Гром-Е1 являє собою керований авіаційний боєприпас російської розробки, який поєднує властивості плануючої бомби та твердопаливної ракети. Загальна маса виробу складає 594 кг, з яких 315 кг припадає на осколково-фугасну бойову частину. Дальність пуску за оптимальних умов досягає 120 км.
Боєприпас запускається з літака-носія на висотах від 500 до 12 000 м при швидкості носія 140–445 м/с. Система наведення — інерційна з корекцією за сигналами ГЛОНАСС. Після скидання розкриваються крила, запускається стартовий, а потім маршовий двигун, що дозволяє підтримувати середню швидкість близько 300 м/с на максимальній дальності.
Відмінність від варіанта Гром-Е2 полягає саме в наявності ракетного модуля замість додаткової бойової частини. Це забезпечує більшу дальність при меншій масі заряду порівняно з безмоторним аналогом.
Модульна будова та силова установка Гром-Е1
Корпус Гром-Е1 циліндричний, довжиною 4,2 м і діаметром 0,31 м, з оживальною носовою частиною та нормальною аеродинамічною схемою. Стрілоподібне крило розмахом 1,9 м складається в польоті після скидання. Модульна конструкція дозволяє замінювати силову установку або бойову частину в межах сімейства.
Силова установка масою близько 161 кг складається зі стартового та маршового твердопаливних двигунів. Можливе використання двигуна від ракети Х-38. Після відділення від носія спочатку спрацьовує стартовий імпульс, який розганяє боєприпас, а маршовий двигун підтримує швидкість під час планування з корекцією траєкторії.
Бойова частина типу 9-Ж1-7759 масою 315 кг осколково-фугасного типу оснащена контактним підривачем і розташована в передній частині корпусу. За заявами розробника, ефективність перевищує ОФАБ-250-270 приблизно в 1,8 раза за рахунок точності та маси вибухової речовини.
Реальні параметри польоту залежно від висоти та швидкості скидання
Заявлена максимальна дальність 120 км реалізується лише за умов скидання з висоти близько 12 000 м при швидкості носія 445 м/с. Середня швидкість польоту в такому режимі становить 300 м/с, а лінійні перевантаження досягають 4g. Кут пеленга цілі при пуску може становити від +180° до -180°, що дає можливість підходити до цілі з несподіваних напрямків.
При скиданні з висоти 5 км дальність скорочується приблизно до 35–40 км. Мінімальна дальність пуску — близько 10 км. Висота застосування коливається від 500 м до 12 км, що дозволяє використовувати боєприпас як з малих, так і з великих висот залежно від тактичної обстановки та загрози з боку засобів ППО противника.
Ключова особливість полягає в тому, що двигун не перетворює Гром-Е1 на класичну крилату ракету з постійною тягою на всій траєкторії, а лише збільшує дальність планування порівняно з безмоторними КАБами.
Порівняння з Гром-Е2, звичайними КАБами та крилатими ракетами
Сімейство Гром використовує уніфікований корпус. У варіанті Гром-Е2 замість ракетного модуля встановлюється додаткова бойова частина, що збільшує загальну масу заряду приблизно до 480 кг, але скорочує дальність до 50–65 км.
| Параметр | Гром-Е1 | Гром-Е2 | Типовий КАБ з УМПК |
|---|---|---|---|
| Стартова маса | 594 кг | близько 598 кг | залежить від ФАБ |
| Маса бойової частини | 315 кг | до 480 кг | 250–500 кг |
| Максимальна дальність | до 120 км | до 65 км | 60–80 км |
| Наявність двигуна | так | ні | ні (або окремі реактивні модулі) |
Дані наведено за інформацією виробника КТРВ та відкритих джерел. Порівняно з крилатими ракетами на кшталт Х-101 чи «Калібр» Гром-Е1 має значно меншу дальність і простішу систему наведення, але дешевший у виробництві та дозволяє масове застосування з тактичної авіації.
Історія розробки та перехід до бойового застосування
Сімейство боєприпасів Гром розроблялося корпорацією «Тактичне ракетне озброєння» на базі елементів ракети Х-38. Перша публічна демонстрація відбулася на авіасалоні МАКС-2015. Випробування експортних варіантів Гром-Е1 та Гром-Е2 були завершені до 2019 року.
Носії включають літаки Су-30, Су-34, Су-35, Су-57, МіГ-35, а також можливе розміщення на вертольотах. Модульна конструкція та можливість підвіски як на зовнішніх, так і у внутрішніх відсіках роблять боєприпас придатним для різних платформ четвертого та п’ятого поколінь.
Перші уламки, схожі на Гром, фіксувалися на території України ще у березні 2023 року. Подальше застосування зафіксовано в 2024–2025 роках під час ударів по населених пунктах Донецької, Харківської, Дніпропетровської та інших областей.
Поширені помилки в оцінці можливостей Гром-Е1
- Переоцінка дальності. 120 км досягається лише за ідеальних умов скидання з великої висоти та високої швидкості; у реальних умовах при польоті носія на середніх висотах дальність суттєво менша.
- Плутанина з крилатою ракетою. Наявність двигуна не означає автономного польоту на сотні кілометрів з можливістю обходу рельєфу на малій висоті — це все ще гібрид з обмеженою енергетикою.
- Ігнорування залежності від супутникової навігації. Придушення сигналів ГЛОНАСС знижує точність, оскільки основне наведення — інерційне з періодичною корекцією.
- Ототожнення з усіма реактивними КАБами 2025 року. Повідомлення про боєприпаси з дальністю до 200 км часто стосуються інших розробок (зокрема варіантів УМПК з двигуном або УМПБ), а не стандартного Гром-Е1 з повною бойовою частиною.
Ці неточності виникають через те, що офіційні характеристики виробника публікувалися для оптимальних умов, а бойове застосування відбувається в умовах протидії ППО та РЕБ.
Питання, які найчастіше виникають щодо Гром-Е1
Чи можна перехопити Гром-Е1 засобами ППО?
Так, за певних умов. Боєприпас летить із середньою швидкістю близько 300 м/с і не є малопомітною крилатою ракетою. Українські засоби ППО неодноразово фіксували успішні перехоплення подібних цілей, зокрема під Дніпром у 2025 році. Ефективність залежить від висоти польоту, наявності засобів виявлення та часу реакції.
Чим Гром-Е1 відрізняється від звичайного КАБа з модулем планування?
Наявністю власного ракетного двигуна, який збільшує дальність порівняно з чисто плануючими боєприпасами. При цьому маса бойової частини залишається порівнянною, а вартість виробництва нижча, ніж у повноцінних крилатих ракет.
Чи існують модифікації з дальністю 200 км?
Відкриті джерела 2025 року повідомляють про появу реактивних керованих боєприпасів із заявленою дальністю до 200 км. Частина з них може бути розвитком сімейства Гром або паралельними розробками з меншою бойовою частиною. Офіційних підтверджених характеристик стандартного Гром-Е1 з дальністю понад 120 км від виробника немає.
Які цілі він призначений вражати?
Стаціонарні наземні цілі з відомими координатами, а також надводні об’єкти в прибережній зоні. Через осколково-фугасну бойову частину ефективний проти укріплень, техніки та об’єктів інфраструктури.
Міні-кейс застосування та практичні наслідки
У нашій практиці ми стикалися з таким випадком, коли уламки боєприпаса, ідентифікованого як Гром-Е1, дозволяли відновити траєкторію підльоту та визначити приблизну висоту скидання носія. Це допомагало уточнювати реальну дальність у конкретних умовах, яка виявилася помітно меншою за максимальну заявлену.
Аналіз місць падіння показує, що бойова частина масою 315 кг створює значні руйнування в міській забудові, особливо при прямому влучанні в багатоповерхівки чи промислові об’єкти. Водночас відсутність складної системи самонаведення на кінцевій ділянці робить боєприпас вразливим до засобів радіоелектронної боротьби на етапі корекції.
Чек-лист для оцінки загрози від Гром-Е1
- Визначити можливу висоту та швидкість польоту носія в районі запуску — від цього прямо залежить реальна дальність.
- Враховувати наявність засобів РЕБ, здатних придушувати сигнали ГЛОНАСС у зоні польоту боєприпаса.
- Оцінювати можливості виявлення та перехоплення засобами ППО з урахуванням швидкості близько 300 м/с та радіолокаційної помітності.
- Розрізняти стандартний Гром-Е1 (120 км, 315 кг) і новіші реактивні КАБи з можливо більшою дальністю та меншим зарядом.
- Аналізувати уламки після застосування для підтвердження типу боєприпаса та уточнення характеристик конкретної партії.
Цей перелік допомагає як цивільним службам розуміти радіус потенційної небезпеки, так і військовим аналітикам — правильно інтерпретувати дані про застосування.
Суміжні розробки та тенденції 2025–2026 років
Паралельно з Гром-Е1 російська промисловість розвиває інші реактивні керовані авіаційні боєприпаси, зокрема варіанти на базі УМПК з твердопаливними двигунами та окремі вироби типу УМПБ. Повідомлення про дальність 150–200 км стосуються переважно цих нових зразків, де пріоритет віддається дальності за рахунок зменшення маси бойової частини.
Для Гром-Е1 характерна збалансована комбінація заряду та дальності в межах заявлених 120 км. Збільшення інтенсивності застосування в 2025 році пов’язане з масштабуванням виробництва подібних гібридних боєприпасів, що дозволяє тактичній авіації діяти з більшої відстані від лінії зіткнення.
Носії залишаються тими самими — переважно Су-34 та інші літаки, здатні нести боєприпас на зовнішній або внутрішній підвісці. Точність і ефективність у реальних умовах продовжують залежати від якості супутникової навігації та протидії з боку засобів ППО та РЕБ.