Глибоко під площею Лесі Українки, де пульсує серце Печерська, ховається станція метро Печерська – справжній шедевр інженерної думки та архітектурної фантазії. Ця перлина Сирецько-Печерської лінії відкрилася у 1997 році після драматичної історії будівництва, що тривала понад десятиліття. Золотаві склепіння, що нагадують бані Києво-Печерської лаври, і мармурові стіни, ніби з фасадів давніх соборів, створюють атмосферу величі, якої не чекаєш на глибині 89 метрів. Кожен, хто спускається сюди, відчуває, як час сповільнюється, а простір наповнюється тихою святковістю.
Розташована між станціями Кловська та Звіринецька, Печерська стала 39-ю у системі Київського метрополітену. Вона зручно виводить до адміністративних центрів, бізнес-хабів і тихих закутків Печерського району. Щодня тисячі пасажирів обирають її, бо звідси рукою подати до ключових установ Києва – від Київської обласної держадміністрації до Центральної виборчої комісії. А довжина платформи в 101,5 метра дозволяє комфортно розмістити п’ятивагонний поїзд, що мчить зеленим маршрутом від Сирецького до Видубичів.
Та не все так просто з цією станцією: її доля була сповнена драми – від “привидного” статусу до тріумфального відкриття. Розповідаю все по поличках, з деталями, які роблять Печерську унікальною.
Драматична історія: від проекту до “станції-привида” і тріумфу
Ідея станції зародилася ще в 1980-х, коли планували розширення Сирецько-Печерської лінії. Будівництво стартувало у 1989 році паралельно з сусідніми Звіринецькою та Видубичями. Але реальність виявилася жорстокою: складні геологічні умови – водонасичена глина, високий рівень ґрунтових вод – призвели до постійних проблем. Тунелі просочувалися, стіни тріскалися, а роботи гальмували.
Економічна криза 1990-х добила проект: фінансування припинилося, і Печерська перетворилася на “станцію-привида”. Майже 15 років об’єкт стояв замороженим, наражаючись на вандалізм і руйнування. Лише наприкінці 1990-х, завдяки зусиллям Київметробуду, будівництво пожвавилося. Фінальний етап завершився у грудні 1997-го, і 27 грудня станція прийняла перших пасажирів. Цей день став справжнім святом для печерської громади – метро з’єднало район з центром міста.
Архітектор Володимир Гнєвишев з колегами – інженерами Миколою Алєшкіним і Тамарою Целиковською – вклали душу в дизайн, натхненний архітектурою Печерська. За даними uk.wikipedia.org, саме ці фахівці створили унікальну конструкцію з тюбінгами замість традиційних блоків для пілонів, що дозволило витримати тиск ґрунту.
Архітектура: натхнення лаврою в серці землі
Пілонна трисклепінна станція – це не просто тип конструкції, а витвір мистецтва. Зали з’єднані портальними проходами, що чергуються з пілонами зменшеної товщини. Склепіння з анодованого алюмінію переливається золотом, ніби баня Києво-Печерської лаври під сонцем. Стіни облицьовані білим мармуром, що асоціюється з фасадами Троїцького собору, а пілони прикрашені пиляним гранітом – наче старовинна бруківка київських вуличок.
Світлова лінія зі світильників перехрещується, створюючи динамічні візерунки, а підлога має завуальований малюнок хреста – тонкий референс до духовної спадщини Печерська. Вестибюлі елегантні: червоний і сірий граніт, кольоровий метал у стелі проміжного залу. Ескалаторні тунелі – двомаршові чотиристрічкові, що спускають на глибину за хвилини, наповнюючи простір шелестом і свіжим повітрям.
Цей дизайн не просто красивий – він функціональний. Зменшені пілони розширюють простір, роблячи платформу затишною попри глибину. Пасажири відзначають святкову атмосферу: ніби опинився в підземному соборі, де панує спокій серед метушні великого міста.
Технічні характеристики: цифри та факти про глибоку перлину
Станція закладена на 89 метрах – одна з найглибших у Києві, поступаючись лише Арсенальній. Острівна платформа прямокутної форми витримує склади до 5 вагонів. Колійний розвиток мінімальний, без запасних гілок, що оптимізує рух на лінії довжиною 23,9 км.
Графік роботи стабільний: відкриття о 5:42, закриття о 0:11. Код станції – 317. Пасажиропотік у 2010-х тримався на рівні 24-25 тисяч осіб на добу, а з ростом метро у 2025 році (249 млн пасажирів за рік) на Печерській, ймовірно, понад 30 тисяч – завдяки бізнес-трафіку району.
Ось ключові параметри в таблиці для наочності:
| Параметр | Значення |
|---|---|
| Глибина закладення | 89 м |
| Довжина платформи | 101,5 м |
| Тип платформи | Острівна, пряма |
| Ескалатори | Двомаршові, чотиристрічкові |
| Пасажиропотік (2018) | 24,6 тис./добу |
Джерела даних: uk.wikipedia.org та metro.kyiv.ua. Ці цифри підкреслюють надійність станції, яка безвідмовно служить з 1997-го.
Розташування: серце Печерська з виходами до влади та бізнесу
Бульвар Лесі Українки – адреса, де б’ється адміністративний пульс Києва. Звідси виходи ведуть до площі Лесі Українки, вулиць Генерала Алмазова та Михайла Задніпровського. Поруч – Київська ОДА, ЦВК, офісні центри з IT-компаніями та банками. Район Липки манить елітними будинками, а неподалік – парк “Тихий” для прогулянок.
Туристим це рай: звідси 15 хвилин пішки до Андреївського узвозу чи 20 хвилин транспортом до Лаври. Бізнесмени обожнюють локацію за близькість до урядових структур, а кияни – за зручність.
Ось список ключових об’єктів поруч:
- Адміністративні: Київська ОДА (2 хв пішки), ЦВК (5 хв).
- Бізнес: БЦ “Гулівер”, офісні хаб на Алмазова.
- Культура/відпочинок: Площа Лесі Українки з фонтанами, кафе на кожному кроці.
- Шопінг: Супермаркети ATB, Сільпо в радіусі 500 м.
- Ресторани: Fashion-cafe Марокана, Montecchi v Capuleti – для гурманів.
Ця комбінація робить Печерську хабом для всіх: від чиновників до мандрівників. Після виходу з метро бульвар зустрічає кав’ярнями та зеленню – ідеальний старт дня.
Як дістатися: транспортні зв’язки та поради для новачків
З будь-якої частини Києва зелена лінія – найшвидший шлях. З центру – від Золотих Воріт 10 хв, з Лівого берега – через Осокорки. На поверхні чекають автобуси №62, 118, тролейбуси 14, 38 та маршрутки 470.
- З вокзалу: метро до Кловської (5 хв), перехід.
- З аеропорту: автобус до центру + метро.
- Авто: паркінг біля ОДА, але в годину пік – метро кращий вибір.
- Велосипед: велодоріжки на Лесі Українки.
- Доступність: ескалатори для маломобільних, але ліфт відсутній – типово для старих станцій.
Порада: у ранішній пік (8-9) беріть поїзд до центру заздалегідь – Печерська популярна серед офісних працівників. Уникайте п’ятниці ввечері, коли трафік на бульварі зростає.
Сучасний стан: стабільність з нотками оновлень
Станом на 2026 рік Печерська працює без збоїв, без значних ремонтів у 2025-му. Метро загалом модернізує ескалатори та впроваджує 4G, тож сигнал тут стабільний. Пасажиропотік зростає з відновленням бізнесу – район Липок оживає після воєнних реалій.
Плюси: чистота, освітлення, відсутність графіті. Мінуси: глибокий спуск втомлює літніх пасажирів, тіснота в пік. Київпастранс планує інтеграцію з трамваями, що полегшить доступ до Лаври.
Станція еволюціонує: нові екрани з розкладами, QR для оплати. Вона лишається надійним артерієм, з’єднуючи минуле Печерська з його динамічним сьогоденням.
Цікаві факти про станцію метро Печерська
- Найдовше “привид”: 15 років у стані “замороження” – рекорд серед київських станцій.
- Хрест на підлозі: прихований символ, помітний лише уважним.
- Золоті “бані”: алюміній обрали не для розкоші, а для стійкості до корозії на глибині.
- Аварії будівництва: обвал тунелю в 1992-му ледь не зупинив проект назавжди.
- Рекорд глибини: спуск ескалатором – 4 хвилини, як міні-подорож у надра.
- Фільмова зірка: знімали сцени для серіалів про Київ підземний.
Ці перлини роблять Печерську не просто зупинкою, а частиною київської легенди.
Печерська продовжує жити своїм ритмом: з шумом поїздів, шелестом ескалаторів і тишею мармурових залів. Вона кличе досліджувати не лише метро, а й поверховий світ – від офісних веж до печерських стежок. Наступного разу, спускаючись сюди, прислухайтеся до її історії – вона шепоче про витривалість Києва.
Залишити відповідь