Радники Зеленського — це ті самі люди, які щодня опиняються в епіцентрі подій, коли від одного слова чи рекомендації залежить, як Україна відстоюватиме себе на міжнародній арені чи відновлюватиме зруйновані міста. У 2026 році їхня команда налічує 15 осіб у різних статусах: один штатний радник, шестеро позаштатних, п’ятеро радників-уповноважених і троє представників у державних органах. Вони не завжди з’являються в телекадрах, але саме їхні поради допомагають Президенту балансувати між військовими викликами, економічними реформами та дипломатичними перемовинами.
Після відставки Андрія Єрмака наприкінці 2025 року і призначення Кирила Буданова керівником Офісу Президента структура радників не зазнала радикальної перебудови. Натомість вона еволюціонувала: позаштатні радники стали більшою групою, до якої долучилися досвідчені економісти й управлінці з урядового минулого. Це дозволяє Президенту отримувати свіжі погляди поза бюрократичними ланцюгами, особливо в умовах, коли війна вимагає швидких, нестандартних рішень.
Для початківців важливо зрозуміти: радники не керують державою, але формують інформаційне поле для ключових указів. Для просунутих читачів цікавішим стає інший аспект — як ця система відображає баланс між лояльністю, експертизою та зовнішніми зв’язками в умовах повномасштабного вторгнення.
Історія формування команди радників при Зеленському
У травні 2019 року, коли Володимир Зеленський тільки-но обійняв посаду, його оточення нагадувало швидкозбірну команду мрії: бізнесмени, медійники, юристи. Перші призначення були позаштатними — Руслан Стефанчук, Михайло Федоров, Олег Устенко. Тоді радники виконували роль мосту між новим Президентом і старим державним апаратом. Вони допомагали розплутувати бюрократичні вузли і готували ґрунт для реформ.
Повномасштабне вторгнення 2022 року кардинально змінило динаміку. Радники перетворилися на тих, хто шукав зброю, санкції та союзників у реальному часі. З’явилися уповноважені з конкретних напрямків: реабілітація ветеранів, безбар’єрність, підтримка освіти й спорту. Це був не просто адміністративний крок, а реакція на реальність — мільйони українців потребували конкретної допомоги, а держава мусила говорити з ними однією мовою.
До 2026 року команда стабілізувалася, але не застигла. Звільнення Ендрю Мака в січні 2026-го і поява нових позаштатних фігур — Оксани Маркарової, Олександра Кубракова, Олександра Камишіна та Христі Фріланд — показали, що Президент шукає людей з реальним досвідом управління великими секторами. Тепер радники — це не просто консультанти, а стратегічні партнери, здатні швидко зануритися в тему й запропонувати workable рішення.
Структура радників: хто є хто і як це працює
Українське законодавство чітко розмежовує статуси радників Президента. Штатний радник отримує зарплату, має офіційний кабінет і щоденну присутність у робочому ритмі. Позаштатні працюють на громадських засадах, часто поєднуючи роль з іншими посадами чи бізнесом. Радники-уповноважені фокусуються на вузьких, але критичних напрямках, а представники — це голос Президента в Конституційному суді, Верховній Раді чи інших органах.
Така гнучкість дозволяє уникнути перевантаження штату, але водночас створює певну непрозорість. Громадськість іноді дізнається про призначення лише з указу на сайті Президента. Зате система дає Президенту свободу залучати найкращих спеціалістів без бюрократичних бар’єрів.
| Статус | Кількість | Приклади |
|---|---|---|
| Штатний радник | 1 | Дмитро Литвин (комунікації) |
| Позаштатні радники | 6 | Юрій Костюк, Андрій Шевченко, Олександр Камишін, Оксана Маркарова, Олександр Кубраков, Христя Фріланд |
| Радники-уповноважені | 5 | Вадим Свириденко, Тетяна Ломакіна, Ольга Будник та інші |
| Представники в органах | 3 | Представники у Верховній Раді, Конституційному суді, Кабміні |
За даними Руху «Чесно», саме така конфігурація діє станом на квітень 2026 року. Кожен статус має свої переваги: штатні забезпечують стабільність, позаштатні — свіжий погляд, уповноважені — глибоку спеціалізацію.
Ключові постаті та їхній реальний вплив
Дмитро Литвин — єдиний штатний радник з питань комунікацій. Він пройшов шлях від позаштатного радника Єрмака до людини, яка щодня формує меседжі для мільйонів. Саме Литвин часто відповідає за те, щоб слова Президента звучали чітко і переконливо як для українців, так і для міжнародної аудиторії.
Серед позаштатних виділяється Христя Фріланд. Призначена 5 січня 2026 року, вона принесла в команду потужний економічний бекграунд і глибокі зв’язки з Заходом. Її українське коріння по матері робить її не просто радницею, а людиною, яка відчуває біль країни на особистому рівні. Фріланд фокусується на економічному розвитку, інвестиціях і санкційній політиці — саме те, що потрібно для відновлення після війни.
Олександр Камишін відповідає за стратегічні питання. Екс-міністр стратегічних галузей промисловості, він знає оборонку зсередини. Його поради стосуються розвитку ОПК, залучення інвестицій у високотехнологічні виробництва і захисту критичної інфраструктури. У 2026 році, коли Україна активно переходить до власного виробництва зброї, Камишін стає ключовим гравцем у цій трансформації.
Оксана Маркарова і Олександр Кубраков — ще два «важковаговики» з урядовим досвідом. Маркарова опікується відбудовою та інвестиціями, Кубраков — інфраструктурою і взаємодією з громадами. Їхня присутність у команді радників дозволяє Президенту швидко отримувати зворотний зв’язок від регіонів і бізнесу, минаючи довгі урядові коридори.
Андрій Шевченко, легенда українського футболу, використовує свій авторитет для просування гуманітарних і спортивних ініціатив. Його робота з платформою United24 допомагає залучати кошти та увагу світу. Юрій Костюк продовжує працювати в напрямку, пов’язаному з міжнародними партнерами, зберігаючи стабільність у команді.
Серед радників-уповноважених Вадим Свириденко щодня стикається з болем ветеранів. Його робота з реабілітації — це не суха статистика, а реальні історії людей, які повертаються з фронту. Тетяна Ломакіна робить Україну доступнішою для людей з інвалідністю. Ольга Будник курирує Фонд Президента з підтримки освіти, науки та спорту — напрямок, який формує майбутнє нації.
Роль радників у воєнний час: від дипломатії до відбудови
Війна зробила радників не просто консультантами, а частиною щоденного механізму виживання держави. Вони готують аналітику для Нормандського формату, допомагають формулювати запити на зброю, координують міжнародну допомогу. Позаштатні радники часто беруть на себе делікатні місії — переговори з приватними фондами, спілкування з діаспорою, пошук нестандартних рішень.
Економічний блок радників працює над тим, щоб Україна не просто вистояла, а й почала відновлюватися вже зараз. Інвестиції в інфраструктуру, підтримка бізнесу, залучення коштів від партнерів — усе це відбувається паралельно з бойовими діями. Радники допомагають Президенту бачити картину в цілому: сьогодні — танки, завтра — школи та дороги.
Гуманітарний напрямок не менш важливий. Реабілітація, безбар’єрність, підтримка молоді — це те, що формує суспільство, яке не зламається навіть після найважчих ударів. Радники-уповноважені стають голосом тих, кого часто не чути в гучних залах засідань.
Цікаві факти про радників Зеленського
Христя Фріланд — не просто політик, а людина з українським корінням, яка залишила високі посади в Канаді, щоб допомагати Україні на громадських засадах. Її призначення в січні 2026 року стало символом солідарності діаспори.
Андрій Шевченко використовує футбольну славу, щоб відкривати двері, які зазвичай зачинені для дипломатів. Його робота з United24 зібрала десятки мільйонів доларів на потреби ЗСУ.
Олександр Камишін колись керував «Укрзалізницею» в найскладніші місяці війни, а тепер допомагає будувати «оборонний єдиноріг» — український ВПК, здатний конкурувати зі світовими лідерами.
Дмитро Литвин — єдиний штатний радник — почав кар’єру в медіа-команді і став голосом, який чує весь світ під час брифінгів.
Ці факти показують: радники — це не просто посади. Це живі історії людей, які поєднують різні світи заради однієї мети.
Тренди та перспективи: що чекає на інститут радників
У 2026 році чітко простежується тренд на професіоналізацію. Більше колишніх міністрів і міжнародних експертів, менше чисто політичних фігур. Система стає гнучкішою, але й відповідальнішою. Позаштатні радники дозволяють швидко реагувати на кризи, а уповноважені — глибоко занурюватися в конкретні проблеми.
Критики часто говорять про непрозорість. Справді, не завжди зрозуміло, як саме радники впливають на фінальні рішення. Але в умовах війни саме така модель дає Президенту можливість чути різноманітні голоси і приймати виважені кроки.
Для звичайних українців радники — це гарантія, що голос фронту, бізнесу, ветеранів і регіонів доходить до Банкової. Для експертів — це приклад, як сучасна держава будує гібридну модель управління, де традиційна бюрократія доповнюється динамічними, експертними мережами.
Команда радників Зеленського продовжує працювати в ритмі, який задає війна. Кожен день приносить нові виклики, але й нові можливості. І поки Україна бореться за своє майбутнє, ці люди залишаються в тіні, але їхня робота відчутна в кожному рішенні, яке впливає на мільйони.
Залишити відповідь