Fateh-110 — іранська одноступенева твердопаливна балістична ракета малої дальності класу «поверхня — поверхня». У відкритих довідниках її маса старту становить близько 3 450–3 500 кг, довжина — 8,86–8,90 м, діаметр — 0,60–0,61 м, маса бойової частини — орієнтовно 450–650 кг залежно від покоління, а заявлена дальність базових версій — від 200 до 300 км.
Для читача-початківця головне не плутати саму Fateh-110 із пізнішими родичами на кшталт Fateh-313, Zolfaghar чи Dezful: вони виросли з тієї самої конструктивної лінії, але мають інші корпус, масу й радіус дії. Для досвідченого читача важливіші не «каталожні» цифри, а розрив між іранськими заявами про точність у кілька метрів і західними оцінками кругового ймовірного відхилення, які для ранніх серій сягали сотень метрів, а для пізніших ударів 2020-х років уже оцінюються значно скромніше.
Від некерованого Zelzal до керованої тактичної ракети
Розробку почали в середині 1990-х років як відповідь на досвід ірано-іракської війни: важкі некеровані ракети типу Zelzal-2 були дешевими й мобільними, але падали з розкидом, неприйнятним для точкових військових об’єктів. Fateh-110 зберегла тверде паливо й автомобільну пускову установку, проте отримала систему керування й рухомі поверхні біля носової частини. Перший випробувальний пуск датують травнем 2001 року, серійне надходження на озброєння — 2002–2004 роками.
Тверде паливо змінює тактичний ритм. Рідинні ракети сімейства Shahab потребують заправки й підготовки на позиції; твердопаливна ракета може стояти в зарядженому стані й стартувати швидше. Саме ця властивість, а не лише дальність 300 км, зробила систему зручною для розосереджених підрозділів і для передачі союзникам.
Західні аналітики описують наведення як поєднання інерціальної системи з супутниковою корекцією (GNSS). Іранські офіційні матеріали додають електрооптичне або інфрачервоне термінальне наведення на пізніших модифікаціях. Ці два описи не обов’язково суперечать один одному: інерція веде ракету більшу частину траєкторії, супутник зменшує накопичену похибку, а оптичний канал — якщо він справді встановлений — працює лише наприкінці польоту і лише за ясної видимості цілі.
Ключова інженерна логіка сімейства проста: спочатку навчили важку ракету не «гуляти» на сотні метрів, потім полегшили корпус композитами й збільшили дальність, не змінюючи саму ідею одноступеневого твердопаливного носія.
Базові Fateh-110 характеристики в цифрах
Відкриті оцінки трохи розходяться, бо різні покоління публікували під однією назвою. Нижче — консенсусний діапазон для класичної Fateh-110, а не для Zolfaghar чи Dezful.
| Параметр | Типове значення у відкритих джерелах | Що варто пам’ятати |
|---|---|---|
| Тип | SRBM, одноступенева, тверде паливо | Не крилата ракета і не гіперзвуковий планер |
| Довжина | 8,86–8,90 м | Компактніше за рідинні Shahab |
| Діаметр | 0,60–0,61 м | Близький до Zelzal-2 |
| Стартова маса | близько 3 450–3 500 кг | Частина джерел округлює до 3,5 т |
| Бойова частина | 450–650 кг | Переважно фугасна; згадують також касетну |
| Дальність | 200 км (1-ше покоління) — 300 км (3–4-те) | Fateh-e Mobin інколи оцінюють до 300–500 км |
| Швидкість | близько 3–4 Маха | Залежить від ділянки траєкторії й покоління |
| Пуск | колісна мобільна ПУ | Зазвичай одна ракета на машині 6×6 |
| Наведення | ІНС + GNSS; на пізніх версіях — заявлений оптичний канал | Західні й іранські формулювання різняться |
Дані зведені за відкритими профілями CSIS Missile Threat та енциклопедичними статтями. Окремі комерційні каталоги дають діаметр 0,88 м або довжину 8,5 м; такі цифри варто вважати помилкою змішування з іншою ракетою сімейства.Missilethreat.csis
Для початківця зручна аналогія: за дальністю це тактичний засіб театру воєнних дій, а не міжконтинентальна ракета. 300 км з території Лівану теоретично накривають північ і центр Ізраїлю; з іранського Хузестану — прикордонні райони Іраку, але не Тель-Авів. Для аналітика важливіший інший параметр — час реакції пускової й можливість ховати машину в ангарі, тунелі чи навіть у стандартному контейнері завдяки порівняно короткому корпусу.
Бойова частина масою близько пів тонни дає значну фугасну дію по будівлях і стоянках техніки, проте радіус гарантованого ураження точкової цілі все одно вимірюється десятками метрів. Якщо кругове відхилення більше за цей радіус, ракета перетворюється на засіб удару по площі, а не по конкретному ангару.
Чому цифри точності суперечать одна одній
Кругове ймовірне відхилення (CEP) — радіус кола, у яке потрапляє половина пусків. Іранські заяви для пізніх версій говорять про «точкове» влучання й навіть про одиниці метрів. Західні довідники для модифікації A-110B тривалий час наводили близько 250 м CEP. Оцінки раннього бойового застосування в 2010-х інколи давали ще грубіші сотні метрів.
Після удару по базі Ain al-Asad у січні 2020 року частина дослідників, аналізуючи кратери, знизила оцінку для застосованих тоді ракет сімейства Fateh (імовірно Fateh-313 або близької модифікації) до порядку 10–30 м, інколи навіть близько 15 м. Це не «магія нового корпусу», а наслідок супутникової корекції й, можливо, термінального каналу. Водночас без GNSS і в умовах завад точність знову падає до рівня інерціальної системи.
У нашій практиці ми стикалися з випадком, коли в одному тексті для Fateh-110 першого покоління ставили CEP 3 м — цифру, яку іранські ЗМІ люблять повторювати для рекламних показів. Таке число не узгоджується ні з аналізом пусків 2012–2018 років, ні з фізикою інерціального дрейфу на дальності 200–300 км без якісної корекції.
Практичний висновок для читача звітів: запитуйте, про яке покоління йдеться і чи був доступ до супутникового сигналу. «Fateh-110 характеристики» без року модифікації — майже порожня фраза.
Сімейство, яке вийшло далеко за 300 кілометрів
Сама Fateh-110 стала платформою. Полегшення корпусу композитами, інше паливо й відділювана головна частина породили лінійку з іншою тактичною вагою. На парадах поруч часто стоять уже не «класична» 110-та, а її нащадки.
Fateh-110 | Missile Threat
На знімку добре видно, як візуально близькі ракети отримують інші імена й інший радіус. Dezful і морський Zolfaghar Basir — уже не «ті самі 300 км», хоча родовід спільний.
| Назва | Заявлена дальність | Роль відносно базової 110-ї |
|---|---|---|
| Fateh-110, 1-ше покоління | близько 200 км | Вихідна керована версія Zelzal |
| Fateh-110, 2-ге покоління / A-110A | близько 250 км | Експортний акцент, 2004 рік |
| Fateh-110, 3–4-те покоління / D-1 | близько 300 км | Краще наведення, менший час реакції |
| Fateh-e Mobin | 300–500 км (заявлено) | 2018; акцент на точності й подвійній ролі |
| Khalij Fars | близько 300 км | Протикорабельна, електрооптичний канал |
| Hormuz-1 / Hormuz-2 | близько 250–300 км | Протирадіолокаційна / протикорабельна лінія |
| M-600 (Сирія) | близько 250–300 км | Місцева збірка на базі A-110B |
| Fateh-313 | близько 500 км | Легший композитний корпус |
| Zolfaghar | близько 700 км | Більший діаметр і довжина, відділювана БЧ |
| Dezful | близько 1 000 км | Розвиток Zolfaghar; межа SRBM/MRBM |
Джерела діапазонів — відкриті профілі Missile Threat (CSIS) та зведені таблиці Wikipedia. Для початківця достатньо правила: якщо в новині написано «700 км» або «1000 км», це вже не базова Fateh-110. Для фахівця важливі деталі на кшталт відділюваної головної частини в Zolfaghar: вона ускладнює супровід і змінює сигнатуру на кінцевій ділянці.Wikipedia
Порівняння з американською ATACMS часто з’являється в аналітиці. Обидва засоби — твердопаливні тактичні ракети з супутниковою корекцією. ATACMS легша, дорожча й має іншу логістику в складі армій НАТО; Fateh-110 масивніша, дешевша в масовому виробництві й зручніша для передачі недержавним формуванням. Це різні вироби одного класу, а не «копія».
Бойове застосування й те, чого каталог не показує
Сирійська кампанія стала першим тривалим полігоном. У грудні 2012 року пуски в бік опозиційних районів спонукали НАТО розгорнути батареї Patriot у Туреччині. Далі були удари Ірану по курдських цілях в Іраку 2018 року, застосування ракет сімейства (за оцінками — зокрема Fateh-313) по базах США в Іраку в січні 2020-го, серія пусків по Ербілю 2022 і 2024 років.
Хезболла отримувала як іранські ракети, так і сирійські M-600. Відкриті оцінки запасів у Лівані коливалися від десятків до понад сотні одиниць точних балістичних засобів цього класу; після інтенсивної кампанії 2024–2026 років частина арсеналу, за ізраїльськими оцінками, була суттєво скорочена. Окремі повідомлення фіксували пуски Fateh-110 або близьких систем по території Ізраїлю, але ідентифікація уламків у публічному полі не завжди однозначна.
Окремий пласт — повідомлення 2022–2024 років про передачу Росії ракет сімейства Fateh/Zolfaghar. Українські й західні медіа описували ризик розширення ударів у глибину завдяки вищій точності порівняно зі старими Точка-У. Підтверджений бойовий «послужний список» саме базової Fateh-110 на європейському ТВД у відкритих джерелах лишається обережним: частіше говорять про сімейство загалом, а не про серійний номер конкретної модифікації.
Каталожні характеристики мовчать про логістику. Тверде паливо спрощує зберігання, але не скасовує потреби в розвідданих для точного удару, у зв’язку, у маскуванні пускової після старту. Ракета з CEP 20 м без актуальної координати цілі б’є «точно не туди».
Хто експлуатує систему і навіщо її розмножують
Основний оператор — Іран (КСІР та пов’язані структури). Далі — Сирія часів Асада з місцевою M-600, Хезболла, окремі іракські формування, за повідомленнями — поставки до Росії. Північна Корея в окремих довідниках фігурує як можливий користувач або партнер, але докази слабші, ніж для сирійсько-ліванського контуру.
Для держави-виробника цінність у трьох шарах. Перший — власний тактичний удар по аеродромах, штабах, складах у радіусі 200–300 км. Другий — експорт політичного впливу: компактну твердопаливну ракету легше передати союзнику, ніж рідинний комплекс. Третій — навчальна платформа: на ній відпрацьовували композитний корпус, GNSS-корекцію й протикорабельний оптичний канал, які потім переїхали на довші ракети.
Для недержавного користувача привабливі мобільність і порівняно проста обслуга. Для протиповітряної оборони супротивника проблема інша: одночасний залп із кількох напрямків змушує ділити батареї між секторами. Балістична траєкторія на 3–4 Маха — інше завдання, ніж перехоплення некерованої реактивної снарядної системи залпового вогню.
Станом на 2026 рік Fateh-110 уже не «нова ракета», а базова цеглина сімейства. Новини про «іранську балістику» майже завжди треба розкладати на конкретну модифікацію, інакше дальність «300 км» і «1000 км» змішуються в одній фразі.
Поширені помилки в описі характеристик
Більшість викривлень народжується не зі злого умислу, а з копіювання таблиць без дати.
- Ставити всім версіям дальність 700 км. Це цифра Zolfaghar, не базової 110-ї. Помилка змінює політичний і військовий сенс новини.
- Приймати іранські 3–5 м CEP як виміряний стандарт серії. Рекламний показ і серійна якість — різні речі; ранні покоління вимірювали сотнями метрів.
- Називати ракету гіперзвуковою лише через число Маха на низхідній ділянці. Багато балістичних ракет коротко перевищують 5 Маха; гіперзвукова зброя в сучасному сенсі — це керований політ у щільній атмосфері, а не балістична дуга.
- Ототожнювати наявність GNSS із невразливістю до завад. Комерційні супутникові сигнали глушать. Без них лишається інерція.
- Писати про підтверджену ядерну комплектацію базової моделі. У відкритих оцінках для цієї ракети фігурують фугасна й касетна частини; спеціальні боєприпаси згадують як можливість для сімейства, а не як доведену штатну опцію саме Fateh-110.
- Плутати Fateh-110 із Fattah-1. Схожі латиницею назви позначають різні програми: одна — тактична твердопаливна лінія, інша — заявлена маневрена система більшої дальності.
Ми зіставили відкриті оцінки кількох аналітичних центрів і побачили одну стійку закономірність: що новіша модифікація й що краще задокументований удар, то нижча оцінка CEP. Старі таблиці 2010-х років не можна механічно клеїти до пусків 2024–2026 років.
Короткі відповіді на типові пошукові питання
Яка дальність саме Fateh-110, без «родичів»? Для масових поколінь — 200, 250 і 300 км. Цифри 500, 700 і 1 000 км належать Fateh-313, Zolfaghar і Dezful.
Наскільки вона точна? Ранні серії — сотні метрів CEP. Пізні версії з GNSS і, ймовірно, термінальним каналом у вдалих пусках 2020-х оцінюють уже десятками метрів. «Три метри» лишаються заявою виробника, а не консенсусом незалежних вимірювань.
Чи це аналог ATACMS? За класом і ідеєю точного тактичного удару — так, за масою, ціною, логістикою й походженням — ні. Порівняння корисне для порядку величини дальності, не для взаємозамінності.
Чи перехоплюють такі ракети? Системи Patriot, David’s Sling, Arrow та інші комплекси ПРО проєктувалися саме під балістичні цілі цього класу. Ймовірність перехоплення залежить від кількості ракет у залпі, траєкторії, маневру головної частини та насичення оборони. Заяви про «неперехоплюваність» базової Fateh-110 не підтверджуються практикою багатошарової ПРО.
Чому її так часто передають союзникам? Тверде паливо, автомобільна ПУ, помірна довжина й відносно просте обслуговування. Для рідинного комплексу потрібна інша інфраструктура.
Чек-лист, перш ніж цитувати нову таблицю характеристик
Перед тим як перенести цифри в свій текст або бриф, пройдіться пунктами.
- Чи вказано покоління або рік появи модифікації, а не лише ім’я «Fateh-110»?
- Дальність 300 км чи вже 500+? Якщо друге — це інша ракета сімейства.
- CEP подано як заяву Тегерана чи як оцінку за кратерами конкретного удару?
- Чи розділені маса ракети й маса бойової частини? 3,5 т і 500 кг — не одне й те саме.
- Чи не підставлено діаметр 0,68–0,88 м від Zolfaghar / іншої машини?
- Чи згадано тип наведення й умову роботи GNSS?
- Оператор у новині — Іран, Сирія, Хезболла чи «імовірна поставка»? Це різні рівні підтвердження.
- Чи не змішано Fateh-110 із Fattah-1 лише через схожий латинський запис?
Для початківця достатньо пунктів 1–3: ім’я, дальність, джерело цифри точності. Для аналітика критичні пункти 4–8, бо саме там народжуються помилкові карти загроз.
Мобільна пускова на параді показує лише корпус і політичний жест. Реальні Fateh-110 характеристики живуть у дрібному шрифті: яке покоління, який канал наведення, яка бойова частина і в якому році вимірювали відхилення. Без цих чотирьох уточнень таблиця залишається афішею, а не технічним описом.
Iran moves missiles to Iraq in attempt to fortify security, influence
На табличці шасі прямо написано «فاتح ۱۱۰» — рідкісний випадок, коли ідентифікація на знімку не потребує здогадок. Саме такі кадри варто тримати окремо від фото Dezful і Zolfaghar, щоб не переносити їхні цифри на базову ракету.
Якщо наступна новина знову зведе всі твердопаливні іранські ракети до одного рядка «300–1000 км», поверніться до таблиці поколінь. Різниця між 300 і 1000 км — це вже інший театр, інший час польоту й інший набір засобів перехоплення.