20 вересня 2021 року о 11:27 ранку в кампусі Пермського державного університету пролунав перший постріл. Двадцятирічний студент першого курсу юридичного факультету Тимур Бекмансуров, озброєний помповою рушницею, почав безглузду вакханалію насильства. Шістьох людей — студентів, випускників і випадкового відвідувача — він відібрав у світу назавжди, ще з десятків залишивши шрами на тілі й душі. Ця подія не просто статистика: вона розкриває темні глибини людської психіки, де ненависть переростає в катастрофу.
Тимур Маратович Бекмансуров народився 8 березня 2003 року в маленькому місті Глазов Удмуртії, де сірі панельки ховають буденні історії. Його батько, Марат, десять років прослужив у міліції, потім охоронцем, а з 2012-го — контрактником у армії, брав участь у боях у Сирії та на Донбасі за “Л/ДНР”. Мати працювала бухгалтером, скромно тримаючи дім. Розлучення батьків у 2009-му, коли хлопчику виповнилося шість, стало першим тріщинам у фундаменті. Вони переїхали до Пермі, де Тимур почав нове життя, але тіні минулого не відпускали. Батько, попри розлуку, залишався близьким — хлопець мріяв стати поліцейським, як тато, тільки в США. Та реальність виявилася жорсткішою: замкнутий підліток уникав натовпу, спілкувався з вузьким колом, ніби ховаючись від світу за невидимим муром.
Дитинство в тіні розлучення: перші сигнали тривоги
У пермській школі Тимур спочатку здавався звичайним: високий інтелект, хороші оцінки, участь у тирах, де став найкращим стрільцем серед однокласників. Вчителі згадували його відзивчивим, але з темними інтересами — захопленням Гітлером, виправданням Голокосту фразами на кшталт “поступив би аналогічно”. Однокласники відштовхувалися: за окуляри, вибуховий характер, погрози “розстріляти всіх” після двійки. Він грав у відеоігри з масовими вбивствами, щоб зняти стрес, з тринадцяти курив снюс щодня, з чотирнадцяти — психоделіки. Головні болі, дзвін у вухах, галюцинації відображень у дзеркалі — все це накопичувалося, як буря перед громом.
З дев’ятого класу ненависть до людей визріла: думки про суїцид, плани стрілянини в школі, натхнення “Колумбайном”. Дівчина, з якою мав короткий роман, шокувалася його ентузіазмом щодо розстрілів у Казані — “круто!”. Астма, бронхіт, операція на стравоході робили його слабким фізично, але ментально — вулканом. Мати казала: “Він ніколи не любив людей, уникав галасу”. Батько, шокований після трагедії, запевняв: “Не вірив, що здатен”. Ця родинна динаміка — розлучення, відсутність близького нагляду — стала ґрунтом для коріння злочинності.
Студентські роки: від мрій до зброї в руках
У 2021-му Тимур вступив на юридичний факультет Пермського держуніверситету, спеціальність “судова експертиза” — іронія долі для того, хто зруйнує норми права. З середини десятого класу відкладав гроші на зброю, у 18 отримав ліцензію: пройшов медкомісію без психіатричних заборон, бо формально чистий. Березень — купівля помпової рушниці Huglu Atrox Tactic 12 калібру, травень — дозвіл на зберігання. Він вивчав кампус, тренувався вдома з батьківськими стволами, вбирав нігілізм з пабліків “Сообщество настоящих преступлений” — мережі, де романтизують злочини.
Останні місяці — підготовка. Ніхто не запідозрив: тихий студент, без криміналу. Але всередині кипіла лють: “Вбивати — це круто”, “ненавиджу себе й усіх”. Відчуття стиснення мозку, шум у вухах штовхали до краю. 19 вересня — відкладений пост у “ВКонтакте” з маніфестом і фото: шолом, рушниця, патрони, середній палець.
Хронологія жахливого дня: хвилини пекла
Ранок 20 вересня. Тимур у чорній футболці “нет пощады”, військовому шоломі, балаклаві, обвішаний патронташами, виходить з дому. 11:27 — перші постріли біля входу в 8-й корпус: охоронець поранений, люди в паніці. 37 пострілів картеччю: добиває поранених у голову, переходить до 6-го корпусу. Студенти ховаються, дзвонять 112. Поліцейський Костянтин Калінін прострілює йому ногу й печінку — атака припиняється за 8 хвилин. Шестеро мертвих: 18-річна Ксенія Самченко (геофак), 19-річна Екатерина Шакирова (геофак), 19-річний Ярослав Арамелев (фізфак), 20-річна Александра Мохова (мехмат), 24-річна Анна Айгельдіна (хімфак, за дипломом), 66-річна Маргарита Энгаус (лікарка на екскурсії). Близько 60 поранених, у тому числі сам стрілець — ампутація ноги, інвалідність III групи.
- 11:27: Початок біля входу, постріли по авто й людям.
- 11:30: Вхід у 8-й корпус, хаос у холах і аудиторіях.
- 11:33: Перехід до 6-го, добивання жертв.
- 11:35: Поранення й арешт Калінним.
Ця послідовність, зафіксована камерами й свідками, показує холоднокровність: не хаос, а план. Поліція евакуювала кампус, школи Пермі закрили на день.
Маніфест: крик душі чи розрахунок?
“Мої дії не теракт, не екстремізм, не релігія, не політика”, — починає текст, опублікований автоматично. Тимур детально описує отримання ліцензії — для слідчих, щоб “спростити роботу”. Скарги на болі, дзвін у вухах, “ненависть переповнює, хочу болю всім”. Фото з арсеналом — виклик світу. Експертиза маніфесту підтвердила авторство, але не екстремізм. Це не просто слова: портрет нігіліста, натхненного інтернет-культурою насильства.
Судовий мартиролог: від визнання до довічного
Справа — 102 томи, 1000+ свідків, 230 експертиз. Психіатрична в січні 2022: осудний, шизоїдний розлад особистості, без психозу. Тимур визнав вину, каявся, просив не довічного — посилаючись на інвалідність. Прокуратура: навмисність, хуліганські мотиви. 28 грудня 2022 — Пермський краєвий суд: довічне, перше за атаку на вуз у РФ. Компенсації: 25 млн рублів жертвам. Апеляція 2023 у Нижньому Новгороді, касація 2024 у Верховному — відхилено. Вирок остаточний: перші три роки в Челябінській області, потім “Білий лебідь” у Солікамську.
| Стаття КК РФ | Обвинувачення | Кваліфікація |
|---|---|---|
| п. “а, е, и” ч. 2 ст. 105 | Вбивство 6 осіб | Групове, общеопасним способом, хуліганство |
| ч. 3 ст. 30 + п. “а, е, и” ч. 2 ст. 105 | Замахи на інших | Не закінчені злочинні наміри |
| ст. 317 | Посягання на життя поліцейського | Замах на Калініна |
| ч. 2 ст. 167 | Пошкодження авто | Хуліганство |
Таблиця базується на даних ru.wikipedia.org та lenta.ru. Судові дебати тривали місяці, з відмовами в повторних експертизах — Бекмансуров наполягав на “психозі”, але докази спростовували.
Цікаві факти про справу Тимура Бекмансурова
- Бекмансуров залишив записку про кота Тихона в квартирі — єдиний натяк на людяність у холодному плані.
- Його маніфест цитують у дослідженнях “ефекту Колумбайна” — серійні стрільці надихають послідовників.
- Батько, попри шок, підтримав сина публічно, згадуючи сімейні стволи для тренувань.
- Під час атаки вживав таблетки, що робило реальність “нереальною” — як у галюцинаціях.
- Перший довічний за університетську стрілянину в РФ, вплинув на закони про зброю (вік з 18 до 21).
Ці деталі, витягнуті з розслідування, додають шарів до портрету монстра з людським обличчям.
Психологічний портрет: шизоїд у лабіринті ненависті
Експертиза виявила шизоїдний розлад: замкнутість, відсутність емпатії, але повна осудність. З дитинства — хронічні хвороби, булінг, інтернет-нігілізм. Пабліки з “справжніми злочинами” радикалізували, відеоігри десенсибілізували. Він бачив себе антигероєм, де біль — єдиний сенс. Аналогії з Казанню (квітень 2021): схожі мотиви, але Пермі глибше — університет, легальна зброя. Сім’я не помітила: мати бачила тихого сина, батько — патріота.
Суспільний резонанс: уроки Пермі для світу
Трагедія сколихнула Росію: протести проти легкості зброї, перевірки соцмереж, закони про вік (21+). У школах ввели профілактику булінгу, моніторинг “темних” пабліків. Родичі жертв — вічна біль: Ксенія мріяла про подорожі, Маргарита гуляла з онуком. Бекмансуров у “Чорному дельфіні” чи ” Білому лебеді” — символ провалу системи. Станом на 2026-й вирок чинний, без змін (lenta.ru). Ця історія попереджає: ігнор сигналів — рецепт катастрофи. Ненависть не зникає сама — її треба бачити й лікувати, поки не поздно.
Пермська рана загоюється повільно, але спогади живуть, нагадуючи про крихкість миру. Кожен тихий хлопець може нести бурю — головне, почути грім заздалегідь.
Залишити відповідь