У луганських степах, де вітер шепоче таємниці промислового міста, 27 жовтня 1973 року з’явився на світ Андрій Володимирович Портнов – фігура, що перетворила юридичну мантру на інструмент влади. Народжений у Ворошиловграді, нинішньому Луганську, він виріс у типовій радянській родині, де дисципліна армійських казарм змішувалася з мріями про велике майбутнє. Закінчивши школу №50 у 1990-му, служив у Збройних силах СРСР та України, а вже з 1993-го ступив на стежку юриста – юрисконсульт у фірмі “Юрліт Лтд”. Цей скромний старт виявився трампліном до вершин, де Портнов став не просто адвокатом, а архітектором судової системи часів Януковича.
Його кар’єра нагадувала блискавичний штурм: з Луганська до Києва, від дрібних справ до кулуарів влади. У 1999-му диплом юриста Східноукраїнського державного університету (нині університет імені Даля) відкрив двері до Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Там, з 1997-го, він рвався вгору – від головного спеціаліста до начальника управлінь, плетучи зв’язки з фінансовими магнатами. Кандидат економічних наук з 2001-го (дисертація про іноземних інвесторів на фондовому ринку), доктор юридичних наук з 2009-го (конституційне судочинство) – наукові звання слугували пропуском у еліту. А звання “Заслужений юрист України” 2004-го стало черговим цеглинням у фундаменті амбіцій.
Та Портнов не зупинявся на теорії. Його фірма “Портнов і партнери” (2002–2003, згодом “Корпоративні технології”) хапала інвестиційний бізнес, приватизацію, майно – і тут уже шепотіли про рейдерство. Звинувачення лунали роками, але суди мовчали. Цей етап заклав основу: юрист, що вміє не лише писати закони, а й ламати долі опонентів.
Політичний ривок: від Тимошенко до парламентських баталій
Політика кликала гостро, як запах перемоги на баррикадах. У 2005-му Портнов захищав держсекретаря Олександра Зінченка в скандалі проти Петра Порошенка – хоч і програв, але засвітився в топ-лізі. З вересня того ж року очолив юридичний департамент штабу Юлії Тимошенко, ставши неформальним мозком БЮТ. На виборах 2006-го пройшов до Верховної Ради V скликання за списком Батьківщини, а 2007-го – VI-го. Заступник глави фракції, член комітету з правосуддя – з цих позицій він формував “групу Портнова”: Святослав Олійник, Валерій Писаренко, Володимир Пилипенко. Разом вони блокували ініціативи Ющенка, супроводжували газові угоди з Росією 2009-го.
У парламенті Портнов блищав тактикою: законопроєкти з ПР послаблювали президента, запобігали достроковим виборам. 2009-го обраний до Вищої ради юстиції – звідти нитки тягнулися до суддівських мантій. Його стиль? Тонкий, як павутиння, вплив: не кулаком, а шепотом у вухо ключових фігур. БЮТ став трампліном, але справжній стрибок чекав попереду.
Сірий кардинал Януковича: судова реформа як пастка
Перехід до Януковича в 2010-му шокував багатьох – від соратника Тимошенко до заступника глави АП. Керівник Головного управління з судоустрою, радник президента – Портнов узяв суди в лещата. Новий Кримінальний процесуальний кодекс 2012-го? Його рук справа. Формування Вищої кваліфікаційної комісії суддів, кадрові призначення, тиск на Раду юстиції – все це перетворило правосуддя на конвеєр лояльності.
Він курував Мін’юст, призначав голів судів, блокував “неперспективних”. Журналісти “Схем” у 2025-му розкопали: сотні суддів, чиї кар’єри стартували за Портнова, досі вершать долі. Уявіть армію лояльних “портновських” суддів, що роками плетуть вироки на замовлення. Реформа обіцяла справедливість, та на ділі стала інструментом репресій – від блокування активістів до прикриття корупції. Портнов заперечував тиск, але факти кричали: його група контролювала ключові рішення.
| Період | Посада | Ключові досягнення/скандали |
|---|---|---|
| 2010–2011 | Заступник глави АП | Створення управління судоустрою, КПК 2012 |
| 2011–2014 | Радник президента | Кадрові чистки в судах, “диктаторські закони” |
| 2014 | Перший заступник глави АП | Репресії проти Майдану |
Таблиця базується на даних з uk.wikipedia.org та liga.net. Ці роки визначили “портновщину” – спадщину, що отруює суди й досі.
Євромайдан: диктаторські закони та розкол
16 січня 2014-го – дата, що врізалася в історію. “Диктаторські закони” обмежили протести, ЗМІ, права – Портнов завіряв їх для Януковича, хоч і відхрещувався від авторства. Ці акти підлили масла у вогонь Революції Гідності, призвели до крові на Майдані. Генпрокуратура звинувачувала його в масових вбивствах, але справи гасли одна за одною. Рейдерство фірми, розтрата коштів КНУ – провадження закривали, суди вигравалися. Ви не повірите, але навіть санкції ЄС (2014, зняті 2015) та США (2021 за корупцію в судах) не зламали його броню.
Еміграція, повернення та тіньові зв’язки
Лютий 2014-го: втеча до Москви, нерухомість там на тещу Лідію Валяєву. Відень, адвокатура, контроль над NewsOne (2018). Повернення 2019-го – під Зеленського: поновлення професором у КНУ (скасовано студентами), заяви в ДБР проти Порошенка. До 2025-го шепотіли про співпрацю з ОП – санкції проти опонентів, судові маніпуляції. Втеча 2022-го через Закарпаття, син Ігор як “волонтер”. Навіть війна не зупинила: родина скуповувала квартири в Дубаї ($2 млн, 2022–2023).
Родина, бізнес та приховане багатство
За кулісами – велика сім’я: цивільна дружина Анастасія Валяєва (громадянка РФ), шестеро дітей. Старший Ігор (1993, усиновлений, ex-Додонов), Лілія (1994, купувала в Дубаї), Варвара (2012), Уляна (2014), Василіса (2019), Михайло (2022). Майно? Будинок у Конча-Заспі ($2,5 млн), вілла в Іспанії (переписана 2024 на дітей), Москва, Дубай. Фонд під санкціями США. Бізнес – тіньовий: від NewsOne до “портновських” суддів, що виносять рішення “по дзвінку”.
Цікаві факти про Портнова
- У 2018-му керував NewsOne 100% акцій від Мураєва – лише два місяці, але встиг “почистити” контент.
- Телефонував Глазьєву 2018-го про Крим – справа за держзраду закрита, бо “немає складу”.
- Виграв у Ради ЄС 15 500 євро за незаконні санкції – прецедент для “янчуковичів”.
- Переписав землю в Конча-Заспі на дітей за місяці до смерті – інтуїція чи страх?
- Син Ігор – з родини Додонових, пов’язаної з Лавровим через тещу.
Ці перлини з життя Портнова показують: за фасадом юриста ховався майстер інтриг.
Трагічний акорд: вбивство в Іспанії
21 травня 2025-го, Посуело-де-Аларкон під Мадридом. Портнов сідає в Mercedes біля американської школи – п’ять пострілів (дев’ять гільз знайшли), чотири в груди, один у голову. Професійні кіллери втекли лісом. За два дні до – візит до Києва, зустрічі з силовиками. Розслідування засекречено іспанським судом (2025–2026), відмова в спільній групі з Україною. Версії: мафія (борги?), політика (вороги з Майдану чи РФ?), зведення рахунків. Тіло повернули, поховали на Звіринецькому. Смерть Портнова – як фінал трилера, де жертва сама була режисером чужих доль.
Його тінь досі в судах: “портновські” судді виносять вироки, реформа Януковича мутаційована. Портнов пішов, але паутина залишилася – нитки тягнуться крізь роки, чіпаючи долі тисяч.
Залишити відповідь