Річка Підпільна, тиха притока могутнього Дніпра, у 1734 році стала колискою останньої великої Запорозької Січі. 31 березня отаман-гетьман Іван Малашевич, за дозволом імператриці Анни Іоанівни, заклав тут Нову Січ – символ козацького відродження після років вигнання. Ця подія не просто повернула козаків на рідні землі, а й оживила дух незалежності, хоч і під пильним оком російського уряду.
Зруйнована Петром І у 1709-му Чортомлицька Січ змусила запорожців шукати прихистку в Олешківській Січі під протекторатом Кримського ханства. Двадцять чотири роки поневірянь, набіги турків, турецькі війни – все це загартувало козаків, роблячи їх незамінними для Росії в боротьбі з Османською імперією. Саме потреба в досвідчених воїнах спонукала Анну Іоанівну підписати грамоту, а гетьмана Данила Апостола – стати посередником у переговорах.
Лубенський договір того ж 1734-го закріпив статус: козаки визнавали протекторат Росії, але зберігали автономію, землі вольності та право на самоврядування. Нова Січ виросла на правобережжі Дніпра, у Великій плавні площею 26 тисяч десятин, біля сучасного села Покровське Нікопольського району Дніпропетровщини. Земляний вал, рови, вежі – фортеця з внутрішнім Кішем, зовнішнім передмістям Гасан-Башею та навіть російським ретраншементом неподалік.
Передісторія: З попелу Чортомлика до Олешківських степів
Полтавська битва 1709-го стала трагедією для козаків. Петро І, помстившись за союз із Мазепою та Карлом XII, спалив Чортомлицьку Січ, винищив тисячі. Ті, хто вижив, подалися на південь – до Олешківської Січі на Чорному морі, де хан визнав їх підданими. Життя там було суворим: набіги кримських татар, турецькі податки, але козацький дух не згасав.
Козаки не сиділи склавши руки. Вони брали участь у гайдамацьких загонах на Правобережжі, підтримували гетьманів, вели торгівлю сіллю та худобою. Та з початком російсько-турецької війни 1735-го Москва згадала про запорожців. Гетьман Апостол переконав царицю: козаки – ключ до перемоги над турками. Депутація козаків у Петербург завершилася успіхом – дозвіл на повернення.
Цей перехід був сповнений драми. Козаки палали бажанням повернутися додому, але знали про московську “болячку на печінках”, як вони казали. Лубенський договір давав вольності, але й обмеження: заборона на союзи з турками, обов’язок служити Росії. Нова Січ народилася як компроміс між свободою та виживанням.
Момент заснування: 31 березня 1734-го
Сонце сходило над Дніпром, коли Іван Малашевич, хоробрий отаман з досвідом Олешківської Січі, вбив перший кілок. За тиждень виросли курені, за місяць – вал висотою з двоповерховий будинок. Козаки, числом кілька тисяч, оселилися родинами: рибалки, мисливці, ремісники. Гасан-Баша, базарне передмістя, заповнилося крамницями з рибою, динями, сіллю.
Малашевич став першим кошовим, поєднуючи отаманські та гетьманські повноваження. Рада старшини затвердила правила: демократичний вибір отаманів, суд за звичаями. Уже влітку депутати присягнули в Білій Церкві на вірність Анні Іоанівні. Січ ожила: чайки на воді, дим з куренів, гук “Слава!” на радах.
Та радість була недовгою. У 1735-му росіяни звели ретраншемент – фортецю з двома бастіонами за 2 км, з гарнізоном для “нагляду”. Козаки бурчали, але мовчали: війна з турками кликала.
Географія та фортифікація: Фортеця на плавні
Підпільна обрана не випадково. Її мілини захищали від турків, гирло – зручна гавань для флотилії. Півострів омивали води з півночі й сходу, степи – з заходу. Координати 47°35′5″ пн. ш. 34°4′43″ сх. д. – серце Запорожжя.
Фортеця вражала: зовнішній вал 3 км, внутрішній Кіш з церквою Покрови, цитадель. У Гасан-Баші – 200 хат, лазні, шинки. Пожежа 1756-го ледь не знищила все, але козаки відбудувалися, хоч турки заблокували переїзд до Микитиного порогу.
Сьогодні на місці – степ, але археологи знаходять черепки, кулі, хрести. У 2025-му розкопки на Покровському анонсували ЮНЕСКО-статус, нагадуючи про козацьку велич (uk.wikipedia.org).
Адміністративний устрій: Вісім паланок та Кіш
Нова Січ керувала величезними вольностями – від Бузьких заток до Самари. Адміністративно поділилася на вісім паланок, кожна з центром-селом, паланковим отаманом, судом. Перед списком ключова роль: паланки забезпечували податки, рекрутів, господарство.
- Протовчанська паланка: Центр – слобода Протовча, рибальство, торгівля сіллю.
- Калниболотська: Біля Калниболоча, скотарство, зимівники.
- Інгульська: На Інгульському порозі, млини, хутори.
- Кодацька: Поруч із Кодацькою фортецею, землеробство.
- Бугогардівська: Затоки Бугу, рибні промисли.
- Самарська: Урочище Самара, степове скотарство.
- Орчицька: Орчик, перегін худоби.
- Власівська: Власівка, прикордонна охорона.
Ці паланки функціонували автономно, але підкорялися Кошу в Січі. Кошовий отаман обирався радою, писар вів літописи, суддя вершив правосуддя. Демократія в дії: від куреня до паланки – все вирішувалося голосуванням. Така структура тримала Січ міцною 41 рік (dnipro.libr.dp.ua).
Кошові отамани: Лідери від Малашевича до Текелі
Хронологія отаманів – галерея героїв. Іван Малашевич заклав основу, Степан Билан витримав першу війну. Григорій Голий, Яків Шкуро, Осип Головатий – кожен додавав свій штрих.
| Період | Кошовий отаман | Ключові події |
|---|---|---|
| 1734–1739 | Іван Малашевич | Заснування, перша війна |
| 1739–1740 | Степан Билан | Післявоєнне відновлення |
| 1740-і | Григорій Голий | Господарські реформи |
| 1750-і | Яків Шкуро | Флотилія, торгівля |
| 1768 | Осип Головатий | Повстання |
| 1775 | Петро Текеля | Ліквідація |
Таблиця спрощена; повний список налічує понад 20 отаманів. Кожен обирався на термін, залежно від ради. Вони вели дипломатію, воювали, судили. Текеля, останній, здав Січ без бою – трагічний фінал.
Повсякденне життя: Від рибальства до чайок
Січ пульсувала життям. Рибалки на Підпільній виловлювали осетрів розміром з лог, жінки солили ікру. Гасан-Баша гуділа: турки, татари, росіяни торгували худобою, динями, медом. Козаки варили сіль у затоках, гнали отари, будували чайки – легкі човни для набігів.
Курені вміщали по 38 – за традицією. Вечорами – думи, бенкети, дуелі на шаблях. Релігія скріплювала: церква Покрови, хрести на валах. Діти грали в “козаків-розбійників”, вчилися верховій їзді. Жінки ткали, варили борщ з рибою – степова романтика з присмаком пороху.
Економіка цвіла: експорт солі до Москви, флотилія з 50 чайок. Пожежі, повені тестували, але Січ вистоювала, годуваючи 20 тисяч душ.
Цікаві факти про Нову Січ
- Січ мала власну монету – “козацькі гроші” з зображенням шаблі, хоч офіційно використовували рублі.
- У 1756-му козаки хотіли переїхати до Микитиного перевозу за кращі гавані, але турки заблокували.
- Ретраншемент звали “московською болячкою” – козаки жартували, що він “сидить на печінках”.
- Флотилія 1771-го дійшла до Дунаю, спаливши турецькі кораблі – подвиг на рівні Байди.
- 38 куренів: від Полтавського до Чорноморського, кожен з гаслом і прапором.
Ці перлини історії роблять Січ живою легендою.
Військова слава: Від Перекопу до Дунаю
Перша перевірка – російсько-турецька війна 1735-1739. Козаки, 12 тисяч шабель, штурмували Перекоп, Очаків. Малашевич і Билан здобули славу, хоч і під генералами як Лассі. Втрати величезні, але перемога.
Друга війна 1768-1774: Січ дала 15 тисяч козаків. Флотилія під Головатим дійшла Дунаю двічі, громила турків. Та Москва дедалі тугіше тягнула повідок: заборони на гайдамаків, податки.
Повстання 1768-го: селяни Коліївщини кликали на допомогу, але кошовий Сахновський не ризикнув. Внутрішні чвари послабили Січ.
Культурний та релігійний світ: Думи, церкви, звичаї
Січ – не лише мечі, а й душа. Бандуристи співали думи про Малашевича, церква гримить дзвонами Покрови. Старшина будувала школи, писарі вели літописи. Звичаї – від виборів до шабельних турнірів – творили унікальний світ.
Релігія об’єднувала: православ’я проти католицького Правобережжя. Священники як Сокальський впливали на рішення. Культура пережила знищення – у думах, легендах.
Ліквідація: 4 червня 1775-го, кінець епохи
Катерина II, після перемоги над турками, не потребувала “диких” козаків. Потьомкін з армією підійшов. Кошовий Текеля, рад старшини, здав Січ без бою 4 червня. Вали зруйновано, скарбницю конфісковано, козаки розігнані – на Кубань, Дунай.
Та дух не зник. Залишки заснували Чорноморське козацтво. Січ нагадує: воля – як Дніпро, вічна. Сьогодні Покровське кличе туристів, археологів – історія жива, кличе новими сторінками.
Залишити відповідь