Коли солдат раптом зникає з розташування частини, залишаючи позаду напівз’їдену пайку та незакінчену варту, це не просто дрібниця – це самовільне залишення військової частини, або СЗЧ, що тягне за собою кримінальну відповідальність за статтею 407 Кримінального кодексу України. У воєнний час, коли кожен день на фронті – це гра на виживання, така відсутність понад три доби карається позбавленням волі від п’яти до десяти років. Тисячі справ рясніють у судах, а родини чекають, затамувавши подих.
Але не все так однозначно: якщо хлопець повертається сам, без примусу, суди іноді пом’якшують вирок, особливо для першого разу. У 2025 році зафіксовано понад 161 тисячу проваджень лише за перші десять місяців, і тенденція тільки наростає. Це не суха статистика – це історії втому, конфліктів і пошуку виходу з пекла окопів.
Розберемося, як це працює на практиці, щоб ви, чи то боєць, чи командир, чи близький, знали всі нюанси й не ступили на минове поле помилок.
Що таке СЗЧ: коли “відпустка без дозволу” стає злочином
Уявіть: нічний дощ барабанить по брезенту, а ти хапаєш рюкзак і йдеш у темряву, бо вдома мама хвора чи просто сил немає. Самовільне залишення військової частини починається з моменту, коли військовослужбовець без наказу командира покидає межі частини чи місце служби. Закон чітко фіксує: нез’явлення вчасно після відпустки, відрядження чи госпіталю теж рахується, якщо понад три доби для строковиків чи десять для контрактників.
Не всяка прогулянка – злочин. Поважні причини, як стихійне лихо чи затримання поліцією, гасить справу. Але якщо ти просто “загуляв” – привіт, кримінал. У воєнний стан межа жорсткіша: понад три доби – і ти вже за ч.5 ст.407 ККУ. Це як ланцюг, що стискається навколо шиї: що довше відсутній, то важче вирватися.
Командири фіксують час виходу з частини, а повернення перериває злочин. Ви не повірите, але навіть якщо ти ховався в сусідньому селі, головне – намір тимчасово сховатися, а не кинути службу назавжди.
СЗЧ проти дезертирства: тонка грань наміру
Багато хто плутає ці поняття, ніби близнюків у тумані. Самовільне залишення частини – це імпульс, тимчасова втеча з надією повернутися, коли відпустить. Дезертирство за ст.408 ККУ – свідомий розрив, коли мета ухилитися від служби безповоротно, з документами чи речами для нового життя.
Прокурори дивляться на дії: чи взяв форму? Чи дзвонив додому з наміром здатися? Чи ховався роками? Різниця критична, бо покарання за дезертирство в бойовій обстановці – до 12 років.
Ось таблиця для ясності, де кожен рядок – як компас у юридичному хаосі.
| Аспект | СЗЧ (ст.407 ККУ) | Дезертирство (ст.408 ККУ) |
|---|---|---|
| Намір | Тимчасове ухилення | Безповоротне ухилення |
| Тривалість у воєнний час | >3 доби – 5-10 років | Будь-яка з метою – 5-12 років |
| Приклади дій | Пішов додому на тиждень, повернувся | Забрав цивільний одяг, змінив паспорт |
Джерела даних: Кримінальний кодекс України (zakon.rada.gov.ua), судова практика Верховного Суду. Ця таблиця показує, як намір стає ключем: один крок – і справа перекваліфіковується.
Переходячи до покарань, побачимо, як закон грає ролями залежно від обставин.
Покарання за СЗЧ: детальний розбір статей ККУ
Стаття 407 – це драбина санкцій, де кожна сходинка залежить від тривалості, статусу та часу. У мирний час строковик за тиждень відсутності ризикує батальйоном чи трьома роками, а в окопах під Донецьком – реальним терміном.
Ось ключові частини, розкладені для зрозумілості:
- Частина 1: Строковики, 3 доби – 1 місяць: дисциплінарний батальйон до 2 років або воля до 3. Ідеально для “першопрохідців”.
- Частина 2: Контрактники, >10 діб <1 міс або повтор >3<10 діб: штраф до 4000 НМДГ (близько 68 тис. грн станом на 2026), обмеження чи 3 роки. Гнучко, але боляче для гаманця.
- Частина 3: Понад місяць: 2-5 років волі. Тут уже серйозна школа.
- Частина 4: Особливий період (не ВС) >3 доби: 3-7 років. Рідко, бо ми в повній війні.
- Частина 5: Воєнний стан чи бойова >3 доби: 5-10 років позбавлення волі. Найпоширеніша в 2026.
Адміністративка за ст.172-11 КУпАП – для “коротких” до 3 діб: штраф 70-145 НМДГ чи арешт на гауптвахті. Після списку стає ясно: закон не церемониться, але дає лазівки для тих, хто кається швидко.
А тепер цифри, що б’ють по нервах: у 2025-му понад 289 тисяч справ з початку війни, з них 161 тисяча лише за 10 місяців. Це не абстракція – це армії хлопців, які ховаються по селах.
Статистика СЗЧ у 2025-2026: вибухові цифри та причини зростання
З 2022 по вересень 2025-го – майже 290 тисяч кримінальних проваджень за СЗЧ та дезертирство, з них левова частка – самовілки. У жовтні 2025-го Офіс Генпрокурора зафіксував рекорд: понад 21 тисяча справ. Чому? Втома від ротацій, брак ротацій, ПТСР, що гризе зсередини, родинні кризи.
У 2026-му тенденція тримається: суди виносять по 5-7 років, як от на Полтавщині офіцеру за три СЗЧ. Дані з opendatabot.ua показують чотирикратне зростання справ за рік. Це як цунамі: хвилі накочуються, бо фронт виснажує, а тил не тягне.
Командири скаржаться на брак психологів, а бійці – на бюрократію. Але цифри сигналізують: система трещить.
Практичні кейси з судової практики 2025-2026
Кейс 1: Полтавщина, січень 2026. Офіцер тричі йшов у СЗЧ з особистих мотивів – 5 років колонії. Суд врахував умисел, але не жорсткість фронту (armyinform.com.ua).
Кейс 2: Верховний Суд, жовтень 2025. Вперше СЗЧ у воєнний час – звільнення від відповідальності за добровільне повернення. Але лише якщо не повтор (court.gov.ua).
Кейс 3: Київський гарнізон, грудень 2025. Боєць 20 днів відсутній через хворобу матері – пом’якшено до штрафу, бо довів поважну причину.
Ці історії – як дзеркало: повертайся швидко, і шанс є.
Чому йдуть у СЗЧ: психологічний тиск і реалії фронту
Не кожен самовілка – зрадник. Багато – жертви невидимої війни всередині: хронічна втома, що душить снами про вибухи, сварки з командиром, який ігнорує прохання про відпустку. ПТСР краде сили, а родина дзвонить: “Приїжджай, бо не витримаю”. Статистика BBC показує: у 2025-му пік припав на осінь, коли ротацій не було.
Соціологи відзначають: молодші контрактники (18-25) йдуть частіше через брак підтримки. Командири ж бачать у цьому слабкість, але забувають: солдат – не машина. Додайте конфлікти в частині, корупцію з пайками – і вуаля, рюкзак на плечі.
Емоційно це рве душу: хлопець, що вижив під Бахмутом, ламається від дзвінка дружини. Розуміння причин – ключ до профілактики.
Повернення після СЗЧ: покроковий план і лазівки 2026
Найкращий час – зараз. Добровільне повернення перериває злочин і стає пом’якшувальною обставиною. У 2025-му ДБР закликало: вперше до 30 серпня – без провадження для коротких СЗЧ. Після – складніше, але можливо.
Ось чіткі кроки, щоб не загрузнути:
- Зв’яжіться з частиною: Подзвоніть командиру, поясніть причини – фіксуйте розмову.
- Напишіть рапорт: “Прошу повернути на службу після СЗЧ з поважних причин (деталі)”. Надішліть через “Рапорти” в системі (navigator.pryncyp.org).
- Зверніться до ТЦК чи поліції: Здатися добровільно – мінус роки терміну.
- Залучіть адвоката: Військовий юрист допоможе з експертизою (ПТСР як пом’якшення).
- Чекайте рішення: Суд може умовний термін чи штраф, якщо перше.
У 2026-му проекти законів обіцяють амністію для перших, але не розраховуйте – дійте. Після повернення – нова частина чи ротація, без переслідувань.
Типові помилки множаться: ховатися довго – гірше, ігнорувати психолога – рецидив. Командири, давайте ротації та розмови – це врятує підрозділ.
Типові помилки при СЗЧ та практичні поради від експерта
Багато бійців думають: “Поховаюсь тиждень – і ніхто не дізнається”. Але GPS у телефоні, камери на блоках – усе фіксується. Інша пастка: повторне СЗЧ – автоматично ч.2 чи гірше.
Поради, що рятують: говоріть з побратимом чи капеланом до краю. Командири – впроваджуйте “гарячі лінії” для скарг. А якщо пішли – повертайтеся за 72 години, шанси на адмінку високі.
У світі, де фронт не спить, СЗЧ – не вихід, а пастка. Але з розумом і швидкістю – шлях назад відкритий, і служба продовжується сильнішою.
Залишити відповідь