Митрополит Епіфаній, предстоятель Православної церкви України, не поминає патріарха Кирила Гундяєва під час богослужінь уже понад чотири роки. З моменту повномасштабного вторгнення Росії 24 лютого 2022-го його ім’я зникло з диптиху ПЦУ, і це рішення стале, як скеля під обстрілами. Воно народилося не з раптового капризу, а з болісної реальності війни, благословленої Москвою, та глибокого осуду “русского міра” як отрути для душі. А отже, кожне “Вічна пам’ять” чи литія звучить без згадки агресора, даючи українським вірянам простір для справжньої молитви.
Ця практика триває й у 2026-му: трансляції літургій на офіційних каналах ПЦУ чітко показують пропуск імені Кирила. Речник ПЦУ митрополит Євстратій Зоря неодноразово спростовував фейки, наголошуючи, що предстоятель не згадує Гундяєва від першого дня вторгнення. Така позиція — не ізоляція, а акт духовної гігієни, коли церква відрізає гниль, аби врятувати тіло.
Але чому взагалі це питання гаряче, ніби свіжий хліб з печі? Бо поминання — не дрібниця, а серцевина православної єдності. Воно символізує визнання канонічності іншої церкви, перепустку до євхаристійного спілкування. Уявіть: тисячі голосів у соборі лунають у єдиному ритмі, перелічуючи предстоятелів, — і раптом тиша там, де мав бути Кирил. Ця тиша кричить про розкол, про вибір між миром і війною.
Що ховається за словом “поминання”: розбір диптиху по поличках
Диптих — це не просто список імен, а священний реєстр предстоятелів помісних церков, який читають на Великому вході під час літургії. Це традиція з перших століть християнства, закріплена канонами, як-от 34-м правилом Карфагенського собору. Поминаючи, священик каже: “Про святіших патріархів і про всехвальних єпископів”, перелічуючи Варфоломія, Феодора, Григорія… І ось колись — Кирила.
Важливий нюанс: поминання в диптиху — не молитва ЗА людину, а визнання її посади. За неї моляться окремо, у проскомидії чи на літії, з проханням про здоров’я чи спасіння. Епіфаній неодноразово уточнював: “Ми не молимося за патріарха Кирила, ми молимося за єдність православної церкви”. Це як згадати президента в протоколі — без схвалення його політики.
У Томосі про автокефалію ПЦУ від 6 січня 2019-го прописано дотримуватися канонічного ладу, включно з диптиями. Варфоломій досі поминає Кирила, бо Фанар не розривав формального спілкування. Але ПЦУ пішла далі, коли реальність зажадала.
- Великий Вхід: Тут диптих — кульмінація, символ єдності. Пропуск — сигнал розколу.
- Літія чи молебень: Окрема згадка за здоров’я, якої в ПЦУ для Кирила немає з 2022-го.
- Проскомидія: Таємна молитва за живі та померлі імена — Кирила тут не фігурує.
Після списку логічно запитати: а чи впливає це на визнання ПЦУ? Ні, бо автокефалію визнали 10 церков, і пропуск агресора тільки зміцнює позиції Києва як моральної сили.
Початки шляху: обрання Епіфанія без московського відлуння
15 грудня 2018-го Об’єднавчий собор у Софії обирає митрополита Епіфанія предстоятелем. Ще до Томосу, 30 грудня, він прямо заявляє BBC: “На даний час я не поминаю, бо ми перебуваємо в стані війни. Український народ не сприймає, щоб новообраний предстоятель поминав ім’я російського патріарха”. Це слова з серця, відгук на Крим і Донбас.
Томос прилітає 6 січня 2019-го з Фанару. Перша літургія з ним у Андріївській каплиці — і ось тут диптих включає Кирила. Чому? Бо Томос зобов’язує: помисні церкви мусять бути в реєстрі для канонічності. Епіфаній пояснює Радіо Свобода 2 лютого 2019-го: “До отримання Томосу я не поминав… Тепер ми поминаємо всіх для єдності”.
Це жертва заради визнання. Як Варфоломій терпить Кирила попри схизму РПЦ, так і Епіфаній. Три роки — 2019-2022 — диптих лунав повним складом, але серце ПЦУ билося українським ритмом. Громади росли, з МП переходили сотні парафій, а Кирил відлучав єпископів за співслужіння з Фанаром.
2019-2022: балансування на канаті канонів і совісті
Цей період — як танець на мінах. ПЦУ набирає сили: з 44 єпархій до 7600 громад до 2022-го. Епіфаній їздить по світу, молиться з Варфоломієм, але вдома — тисячі поранених душ від московської пропаганди. Поминання Кирила дратувало багатьох, та предстоятель тримався канонів.
У січні 2019-го на Фанарі під час літургії з Томосом — диптих повний. ПЦУ пояснює: “Таке поминання відрізняється від московського — там моляться як за ‘господина’, ми — просто перелічуємо”. Різниця тонка, але суттєва, ніби між формальним рукостисканням і братнім обійманням.
Статистика KIIS показує: до 2022-го 38% за ПЦУ, після вторгнення — 52%. Поминання не завадило, бо люди бачили справу: собори, хіротонії, підтримка ЗСУ. Епіфаній хіротонює нових єпископів, будує єдність — і диптих лишається “терпимим злом”.
| Період | Статус поминання | Причина |
|---|---|---|
| До 6.01.2019 | Не поминав | Війна з 2014-го |
| 2019-02.2022 | Поминав у диптиху | Канони Томосу, єдність |
| З 24.02.2022 | Не поминає | Агресія РПЦ |
Дані з pomisna.info та risu.ua. Джерела підтверджують хронологію без суперечностей.
Поворотний момент: війна 2022-го і перша тиша в диптиху
24 лютого 2022-го ракети рвуть небо над Києвом. Кирил у проповіді називає це “метафізичною війною”, благословляє “СВО”. Епіфаній негайно реагує: з першої літургії пропускає його ім’я. 18 березня Євстратій Зоря пише: “Від початку агресії Митрополит Епіфаній виключив з диптиху главу РПЦ”.
Це не імпульс — це кульмінація. “Русский мир” ПЦУ оголосила єрессю етнофілетизму, осудженою 1872-го. Кирил — її пророк, співучасник злочину. Громади реагують оваціями: тиша в соборах звучить гучніше гармат.
Архієрейський собор 2022: офіційний розрив і заклик до Фанару
24 травня 2022-го в Софії — Архієрейський собор. Епіфаній у доповіді: “Підтримати припинення поминання Кирила Гундяєва у зв’язку з його схваленням агресії”. Постанови чіткі: звернення до Варфоломія позбавити престолу єретика, який тримає Чашу руками з кров’ю.
Собор фіксує зростання ПЦУ: +400 громад з МП. Заклик до УПЦ МП: визнати Томос, діалог. Поминання припинили морально й богословськи — бо єресь не терпить.
Типові помилки у сприйнятті поминання
Помилка 1: “Поминає — значить молиться за здоров’я”. Ні, диптих — перелік посад, не особиста молитва.
Помилка 2: Фейкове відео з Фанару 2025-го: нібито Епіфаній молиться за Кирила. Насправді — Варфоломій читає диптих, Епіфаній мовчить (спростування ПЦУ).
Помилка 3: “ПЦУ під Фанаром, а той поминає”. Так, але ПЦУ має право на пастирську свободу в єресі.
Ці плутанини — зброя пропаганди, але факти з трансляцій руйнують міфи.
Фейки про “поминання”: як Москва сіє хаос
З 2022-го фейків — море. TikTok, Facebook: вирізані фрагменти з 2019-го видають за свіжі. Березень 2025-го: нібито на Фанарі Епіфаній “помолився за довголіття Кирила”. ПЦУ: “Варфоломій читав диптих, предстоятель — ні. Від ПВВ не поминаємо!”
Проросійські канали як SPZh.eu множать брехню, але YouTube-трансляції ПЦУ — кращий спростувач. У 2026-му Онуфрій у Банченському монастирі поминає Кирила, а Епіфаній — ні. Контраст б’є в очі.
Чому це важливо для України: духовна незалежність у вогні
Поминання — дзеркало душі церкви. Для ПЦУ розрив з Кирилом — перемога над колоніалізмом. Громади переходять тисячами, молодь бачить церкву як фортецю, а не васала. Епіфаній у соборах молиться за перемогу, ЗСУ, полонених — це жива віра, що пульсує з народом.
У 2026-му ПЦУ — 75% православних, собори повні, єпископи на фронті. Розрив з РПЦ — не кінець, а початок: діалог з помісними, сила Томосу. Тиша в диптиху — гімн свободі, що лунає вічніше будь-яких слів.
А попереду — нові собори, нові перемоги. Церква, як Україна, стоїть непохитно, готова до будь-яких випробувань.
Залишити відповідь