Україна простягається величезними полями, густими лісами Карпат і степами Причорномор’я, і її серцебиття пульсує в 136 районах. Ця цифра, викарбувана реформою 2020 року, визначає сучасний адміністративний ландшафт країни. Кожен район — це унікальний клаптик пазла, де переплітаються долі тисяч громад, від шумних мегаполісів до тихих гірських сіл.
Реформа скоротила попередні 490 районів до цих 136 укрупнених гігантів, передавши ключові повноваження на рівень громад і областей. Київ і Севастополь стоять осторонь, маючи особливий статус без районного поділу. А тепер розберемося, як це працює на практиці, чому так сталося і що це значить для кожного з нас.
Ці райони не просто лінії на карті — вони формують повсякденне життя, від розподілу бюджетів до екстреної допомоги. За даними uk.wikipedia.org, середня площа одного сягає 4550 квадратних кілометрів, а населення — близько 300 тисяч душ, ніби середньовічна держава оживає в кожному.
Історія районів: від радянських часів до сьогодення
Райони в Україні з’явилися ще в 1920-х, але справжній їхній розквіт припав на 1960-ті роки за радянської влади. Тоді країна мала понад 400 дрібних адміністративних одиниць, кожна з яких нагадувала маленьке князівство з власною радою та адміністрацією. Це був хаос бюрократії: тисячі чиновників, дублювання функцій, і кошти витікали, як вода крізь пальці.
До 2020 року налічувалося рівно 490 районів — цифра, що звучала солідно, але гальмувала розвиток. Кожен район отримував шматок пирога з бюджету, часто замалий для реальних проєктів. Уявіть село з населенням у 5 тисяч, яке мусить утримувати цілу РДА — абсурд, правда? Реформи децентралізації з 2014 року готували ґрунт: спочатку об’єднання громад, а потім — радикальний укрупнення районів.
Кульмінацією стала постанова Верховної Ради №807-IX від 17 липня 2020 року. Парламентарії, як архітектори, перекроїли карту, зливши дрібні райони в потужні кластери. Результат? Ефективніше управління, менше паперів і більше ресурсів на місцях. Ця трансформація нагадувала злиття струмків у повноводну річку — сильнішу й динамічнішу.
Реформа 2020: ключові зміни та причини
Чому саме 136? Розрахунки базувалися на принципах оптимального розміру: район мав би мати щонайменше 150 тисяч жителів і 5 тисяч квадратних кілометрів, щоб бути спроможним. Уряд спочатку пропонував 129, але парламент додав ще кілька, враховуючи специфіку регіонів. Ліквідовано не тільки райони, а й 178 міст обласного значення — їхні функції перейшли до громад.
Процес був блискавичним: постанову ухвалили за один день, а з 19 липня 2020-го старі структури почали демонтаж. Районні ради розпустили, адміністрації реорганізували. Були протести — люди боялися втратити “свій” район, як частинку ідентичності. Але практика показала плюси: бюджети зросли, дороги ремонтують швидше, школи модернізують.
- Переваги укрупнення: централізація ресурсів для великих інфраструктурних проєктів, як газопроводи чи лікарні.
- Мінуси на старті: плутанина з адресами, переїзд чиновників, тимчасовий хаос у документах.
- Довгостроковий ефект: децентралізація на практиці — громади отримали 90% податків на місцях.
Після списку видно, як реформа оживила систему. Сьогодні райони координують між громадами, не дублюючи їх, а допомагаючи. Це ніби диригент оркестру, що скеровує мелодію.
Розподіл районів по областях: таблиця та деталі
Кожен регіон України отримав свій набір районів, адаптований до географії та демографії. Найбільше — у густонаселених областях на сході та заході, найменше — у компактних, як Тернопільська чи Хмельницька. Ось структурована таблиця з кількістю районів по областях, прикладами та примітками про статус.
| Область | Кількість районів | Приклади районів | Примітка |
|---|---|---|---|
| АР Крим | 10 | Сімферопольський, Ялтинський | Повністю окупована |
| Вінницька | 6 | Вінницький, Хмільницький | Подільські лани |
| Дніпропетровська | 7 | Дніпровський, Криворізький | Промислові гіганти |
| Донецька | 8 | Краматорський, Покровський | Частково окупована |
| Закарпатська | 6 | Ужгородський, Рахівський | Гірські серця |
| Київська | 7 | Бучанський, Бориспільський | Передмістя столиці |
| Львівська | 7 | Львівський, Яворівський | Галицька душа |
| Одеська | 7 | Одеський, Ізмаїльський | Чорноморські порти |
| Харківська | 7 | Харківський, Ізюмський | Слобожанщина |
Таблиця базується на даних з uk.wikipedia.org та decentralization.ua. Повний перелік охоплює всі 136, з акцентом на укрупнення: наприклад, у Волинській з 20 старих районів лишили 4 потужних. Це дозволяє глибше зануритися в специфіку — від промислових хабів Дніпра до винних долин Одеси.
Найбільші та найменші райони: рекорди масштабу
Коростенський район Житомирщини вражає площею в 11 067 квадратних кілометрів — це ніби ціла європейська країна, де ліси шепочуть таємниці Полісся. Навпаки, Косівський на Івано-Франківщині компактний, усього 854 км², але багатий на гуцульську культуру й ремесла. Харківський район лідирує за населенням — 1,75 мільйона душ, серце Слобожанщини б’ється тут найшвидше.
Верховинський — найменший за людьми, лише 30 тисяч у гуцульських полонинах, де час зупинився серед сирних фестивалів. Ці контрасти роблять Україну мозаїкою: від мегаполісних агломерацій до відлюдних куточків. Статистика показує середню густоту 80 осіб на км², але в Одеському районі вона сягає 350 — справжній мурашник.
Такі диспропорції стимулюють конкуренцію: великі райони інвестують у логістику, малі — у туризм. Ви не уявите, як Коростенський перетворює свої ліси на екопарки, приваблюючи тисячі гостей щороку.
Роль районів у децентралізації та повсякденному житті
Райони сьогодні — це місток між громадами й областями. Вони координують великі проєкти: від будівництва доріг до медичної реформи. Громади, їх 1469, керують 90% місцевих податків, а райони слідкують за балансом. Уявіть: у Криворізькому районі бюджет на інфраструктуру зріс удвічі, дозволяючи ремонтувати мости, що з’єднують шахтарські селища.
- Координація послуг: швидка допомога, пожежні частини на районному рівні.
- Економічний розвиток: гранти ЄС спрямовують через райони.
- Адміністративна підтримка: видача документів, земельні питання.
Цей тандем громада-район-область — рецепт успіху децентралізації. У 2025 році громади зібрали рекордні 400 млрд грн податків, значна частина пішла на школи та садки. Райони стали каталізаторами змін, ніби вітер, що розганяє хмари застою.
Виклики сьогодення: окупація та війна
Не всі 136 районів живуть спокійно. Усі 10 кримських — від Бахчисарайського до Ялтинського — під тимчасовою окупацією, чекаючи деокупації. Частково страждають райони Донеччини (як Горлівський), Луганщини, Запоріжжя та Херсонщини: Бериславський, Мелітопольський. Тут адмінцентри евакуйовані, але громади тримають фронт.
Війна додала нових реалій: райони стали хабами для переселенців, волонтерів. У Куп’янському Харківщини після звільнення відновили 80% інфраструктури за рік — приклад стійкості. Центральні райони, як Бучанський Київщини, відбудовуються з допомогою світу, перетворюючи руїни на символи перемоги.
Ці випробування загартовують систему: райони адаптувалися, створивши мобільні адміністрації. Майбутнє — у деокупації та інтеграції, коли кожен клочок землі повернеться до єдиного пазла.
Цікаві факти про райони України
Ви знаєте, що Верховинський район — єдиний центр у селищі, де гуцули варять легендарну бринзу? Або що Ужгородський ховає термальні джерела, варті римських лазень? Найгустіший Одеський район пульсує портовим ритмом, а Новгород-Сіверський Чернігівщини — найрідший, ідеальний для спокійного полювання.
Ще один перл: у Тячівському Закарпаття протікає найповноводніша річка Європи — Тиса, годуючи тисячі гектарів садів. Райони Криму, попри окупацію, зберігають унікальну татарську спадщину в Бахчисараї. Ці дрібниці роблять карту живою, ніби оповідь діда за вечерею.
Райони України — це не сухі цифри, а жива тканина нації, що еволюціонує з кожним роком. Від промислових сердець сходу до зелених легенів заходу, вони формують нашу реальність. А що чекає попереду? Нові інвестиції, туризм, відбудова — можливості безмежні, як українські степи.
Залишити відповідь