Об’єднана територіальна громада, або ОТГ, — це потужний двигун змін на місцях, де тисячі сіл, селищ і міст злилися в єдине ціле, аби самі вирішувати свою долю. Замість далеких чиновників у Києві чи обласних центрах, люди об’єдналися, отримавши реальні гроші та повноваження. Станом на 2026 рік Україна налічує 1469 таких громад, які охоплюють майже всю підконтрольну територію, перетворивши абстрактну децентралізацію на живу реальність з бюджетами, школами та дорогами під контролем місцевих.
Ці громади народилися з реформи 2015–2020 років, коли старі районні ради втратили монополію, а села з центром у невеликому містечку чи селищі почали самі будувати майбутнє. Сьогодні ОТГ — це не просто адміністративна одиниця, а спільнота з населенням від кількох тисяч до сотень тисяч, де голова громади та рада реально впливають на життя кожного. Вони керують школами, лікарнями, дорогами, видають паспорти в ЦНАПах і навіть планують туризм чи енергоефективність.
Але за ці роки ОТГ еволюціонували: їх тепер називають просто територіальними громадами (ТГ), з чітким поділом на міські, селищні та сільські. Це не бюрократична гра — це інструмент, який під час війни вистояв, попри обстріли та окупацію, і продовжує ростити бюджети на 18% щороку.
Історія ОТГ: від першої іскри до повсюдної мережі
Все почалося в 2014 році, коли Концепція реформування місцевого самоврядування зажадала радикальних змін. Старі сільради з жалюгідними бюджетами не могли впоратися з викликами, а райони лише перерозподіляли копійки. Закон “Про добровільне об’єднання територіальних громад” від 5 лютого 2015 року став каталізатором: перші 159 ОТГ з’явилися вже того року, об’єднавши тисячі сіл.
Процес прискорювався: 2016 — вибори старост, 2017 — спрощення процедур, 2019 — понад 900 ОТГ. Кульмінація — 2020 рік, коли Кабмін затвердив 1469 громад, ліквідувавши 490 районів і створивши 136 нових. Війна не зупинила реформу: на підконтрольних землях 1439 ТГ працюють повним ходом, а 31 — навіть на непідконтрольних (decentralization.gov.ua).
Цей шлях не був гладким — судові спори, скептицизм селян, але результат вражає: з 11 тисяч рад лишилося спроможних гігантів, здатних на амбітні проекти.
Як народжується ОТГ: процедура крок за кроком
Об’єднання завжди добровільне, але з державним “пінг-понгом”. Спочатку рада села чи міста видає розпорядження про ініціацію, проводяться громадські слухання — гарячі дискусії за кавою в клубі, де емоції киплять. Потім проект рішення про об’єднання, висновок від ОДА про спроможність (фінанси, демографія, інфраструктура).
- Ініціація: голова скликає слухання, збирає підписи (не менше 10% виборців).
- Проект статуту: визначається центр, назва, територія — часто містечко з лікарнею та школою.
- Затвердження: рада голосує, ЦВК призначає вибори.
- Вибори: перші — протягом 90 днів, з інститутом старост для віддалених сіл.
- Реєстрація: в ОДА, і громада стартує з прямими бюджетними потоками.
Після цього — стратегія розвитку на 5–7 років. Сьогодні, з війною, додаються особливості: для деокупованих зон — спрощений порядок, але з акцентом на безпеку.
Структура ОТГ: хто за що відповідає
Серце громади — рада, обрана жителями, з 22 до 52 депутатів залежно від населення. Вона затверджує бюджет, програми, призначає виконком. Голова — виконавчий бос, з правом вето, але рада може його відкликати. Виконком — “руки” ради, 10–20 осіб для щоденної роботи.
Особливість — старости: по одному на старостинський округ (кілька сіл), вони представляють периферію, проводять наради, борються за дороги в глухих куточках. У великих ОТГ — ЦНАПи, земельні комісії, відділи освіти. Це як велика родина, де кожен має голос, але лідери координують.
| Орган | Повноваження | Приклад |
|---|---|---|
| Рада | Бюджет, програми, податки | Затвердження ремонту 50 км доріг |
| Голова | Виконання рішень, представництво | Підпис договорів на сонячні панелі |
| Староста | Округ: локальні питання | Організація допомоги ВПО |
Дані з Закону “Про місцеве самоврядування в Україні” (zakon.rada.gov.ua). Після таблиці: структура гнучка, дозволяє адаптацію під війну — наприклад, військово-цивільні адміністрації тимчасово замінюють органи.
Повноваження ОТГ: від доріг до стратегій
Власні повноваження — “своє” для громади: утримання шкіл, ФАПів, водопроводів, кладовищ, ринків. Делеговані — державні завдання з фінансуванням: соціалка, архбудконтроль. Громади керують 1,5 млн га земель, видають дозволи на будівництво, організовують транспорт.
- Освіта: ремонт шкіл, закупівля автобусів — 90% закладів у громадах.
- Медицина: амбулаторії, “єСкриня” для е-списків.
- Інфраструктура: дороги, освітлення — тисячі км асовані.
- Адмінпослуги: ЦНАПи в кожній, від паспортів до землі.
Під час війни — додатково: укриття, евакуація, гранти на відновлення. Громади стали першим щитом для людей.
Фінанси ОТГ: як гроші працюють на місцях
Раніше села виживали на подачках, тепер — прямі надходження. Ключ — 64% ПДФО (2026 рік), податок на майно (100%), земля, акциз. Бюджети зросли з 68 млрд грн (2014) до сотень мільярдів: у 2025 видатки ТГ — 422 млрд грн, +18%.
Держава дає дотації, інфраструктурні субвенції. Але є реверс — повернення надлишків, що б’є по бідних громадах. Успішні інвестують у сонце, туризм — дохідність 20-30% річних.
Практичні кейси: як ОТГ змінюють життя
Золотоніська громада (Черкащина): з 2017 року побудували 100 км доріг, ЦНАП з 50 послугами, сонячні станції на 5 МВт. Бюджет зріс удвічі, безробіття впало — приклад для новачків.
Наталинська (Харківщина, 2025): попри обстріли, гранти U-LEAD на ветеранські простори, “Єдине вікно” для бійців. Відновили школу, залучили 10 млн грн від донорів.
Феодосіївська (Київщина): “Вироблено в громаді” — кооператив фермерів, експорт ягід. Економіка +25%, молодь лишається.
Ці історії — не вигадки, а реальні перемоги, де лідери згуртували людей навколо спільної мети (uk.wikipedia.org).
Тренди ОТГ у 2025–2026: цифризація та стійкість
Війна прискорила трансформації: 90% громад мають стратегії, фокус на енергонезалежності (сонце, біогаз), цифризації (e-будівництво). Пріоритети Мінрегіону — кадрові реформи, місцевий референдум. У 2026 — оновлення статутів, класифікація посад.
Прифронтові громади отримують реверс-дотації, але проблеми лишаються: кадри (дефіцит 20%), демографія. Та оптимісти перемагають — 762 договори міжмуніципального співробітництва, 131 проєкт у портфелі.
ОТГ — це не кінець шляху, а платформа для післявоєнного буму, де кожна громада кує свою долю з ентузіазмом та креативом.
Залишити відповідь