, аналог коренів у мохів.
Така будова робить плауни стійкими до посухи та холоду, але вразливими до вирубки лісів. Їхня вічнозеленість — це еволюційний трюк, що дозволяє запасати вуглеводи цілий рік.
Розмноження плаунів: спори, гаметофіти та підземні таємниці
Без квітів і насіння плауни покладаються на спори — дрібний жовтий порошок, що сиплеться зі стробілів. Ізогамні види, як плаун булавовидний, виробляють гомоспори: одна спора дає проталій — серцеподібний гаметофіт під землею. Він залежить від мікоризних грибів для живлення, ховаючись від поверхні на 5-10 см углиб.
Гетероспорні роди, як плаунок чи молодильник, створюють мікро- та мега-спори, що розвиваються в підземні або плаваючі проталії. Цикл чергування поколінь триває 15-20 років до першого стробілу. Вегетативно плауни розмножуються фрагментами стебел, утворюючи щільні дернини.
- Спори дозрівають у спорангіях стробілів улітку.
- Проростають у ґрунті за 1-2 місяці, утворюючи безхлорофільний проталій.
- Антеридії та архегонії на проталії запліднюються водою.
- Зигота дає спорофіт — дорослу рослину.
Цей процес нагадує танець під землею: повільний, але надійний, залежний від вологості та грибів-симбіонтів.
Види плаунів: від булавовидного до рідкісних реліктів
Світ знає 1200 видів у 15 родах, переважно в тропіках і помірних зонах. Рід Lycopodium — класика з 50 видами, як плаун булавовидний (Lycopodium clavatum) з булавоподібними стробілами. В Україні домінують плауновидні: плаун колючий (L. annotinum), плаун річний (Diphasiastrum complanatum), зелениця Цайлера (Diphasiastrum zeilleri).
Баранцеві (Huperzia) — епіфіти з ниткоподібними пагонами, баранець звичайний (Huperzia selago). Молодильникові (Isoetes) — водні, з плаваючим листям. Плаунки (Selaginella) — пустельні “мохи”.
| Вид | Опис | Поширення в Україні | Статус |
|---|---|---|---|
| Плаун булавовидний | Повзучі стебла, булавоподібні стробіли | Карпати, Полісся | Вразливий |
| Плаун колючий | Колючий, прямостоячі пагони | Ліси по всій Україні | ЧК України |
| Баранець звичайний | Ниткоподібний, епіфітний | Гірські ліси | Рідкісний |
| Молодильник озерний | Водний, корневі листки | Озера Полісся | ЧК України |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, redbook-ua.org. Ці види формують 12 з української флори, кожний з унікальними адаптаціями.
Еволюційна історія: від гігантів карбону до сучасних карликів
Плауни — живі скам’янілості. Їхні предки, зостерофілопсиди, з’явилися в силурі, а лепідодендрони сягали 30-50 м у девоні-карбоні, формуючи торф для вугілля. Еволюція спростила їх: мікрофіли замість мег-афілів, редукція до трав. Геном селагінелли (2011) показав проміжне положення між мохами та насінними.
Сьогодні вони — “примітивні” судинні, без вторинного потовщення, але з генами для стебел. Їхнє виживання — урок адаптації в екстремальних нішах.
Поширення та екологія: тіньові стратеги
Плауни люблять кислі, вологі ґрунти під хвойними: соснові борі, торфовища, скелі. В Україні — Полісся (70% знахідок), Карпати, Розточчя. Кліматичні зміни та рекреація зменшують популяції: один клон росте 20 років, але вирубка руйнує все.
Вони фіксують азот з грибами, слугують укриттям для комах, але чутливі до забруднення. У тропіках — епіфіти на деревах.
Цікаві факти про плауни
- Спори плауна — ідеальний порох: горять блискавично, використовувалися в феєрверках до 1900-х.
- Алкалоїд лікоподін з Huperzia — прототип ліків від Альцгеймера, блокує ацетилхолінестеразу.
- Гігантські предки: лепідодендрони мали листя 1 м, утворювали 80% карбонових лісів.
- У Японії селагінелу вирощують як “вічну зелень” у бонсай.
- Один грам спор — 6 млн штук, легші за повітря.
Використання плаунів: від народної медицини до піротехніки
Спори (лікоподій) — антисептична присипка для ран, пігулок; піротехніка для “чарівного пилу”. Трава багата алкалоїдами: лікоподін, клаватин — спазмолітики при епілепсії, жовчогінні. У ветеринарії — від діареї у худоби.
Народно: настої при подагрі, циститі, але токсичні в надлишку — нудота, галюцинації. Сучасні дослідження (2020-і) підтверджують нейропротекторні властивості Huperzia serrata. Декоративно: в альпінаріях, але збір заборонений.
Охорона плаунів: боротьба за релікти
В Україні 8 з 12 видів у Червоній книзі: плаун річний, плаунець заплавний — вразливі через збір і урбанізацію. Заповідники Карпат, Полісся зберігають популяції. Штрафи за збір — до 500 грн, але чорний ринок процвітає перед Новим роком для “ялинок”.
Моніторинг 2025 показує спад на 20% за 10 років. Відновлення: культивування в розсадниках, екосвіта. Ці рослини — індикатори здоров’я лісів, варті зусиль.
Плауни шепочуть про витривалість у кожному лісі, нагадуючи, як природа балансує простотою. Їхні колонії, що розростаються роками, обіцяють нові відкриття в генетиці та екології, якщо ми вберемо їх для нащадків.
Залишити відповідь