Дієвідміна дієслова – це той невидимий каркас, який тримає дію в чітких рамках часу, особи й числа, ніби диригент оркестру, що змушує кожну ноту звучати вчасно. Уявіть бурхливий потік слів: без неї речення розпадалися б на хаос, а ми б губилися в комунікації. Коротко кажучи, дієвідміна поділяє дієслова на дві основні групи – першу та другу – залежно від закінчень у теперішньому часі чи простому майбутньому доконаного виду. Найпростіший тест: у третій особі множини перша група каже “пишуть, мріють” з -уть/-ють, а друга бурмоче “говорять, стоять” з -ять/-ать. Ця логіка пронизує всю граматику, роблячи мову живою й передбачуваною.
Чому це важливо для кожного? Бо дієвідміна – ключ до правильного правопису: е чи и, є чи ї в закінченнях. Помилка тут, і речення хитається, як корабель без кіля. У шкільних уроках її часто зводять до таблиць, але насправді це динамічна система, що еволюціонувала від праслов’янських коренів, адаптуючись до сучасного ритму тіктоку й чатів. Розберемося глибоко, з прикладами з життя, літератури та пасток, які чатують на новачків і профі.
Суть дієвідміни: від базового визначення до морфологічних нюансів
Дієвідміна охоплює систему форм дієслова, що виражають особу (я, ти, він), число (однина-множина), час (теперішній, майбутній) та спосіб (дійсний, наказовий). Це не просто набір закінчень – це група дієслів з ідентичними шаблонами відмінювання, залежними від основи. За класифікацією з uk.wikipedia.org, перша дієвідміна типова для дієслів з основою, де домінує -е-(-є-), друга – з -и-(-ї-). У повсякденному вживанні це рятує від помилок у чатах: “пишемо” чи “пишимо” – різниця в дієвідміні вирішує все.
Історично дієвідміни виросли з праслов’янської мови, де чотири класи злилися: перші три дали першу українську, четвертий – другу. Сьогодні це стабільна парадигма, зафіксована в Українському правописі 2019 (r2u.org.ua). Дієвідміна діє лише в теперішньому недоконаного виду та простому майбутньому доконаного – минулий час грає за іншими правилами, з родами замість осіб. Це робить українську гнучкою: одна дієвідміна для динамічних дій, інша для статичних.
У реченні дієвідміна оживає: “Я пишу листа” (перша) проти “Я говорю правду” (друга). Зверніть увагу, як закінчення пульсують, ніби серцебиття розповіді, задаючи темп оповіді.
Перша дієвідміна: шаблон, приклади та фонетичні трюки
Перша дієвідміна – королева динаміки, з закінченнями, де е/є перепливає форми, як ріка крізь ландшафт. Вона типова для дієслів на -ити з твердим знаком, на -ати після шиплячих чи приголосних основ. Приклади: писати (пишу, пишеш, пише, пишемо, пишете, пишуть), мріяти (мрію, мрієш, мріє, мріємо, мрієте, мріють). У третьому обличчі множини фірмове -уть/-ють видає її миттєво.
Перед таблицею згадаймо: ці форми застосовні до теперішнього недоконаного та майбутнього доконаного, як “намалюємо” від намалювати. Фонетика додає шарму – приголосні чергуються: к→ч (пеку), г→ж (можу), роблячи мову мелодійною.
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1-а | -у (-ю) | -емо (-ємо) |
| 2-а | -еш (-єш) | -ете (-єте) |
| 3-я | -е (-є) | -уть (-ють) |
Таблиця базується на зразках з r2u.org.ua. Після неї – нюанси: у поезії Шевченка “пишемо” стає “пишем”, але нормативно – з -о. У сучасних текстах, як у чатах, перша дієвідміна домінує в емоційних висловах: “любимо, мріємо”. Розгортайте форми – і мова оживає.
Друга дієвідміна: спокійна сила з и/ї
Друга дієвідміна – як тиха ріка, що несе глибокі води, з -и-(-ї-) в закінченнях, окрім першої однини та третьої множини. Класика: говорити (говорю, говориш, говорить, говоримо, говорите, говорять), стояти (стою, стоїш, стоїть, стоїмо, стоїте, стоять). Тут -ять/-ать у третій множини – як маяк у тумані.
Вона пасує дієсловах на -ати/-яти без шиплячих, односкладовим на -ити. У літературі Франка: “роблять, бачать” – сила простоти. Чергування теж грає: д→дж (веду), т→ч (ношу).
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1-а | -у (-ю) | -имо (-їмо) |
| 2-а | -иш (-їш) | -ите (-їте) |
| 3-я | -ить (-їть) | -ять (-ять) |
Джерело даних – webpen.com.ua. Ці форми тримають стабільність: “сидімо, бо сидять”. У діалектах іноді зливаються з першою, але літературна норма чітка.
Швидкий тест: як визначити дієвідміну за секунди
Плутанина в закінченнях – вічна проблема, але алгоритм рятує. Почніть з третьої особи множини теперішнього чи майбутнього доконаного.
- Поставте дієслово в 3 ос. мн.: читати → читають (І), носити → носять (ІІ).
- Якщо сумніви у вимові, перевірте 3 ос. одн.: дихати → дихає (е – І), хвалити → хвалить (и – ІІ).
- Для неоднозначних – за інфінітивом: на -ити → див. основу (хотіти – хочуть, І).
- Зворотні на -ся: пишуться (шся – І), хваляться (яться – ІІ).
- Винятки запам’ятайте окремо (див. нижче).
Цей ланцюжок працює в 99% випадків, перетворюючи граматику на гру. Спробуйте з бурмотіти: бурмочуть – І, е/є всюди.
Винятки: дієслова- бунтарі, що ігнорують правила
Мова любить сюрпризи, і дієвідміна не виняток. Чотири “атематичні” велетні: бути (є, єси, суть – архаїчно), дати (дам, даси, дасть, дамо, дасте, дадуть), їсти (їм, їси, їсть, їмо, їсте, їдять), відповісти (відповім, відповіси тощо – без -ш). Похідні: віддати, зрозуміти.
Інші винятки І дієвідміни попри “другу” основу: хотіти (хочу, хочеш), гудіти (гуджу, гудеш), ревти (реву, ревеш), іржати. Друга: бігти (біжу, біжиш – з ж). У сучасній мові вони додають колориту, ніби спеції в страву.
- Бути: лише теперішній – є (рідко єсть).
- Дати/їсти: унікальні закінчення, без чергувань.
- На -отіти: булькотіти – булькочу (І).
Запам’ятовуйте асоціаціями: дати – “даси” без ш, як подарунок без обгортки.
Дієвідміна в часах і способах: повний спектр
Основна магія – у теперішньому недок. та майбутньому док.: зроблю (ІІ). Майбутнє недок. синтетичне: робитиму – без дієвідміни. Минулий час ігнорує її: писав, писала, писало, писали – суфікси -в/-л/-ло/-ли за родами. Наказовий: пиши (від І), говори (від ІІ).
Умовний: писав би – додає -би до минулого. У сучасних текстах, як у соцмережах, це спрощує: “був би” замість складних форм. Порівняно з російською (три дієвідміни), українська компактніша, гнучкіша.
Історичний відбиток: еволюція дієвідмін
З праслов’янських чотирьох класів перші три злилися в українську першу (від -ē-, -i-, -a- основ), четвертий – у другу (від -je-). У Київській Русі форми як “несѫ” еволюціонували в “несу”. Сучасні зміни мінімальні, але діалекти зберігають архаїзми, як -ем/-им у множині.
У Шевченка: “Живе” (І) пульсує ритмом фольклору. Сьогодні в піснях Потапенка чи текстах Дзідзя: “танцюють” (І) – спадщина століть.
Типові помилки в дієвідміні та як їх уникнути
Ви не повірите, скільки разів “пишимо” краде е від “пишемо”! Головна пастка – вимова: [пишимо] здається ІІ, але пишуть – І. Рішення: завжди тестуйте 3 мн.
- Зворотні: “вчиться” чи “вчиться”? Вчить – И, ІІ: вчиться.
- Дати/їсти: не “даш”, а “даси” – без ш, бо виняток.
- Минулий: плутають з теперішнім, але “писав” без осіб.
- Онлайн-мовлення: “пишем” замість “пишемо” – ок у чаті, але не в тексті.
Практика: щодня тестуйте 5 дієслів. Помилки танутимуть, як сніг навесні, лишаючи чисту мову.
Ці трюки перетворять вас на майстра: від шкільних диктантів до постів у фейсбуку. Дієвідміна – не бар’єр, а крила для виразності, де кожне закінчення шепоче історію.















Залишити відповідь