Темрява бункерів на Донбасі пронизує холодом, коли волонтери шепочуть “500-й прибув”. Це не просто цифра в рапортах — знак життя, що тримається на ниточці надії. У вихорі пострілів і переговорів “500” став кодом для тих, хто потрапив у пазурі ворога, але чекає на звільнення. Розберемося, як народився цей термін, чому він пульсує болем і силою в серцях українців.
Корені терміну: від перших полонених 2014-го
Восени 2014-го, коли Іловайськ ще димів руїнами, співачка Руслана Лижичко разом із Володимиром Рубаном витягали з полону 17 воїнів. Серед них опинився п’ятий сотий визволений — той, хто перетворив абстрактне число на символ. “Груз-500”, — пожартували хлопці, граючи на відомих кодах: 200 для загиблих, 300 для поранених. Руслана в ефірі Еспресо.TV того ж листопада розказала: це нове слово для тих, кого повертають до життя. З тих пір “500-й” увійшов у лексикон ЗСУ, волонтерів і матерів, що стежать за новинами.
Термін не з військових підручників, а з окопної реальності. Уявіть: радіоефір тріщить, командир доповідає “плюс один 500-й”, і вся бригада видихає — ще один брат живий. За даними uk.wikipedia.org, це неологізм, народжений війною на сході, де слова рятують від цензури, а цифри — від відчаю. Еволюціонував він від гумору до священного: сьогодні “500” — не вантаж, а герой, що повертається.
Полонені під кодом: реалії неволі та шляхи додому
Коли боєць зникає в тумані Курської області чи Авдіївки, статус змінюється на “500-й” — полонений, чия доля висить на дипломатії. Це ті, кого схопили в бою, катують у підвалах або тримають у таборах під Оленівкою. У 2025-му Україна витягла понад 2300 таких “500-х” — рекорд, що дає сили всім. Кожен обмін — як нитка, що витягує з прірви.
Життя в полоні — це голод, тортури, пропаганда. Воїни розповідають про щури в камерах, де замість матраців — гола земля. Але дух не ламається: таємні знаки на стінах, шепіт “тримайся, брат”. Звільнені з Маріуполя чи Херсона діляться: радіоперехоплення ГУР, де росіяни скаржаться на “багато 500-х”, надихає. Це не просто код — нагадування, що ворог слабшає.
- Захоплення: часто через оточення чи дрони, де здача — шанс на життя.
- Тривалість: від тижнів до років, як “азовці” з “Азовсталі”.
- Звільнення: переговори Коордштабу, МКЧХ, тиск Заходу.
Після списку йде реабілітація: психологи, медики. Багато повертаються в стрій — бо “500-й” не кінець, а глава.
Сленг ворога: чому “500” звучить інакше в РФ
Російські окупанти чують “500” по-іншому. У їхній армії це медикаменти чи, з 2022-го, дезертири — “відмовники”, що тікають з позицій. З перехоплень ГУР: “У нас багато 500-х, техніки нема”. Для них код — ганьба, для нас — гордість. Порівняймо в таблиці.
| Код | Україна (ЗСУ) | Росія (окупанти) |
|---|---|---|
| 200 | Загиблі | Загиблі |
| 300 | Поранені | Поранені |
| 400 | Контужені | Контужені |
| 500 | Полонені (визволені) | Медикаменти / дезертири |
| 600 | Полонені (ворожі) | Полонені |
Дані з armyinform.com.ua та перехоплень. Таблиця показує: наш “500” — про повернення, їхній — про слабкість. Ви не повірите, але росіяни переймають наші коди, ховаючи втрати.
Статус 500: зниклі безвісти між життям і полоном
У базах ЗСУ “статус 500” — це зниклий безвісти, часто полонений. Волинська газета 2025-го писала: може бути живим у полоні чи загиблим. Родина чує “500” — і світ зупиняється. Але 70% таких повертаються: з Курської операції чи Покровська. Це місток між невідомістю та домом.
Процедура: ТЦК фіксує, Коордштаб шукає через супутники, МКЧХ. Емоційний накал: матері шиють стрічки з “500”, волонтери моніторять Telegram-канали. Кожен день — битва за правду.
Обміни 2025: цифри, що оживають
Рік 2025 став проривом: 10 обмінів, 2310 українців додому (2080 військових, 230 цивільних). Коордштаб фіксує >10 тис. російських полонених загалом, 6 тис. обміняно. Пікові тижні — 60-90 здач щотижня. З Kyiv Post: рекорд через “Хочу жити”.
| Дата | Україна отримала | Віддала РФ |
|---|---|---|
| Квітень | ~500 | ~500 |
| Червень | 200+ | 200+ |
| Всього 2025 | 2310 | ~3000 |
Джерела: pravda.com.ua, kyivpost.com. За цими рядками — сльози зустрічей в аеропортах.
Цікаві факти про “500-х”
- Перший масовий “500” — Іловайськ, де витягли сотні.
- Руслана досі волонтерить, її “Груз-500” — легенда.
- У 2025-му 7% полонених РФ — іноземці, з Африки й Азії.
- “500-й” надихає пісні: бійці пишуть гімни в камерах.
- Рекорд: 350 росіян здалися за тиждень у серпні 2024.
Ці перлини сленгу показують: війна народжує не лише біль, а й гумор, що рятує.
Тінь неволі: як “500” ранить душі родин
Мати чує “ваш син — 500-й” — і світ темніє. Ніч без сну, молитви, протести під Офісом Президента. Психологи кажуть: це ПТСР на відстані. Але спільноти матерів полонених — як армія: пікети, листи Зеленському. У 2025-му повернення 2300 — доказ, що голоси чують.
Емоційний відлуння: звільнені плачуть, обіймаючи дітей. “Я тримався заради вас”, — шепочуть. Суспільство тримається на цих історіях, де “500” — не кінець, а пауза.
Поради: дії для близьких “500-го”
Не панікуйте одразу — статус змінюється. Ось кроки:
- Зверніться до ТЦК за витягом, потім Коордштабу (координаційний штаб з полоненими).
- Подайте до МКЧХ: фото, дані — вони передають листи.
- Приєднайтеся до “Free our relatives” чи Telegram-каналів пошуку.
- Зберігайте сили: психолог від Мінветеранів безкоштовно.
- Моніторте обміни: сайти armyinform.com.ua, espreso.tv.
Кожен пункт — як якір. Багато родин так витягли своїх. Тримайте зв’язок з побратимами — вони перші чують правду. Війна триває, але “500-й” повертається — частіше, ніж здається. Історії перемог нагадують: надія — наша зброя.














Залишити відповідь