Сергій Леонідович Тихановський, народжений 18 серпня 1978 року в Гомелі, перетворився з успішного підприємця на одного з найяскравіших символів опору режиму Олександра Лукашенка. Його шлях – це історія звичайного хлопця з провінції, який через бізнес і YouTube-канал “Країна для життя” зібрав мільйони переглядів, оголосив про президентські амбіції та заплатив за сміливість п’ятьма роками за ґратами. Звільнений 21 червня 2025 року після візиту американського дипломата Кіта Келлога до Мінська, він вийшов на волю худим, але незламним, з жагою вогню та простих радощів, про які мріяв у одиночній камері.
Тихановський не просто блогер – він той, хто розкрив очі білорусам на корупцію чиновників, зібрав навички для масових пікетів і передав естафету дружині Світлані, яка стала обличчям опозиції. Сьогодні, у 2026 році, він активно спілкується з дипломатами, планує допомогу політв’язням і нагадує: боротьба триває. Його історія вражає глибиною – від нічних клубів у Гомелі до закритих судів і першого обійму з родиною після п’яти років розлуки.
Раннє життя та перші кроки в Гомелі
Гомель, промислове серце Білорусі, став колискою для Сергія Тихановського. Народжений у серпневий день 1978-го, він виріс у типовій радянській родині, де філологія здавалася далеким мріям. Місто з його заводами та сірими дворами загартувало характер – той самий, що згодом витримає одиночну камеру. Сергій згадував у ранніх відео, як Гомель навчив його бачити несправедливість: чиновники хабарники, дороги в ямах, люди в боргах.
Освіта визначила старт. Закінчивши філологічний факультет Гомельського державного університету імені Франциска Скорини, Тихановський опанував слово – інструмент, який згодом стане зброєю. Філологія не просто диплом: це вміння говорити переконливо, розповідати історії, що чіпляють. Університетські роки заклали основу для майбутнього блогера, де кожне слово – як удар молотка по системі. Замість класичної кар’єри вчительки чи журналіста, він обрав бізнес, де слова перетворюються на гроші.
Гомель не відпускав легко. Тут почався його підприємницький шлях, сповнений ризиків і адреналіну. Молодий філолог не сидів за парти – він кидався в вир, де кожен крок міг стати останнім.
Бізнес-імперія: від концертів до нічних клубів
Підприємництво для Тихановського – не сухі цифри, а жива енергія натовпу. Почав з організації концертів: уявіть гарячі вечори в Гомелі, де рок-гурти розривають зали, а Сергій рахує прибуток і вчиться керувати хаосом. Потім – нічні клуби в Мозирі та Гомелі. Ці заклади стали легендами: пульсуючі вогні, музика до ранку, молодь, яка забувала про сірість режиму.
Не зупинився на цьому. Розвинув мережу салонів мобільного зв’язку – коли кожен білорус хапався за телефон, як за рятівний круг. А вершиною став відеостудія “Компас”: знімав кліпи для російського гурту “Пропаганда”, рекламні ролики для коміка Олександра Ревви. За даними російської статистики, на 2017 рік оборот студії сягав 13,2 млн рублів – солідно для провінції.
- Концерти: Організація подій для тисяч глядачів навчила логістиці та впливу на маси.
- Нічні клуби: У Мозирі та Гомелі – місця свободи в задушливій атмосфері Білорусі.
- Салони зв’язку: Мережа, що покривала регіон, приносила стабільний дохід.
- Відеостудія: “Компас” працювала в трьох країнах, фіксуючи успіх у цифрах і кадрах.
Цей досвід став фундаментом. Бізнес навчив Тихановського говорити з людьми, розкривати бруд влади – навички, які вибухнуть у YouTube. Без них не було б “Країни для життя”.
Народження YouTube-сенсації: “Країна для життя”
11 березня 2019 року – дата, що змінила Білорусь. Сергій запускає канал “Страна для жизни” / “Країна для життя”. Спочатку прості історії: корупція в селах, хабарі міліціонерам, абсурдні рішення чиновників. Відео набирають мільйони переглядів – до травня 2020-го підписників понад 260 тисяч.
Канал став дзеркалом болю. Ролики про “хімію” – примусові роботи для безробітних, – розкривались зсередини: селяни розповідали, як саджають картоплю за копійки. Сергій не просто знімав – він слухав, обіймав, давав голос. Його стиль – щирий, як розмова за кухонним столом, – зруйнував стіну страху.
- Перші відео: Локальні скандали в Гомелі, перегляди до 100k.
- Пік популярності: 2020, коли канал став платформою для пікетів.
- Команда: Модератори, як Дмитро Попов, арештовані слідом.
Канал не просто розважав – мобілізував. З нього народився рух, що налякав Лукашенка.
Політичний поворот: президентські амбіції 2020
7 травня 2020-го Тихановський оголошує: йду в президенти! Центральна виборча комісія блокує – він під арештом. Дружина Світлана реєструє групу, збирає підписи. Пікети вибухають: Мінськ, Брест, Гомель – тисячі стоять у чергах.
29 травня – фатальний день у Гомелі. Провокація: жінка скаржиться міліції, штовханина, арешт. Кримінальна справа: побиття силовиків. ЄС і ОБСЄ вимагають звільнення, погрожуючи санкціями. Тихановський стає лідером протестів.
| Дата | Подія | Наслідок |
|---|---|---|
| 27 грудня 2019 | Арешт у Жлобині | 15 діб |
| 29 травня 2020 | Пікет у Гомелі | Кримінальна справа |
| 14 грудня 2021 | Вирок | 18 років колонії |
| 21 червня 2025 | Звільнення | Після візиту Келлога |
Джерела даних: uk.wikipedia.org, bbc.com/ukrainian.
Хронологія показує ескалацію: від блогера до в’язня совісті. Протести 2020-го – його спадщина.
Суд і п’ять років за ґратами
14 грудня 2021: закритий суд у Гомелі. Вирок – 18 років суворого режиму за “масові заворушення”, “розпалювання ворожнечі”. Генпрокуратура вимагає 3 млн рублів штрафу. Тихановський у СІЗО, колонії – визнаний в’язнем совісті “Весною”.
Одиночна камера – пекло самотності. У інтерв’ю Радіо Свобода він зізнається: мріяв про вогонь, сало на багатті, собаку поруч. “Сидиш у бетоні, пюре водянисте…” П’ять років без родини, новин просочувалось краплями.
Звільнення 2025: новий етап
21 червня 2025: після візиту Кіта Келлога, спецпредставника Трампа, Лукашенко відпускає 14 в’язнів, включно з Тихановським. Світлана публікує відео: худий, але посміхається. Разом з Наталею Дуліною виходять на волю – але сотні лишаються.
Перші слова: підтримка України. У DW: про Зеленського – “Йому дісталася найважча доля”. Плани: фонди для політв’язнів, дипломатия. “Знайду кошти, допоможу з житлом, роботою”.
Роль у білоруській опозиції та зв’язок з Україною
Тихановський – каталізатор 2020-го. Його канал мобілізував еліти, але Путінські війська згасили іскру. Сьогодні – місток з Заходом. Підтримує Київ, засуджений “Миротворцем” за Крим 2017 (паломництво). Білорусь чекає його вогню.
Особисте життя: родина як опора
Одружений з 2008 на Світлані Тихановській. Діти: син Корній (2010), дочка Агнія (2015). У 2017 купив будинок у Городня-Гомельська за 2000 доларів – мріяв про хостел, але статус пам’ятки зупинив. Родина – його вогонь у темряві.
Цікаві факти про Сергія Леонідовича Тихановського
- Знімав для Ревви: студія “Компас” фіксувала гумор, який згодом протистояв режиму.
- 900 тис. доларів: знайшли під час обшуку 2020 – Світлана заперечила.
- Мрія про сало: після п’яти років пюре – перше бажання на волі.
- Премія Сахарова: лауреат за свободу думки.
- Крим: поїздка 2017 як паломник, попри критику.
Ці штрихи роблять Тихановського живим – не іконою, а людиною з мріями. Його історія пульсує, як той вогонь, якого він прагне. Боротьба Білорусі триває, і Сергій – її серцебиття.
Залишити відповідь