Темне небо над полем, де зірки мерехтять холодним сріблом, раптом порушує рівна доріжка світла. Вона ковзає повільно, ніби хтось провів пальцем по оксамиту космосу, не миготить, не мерехтить, просто пливе серед сузір’їв. Це супутник — штучна зірка, народжена руками інженерів, що кружляє на висоті кількох сотень кілометрів. Його сяйво народжується відбитим сонячним промінням, яке ще не сховалося за тінню Землі.
Коли ви піднімаєте голову після заходу сонця, перші супутники з’являються саме в цей “астрономічний сутінок”. Сонце вже не сліпить очі, але його промені ще досягають орбіт на висоті 200–2000 км. Корпус апарата, часто вкритий алюмінієм чи сонячними панелями, ловить ці промені й відкидає їх униз, як дзеркало над річкою. Рух рівномірний, бо орбіта стабільна, а атмосфера на такій висоті майже не гальмує.
Яскравість варіюється: від ледь помітної зорі 6-ї магнітуди до сліпучого вогника мінус 4, як повний Місяць. Залежить від кута відбиття, розміру поверхні та фази освітлення. Більшість — це низькоорбітальні супутники (LEO), бо геостаціонарні на 36 тис. км надто далеко й тьмяні.
Чому супутник світиться рівномірно, без миготіння
Уявіть металеву кулю, що крутиться в космосі: її поверхня то відбиває сонце прямо на вас, то відвертається. Тому сяйво може пульсувати, але не блимати, як у літаків. Поворотні антени чи панелі створюють короткі спалахи — флери, які колись славили Iridium-супутники в 90-х, але ті апарати давно зняті з орбіти.
Сучасні моделі, як Starlink другого покоління, мають спеціальні покриття — діелектричні дзеркала, що розсіюють світло, роблячи їх менш помітними. SpaceX ввела це з 2022-го, і станом на 2026 рік понад 9400 апаратів мерехтять слабше, ніж перші партії. Дані з heavens-above.com підтверджують: середня яскравість після заходу — 4-5 магнітуди.
Але іноді трапляються сюрпризи. Якщо супутник входить у тінь Землі, світло гасне поступово, ніби крапка розчиняється в чорнилі. Це називається “зникненням у пік”, і саме воно видає штучний об’єкт серед природних вогників неба.
Типовий портрет: від точки до “зоряного поїзда”
Зазвичай супутник — це крапка розміром з яскраву зірку, що рухається зі швидкістю 7-8 км/с. За 5 хвилин перетинає чверть неба, прямолінійно, без зигзагів. Колір білий або жовтуватий, залежно від матеріалу: алюміній дає сріблястий блиск, панелі — тепліший тон.
Після запусків Starlink у 2019-му люди бачили “поїзд” — ланцюжок з 20-60 вогників, що йшли гуськом. Сьогодні, з 9+ тис. апаратів на орбіті, вони розподілені, але групи ще трапляються. Над Україною проліт може тривати 10 хвилин, особливо в сутінках о 20:00-22:00 взимку.
Найяскравіший гість — Міжнародна космічна станція (МКС). Її сонячні крила площею 4 баскетбольних майданчиків роблять об’єкт яскравішим за Венеру. Прольіт — як повільний метеор навпаки, що набирає силу й згасає.
Як відрізнити супутник від конкурентів у небі
Нічне небо — арена плутанини: зірки, літаки, дрони, метеори. Супутник вирізняється спокоєм. Ось таблиця для швидкого розбору.
| Об’єкт | Рух | Яскравість | Колір/миготіння | Тривалість |
|---|---|---|---|---|
| Супутник | Рівномірний, повільний (2-10 хв) | Стабільна, 2-6 магн. | Білий/жовтий, без блимання | Хвилини, зникає в тіні |
| Зірка/планета | Статична (рух через оберт Землі) | Постійна | Мерехтить (атмосфера) | Цілу ніч |
| Літак | Шлях з поворотами | Змінна | Блимає червоно-біло | Хвилини, чутний гул |
| Метеор | Швидкий спалах | Яскравий миг | Білий/зелений | Секунди |
Джерела даних: heavens-above.com та wikipedia.org.
Таблиця показує: якщо крапка не миготить і не змінює напрямок — 99% супутник. Дрони ближче, але повільніші й шумніші. НЛО? Вони не слідують орбітам, передбачуваним сайтами-трекерами.
Зірки з рукотворного неба: найвідоміші супутники
МКС — королева видимості. Кожні 90 хвилин станція робить коло Землі, проїжджаючи над Україною 2-4 рази за ніч. У січні 2026-го, наприклад, проліт о 19:45 з Києва досягне магнітуди -3,5 — яскравіше за Сіріус.
- Starlink: 9500+ апаратів на 340-550 км. Раніше сліпучий “нитка перлів”, тепер тьмяніші завдяки лазерному зв’язку між собою та антирефлексним панелям. Над Харковом чи Львовом видно групи щовечора.
- OneWeb: Британська мережа, ~650 апаратів, менш яскраві, але помітні в полярних широтах.
- ГЛОНАСС/GPS: Навігаційні, на 20 тис. км, ледь видимі без телескопа.
Ці флотилії змінюють небо: астрономи скаржаться на “світловий смог”, але технології зменшують блиск на 10-50 разів.
Від Сputnik до Starlink: еволюція небесних мандрівників
4 жовтня 1957-го СРСР запустив Sputnik-1 — кулю діаметром 58 см. Він мерехтів як зірка 2-ї магнітуди, сигнал “біп-біп” ловили радіоаматори світу. За 3 місяці 92 оберти, видно було тижнями, доки не згорів в атмосфері.
Сьогодні — епоха мегаконстеляцій. З 12 тис. активних супутників (станом на 2026, за celestrak.org) 80% — комерційні. Starlink SpaceX планує 42 тис., але FCC обмежила до 15 тис. для безпеки астрономії.
Іронія: те, що почалося як науковий прорив, стало інтернетом для віддалених сіл України, де оптоволокно не дійде.
Поради для успішного спостереження супутників
- Оберіть темне місце: подалі від ліхтарів міста, ідеал — поле чи гора.
- Час: 30-60 хв після заходу сонця чи перед сходом, коли супутники освітлені, а небо темне.
- Додатки: Heavens-Above або Satellite Tracker — введіть локацію (Київ, Одеса), отримайте розклад на тиждень.
- Погода: ясне небо, без хмар; перевірте в Windy.
- Фото: штатив, витримка 10-30 с, ISO 800, ширококутний об’єктив — зловіть “поїзд” Starlink.
З цими хитрощами навіть початківець упізнає 5-10 пролітів за вечір. Спробуйте — небо оживе!
Коли ланцюжок вогників зникає за горизонтом, небо повертається до зірок, але обіцянка нових гостей висить у повітрі. Завтра ввечері підніміть голову — можливо, саме над вами пролетить кусочек майбутнього.
Станом на січень 2026, кількість активних Starlink — близько 9400 (starlink.com). Трекінг на heavens-above.com дає точні прогнози для України.
Залишити відповідь