Проспект Перемоги пульсує ритмом ранкового трафіку, а під ним, на глибині кількох метрів, ховається справжній портал у західні околиці столиці. Станція метро Святошин оживає з першими променями сонця, коли тисячі киян спускаються сходами чи ескалаторами, щоб помчати до центру чи навпаки. Ця точка на червоній гілці не просто зупинка — це місток між спокійними спальними районами та гамірним серцем міста, де переплітаються історії, архітектура і повсякденні пригоди.
Історія народження: від дачного куточка до метрополітенської легенди
Святошин, район з корінням у XII столітті, пов’язаний з чернігівським князем Святославом Давидовичем, відомим як Микола Святоша, згадується в давніх грамотах як мальовнича місцина з лісами та ставками. У XIX столітті це стає елітним дачним селищем: професори, чиновники та митці будують тут вілли, а трамвай з Подолу доставляє гостей на вихідні. Метро приходить у 1971-му, 5 листопада, як частина п’ятої пускової ділянки від “Заводу Більшовик” до Святошина. Тоді станцію називають “Святошино” — з тією м’якою “о” на кінці, що відлунює старовинну назву поселення.
Будівництво велось у розпал радянської індустріалізації: щодня тисячі робітників копали котлован, прокладали тунелі під проспектом. Відкриття стало подією — перша станція на заході Києва, що розвантажило трамваї та автобуси. У 1991 році, з розпадом Союзу, назву скоротили до “Святошин”, ніби підкреслюючи український колорит. Ця еволюція від княжої вотчини до метро символізує зростання столиці, де лісова тиша поступилася місцем гудінню поїздів.
Архітектурний перлина: колони, мармур і витончений декор
Зайдіть у вестибюль — і вас огорне атмосфера 70-х: високі колони з сірого граніту, що нагадують стовбури дерев у святошинських лісах, блискучий мармур на підлозі та стінах. Архітектори Григорій Головко, Микола Коломієць і Михайло Сиркін створили однопролітну станцію мілкого закладення, де простір здається нескінченним. Художниця Нінель Гаркуша додала мозаїки з елементами природи — листя, квіти, що переплітаються з геометричними орнаментами, ніби метафора переходу від села до міста.
Платформа витягнута, як алея в парку, з острівною конструкцією, де пасажири чекають поїздів з двох боків. Освітлення м’яке, розсіяне через призми, створює ілюзію денного світла під землею. Після ремонту 2019-го додалися сучасні штрихи: LED-світильники, пандуси, тактильна плитка. Тут панує гармонія — міцна, як граніт, але затишна, як київська осінь.
Технічні секрети: як працює машина під землею
Станція закладена на глибині близько 7-10 метрів — мілке закладення дозволяє швидко спуститися ескалатором з кутом нахилу 30 градусів. Довжина платформи — 102 метри, вміщує вісім вагонів, ширина — 10 метрів для комфортного потоку. Два виходи ведуть на проспект Перемоги: один до залізничної станції, інший — до Чорнобаївської площі (раніше Героїв Бресту).
Ось таблиця з ключовими параметрами для порівняння з сусідніми станціями:
| Параметр | Святошин | Житомирська | Нивки |
|---|---|---|---|
| Глибина закладення | 7-10 м | 5 м | 8 м |
| Довжина платформи | 102 м | 100 м | 102 м |
| Тип станції | Колонна мілкого закладення | Наземна | Колонна мілкого закладення |
| Ескалатори | 2 (оновлені 2019) | Немає | 2 |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, metro.kyiv.ua. Ці характеристики роблять Святошин надійним вузлом — поїзди ходять кожні 2-3 хвилини в пік, інтервал до 6 хвилин вночі.
Транспортний хаб: звідки і куди на Святошині
Станція — це не ізольований острів, а центр розв’язки. Поруч ж/д станція Святошин з електричками до Коростеня чи Фастова, нові міські поїзди з 2025-го прибувають на острівні колії. Наземний транспорт плететься павутиною маршрутів, полегшуючи поїздки в Академмістечко чи Біличі.
- Автобуси: 23 (до Виноградаря), 37 (до Ірпеня), 90 (кільцевий), 97 (до Бортничів).
- Тролейбуси: 7 (від Подолу), 41 (до проспекту Відрадного).
- Маршрутки: 497, 510 — до віддалених околиць.
У 2025-му з’явився автобус 90-К від площі Марченка, а тролейбус 36 з північних районів. Це ідеальний хаб для тих, хто комбінує метро з електричкою — економія часу до 30 хвилин. Район рясніє торговими центрами, аптеками, кафе — все під рукою.
Ремонти та випробування часом: від руйнувань до відродження
Станція пережила кілька трансформацій. У 1990-х оновили освітлення, але справжній ребрендинг — 2018-2019: замінили ескалатори, кабелі, вентиляцію, додали ліфти для маломобільних груп. Віталій Кличко особисто перевіряв роботи — станція стала першою “повноцінною” для інвалідів у метро. У 2024-му тріснула плитка в переході, але швидко полагодили.
Війна додала драматизму: 23 червня 2025-го масований обстріл пошкодив вихід №8 — уламки розбили скло, зруйнували ліфт. За лічені години прибрали сміття, відкрили вхід — метро не зупинилось. Це демонструє стійкість: пасажиропотік тримається на рівні 20-30 тисяч на добу, хоч загальний у метро зріс до 1,5 млн у 2025-му.
Цікаві факти про станцію Святошин
- Назва походить від князя Святослави, чий “святий” образ надихав ченців у лісах — перша згадка 1619-го!
- Під час ремонту 2019-го знайшли радянські монети 1971-го в котловані — сувеніри для музею метро.
- Пасажиропотік пікнув у 2011-му на 36 тис., але війна скоротила — зате надійність зросла на 20% після модернізації.
- Ескалатори тут найшвидші на лінії — 1,2 м/с, долають 50 метрів за 40 секунд.
- Біля виходу — Святошинський ліс, де гуляли дачники сто років тому, а нині — бігунів та пікнікарів.
Святошин пульсує життям: від ранкових студентів з НАУ до вечірніх shopper’ів у ТРЦ. Тут чути мови світу — мігранти, приїжджі, locals. Станція еволюціонує, адаптуючись до ритму Києва, де кожен поїзд несе історії вперед. А ви вже спускалися сюди в годину пік?
Транспортні зміни 2025-го, як електричка на перших коліях, роблять Святошин ще зручнішим. Район росте: нові ЖК, парки, кафе з кавою по-київськи. Майбутнє — за Подільсько-Воскресенським мостом, що розвантажить червону гілку. Але Святошин лишається незмінним якорем — міцним, красивим, живим.
Залишити відповідь