Так, в Україні можна не змінювати прізвище при одруженні — і це не просто дозволено, а чітко гарантовано законом. Жодних штрафів, обмежень чи сумнівів у дійсності шлюбу не виникає. Пара має повну свободу вибору, і дедалі більше людей свідомо користуються нею.
Коротка відповідь звучить так: при реєстрації шлюбу кожен наречений і наречена можуть залишити своє дошлюбне прізвище, взяти прізвище партнера як спільне або приєднати його до свого, створивши подвійне. Рішення фіксується безпосередньо в заяві та відображається у свідоцтві про шлюб. Все інше — питання особистих пріоритетів, кар’єри, сімейних традицій і практичних зручностей.
Згідно зі статтею 35 Сімейного кодексу України, наречені під час державної реєстрації шлюбу мають право на вибір прізвища. Це не рекомендація і не традиційний обов’язок, а саме право. Якщо пара вирішує нічого не змінювати, достатньо вказати це в документах — і шлюб зареєструють без додаткових питань. Багато пар саме так і чинять, особливо коли обидва вже мають усталене професійне ім’я або просто цінують свою ідентичність.
Що саме пропонує закон: детальний розбір трьох варіантів
Перший і найпростіший шлях — залишити кожному своє прізвище. У свідоцтві про шлюб з’явиться відмітка, що подружжя зберігає дошлюбні прізвища. Це варіант для тих, хто не хоче жодних бюрократичних рухів і бачить у шлюбі партнерство двох рівних людей, а не злиття в одну «одиницю».
Другий варіант — взяти прізвище одного з партнерів як спільне. Найчастіше це прізвище чоловіка, але закон не обмежує: наречений може взяти прізвище нареченої. Таке рішення досі сприймається як жест єдності, хоча в сучасних умовах воно дедалі частіше стає предметом обговорення, а не автоматичним вибором.
Третій варіант — подвійне прізвище. Кожен може приєднати до свого прізвище партнера. Якщо обоє хочуть подвійне, вони самі вирішують, з якого прізвища воно починатиметься. Важливе обмеження: складати більше двох прізвищ не дозволяється, крім випадків, коли це випливає із звичаю національної меншини. Якщо в одного з наречених уже є подвійне прізвище, він або вона має право замінити одну з частин на прізвище партнера. Це тонкий юридичний момент, який дозволяє зберігати спадкоємність родинного імені, не втрачаючи зв’язку з новою сім’єю.
Усі три варіанти рівноправні. Немає «правильнішого» чи «традиційнішоїшого» — є лише те, що підходить саме вашій парі.
Історичний фон: чому питання прізвища взагалі постало
Прізвища в українських землях почали активно поширюватися з XIV століття. У селянському середовищі ще в XIX столітті вони були не повсюдними, особливо на заході. Зміна прізвища жінкою при одруженні сприймалася як символічний перехід до родини чоловіка — своєрідне «входження» в новий рід. Це була не просто формальність, а частина патріархальної моделі, де прізвище чоловіка ставало «дахом» для всієї сім’ї.
У радянський період традиція збереглася, хоча формально жінки отримали більше прав. Багато хто змінював прізвище з інерції або під тиском родини. Сучасна Україна успадкувала цю практику, але одночасно переживає потужний зсув. Жінки дедалі частіше мають власну кар’єру, публікації, клієнтську базу, репутацію в професії. Втратити прізвище — означає частково втратити впізнаваність, яку будували роками.
Чому все більше людей обирають не змінювати
Кар’єрні міркування стоять на першому місці. Лікарка, яка публікує статті під своїм прізвищем, адвокатка з відомою клієнтурою, науковиця з індексом цитування, журналістка чи підприємиця — для них збереження імені часто стає принциповим. Зміна прізвища вимагає оновлення всіх професійних профілів, сайтів, публікацій, а іноді й ліцензій. Це час і зусилля, які не завжди виправдані.
Особиста ідентичність — другий потужний фактор. Прізвище для багатьох — це не просто набір літер, а частина історії, коріння, відчуття себе. Залишити його — означає не «відмовитися» від нової сім’ї, а зберегти цілісність особистості всередині партнерства.
Практична зручність теж грає роль. Не треба стояти в чергах за новими документами, платити за заміну (навіть якщо суми невеликі), переоформлювати банківські картки, медичні декларації, водійське посвідчення. У період підготовки до весілля, коли емоцій і справ уже вистачає, відсутність додаткового бюрократичного навантаження стає вагомим аргументом.
Суспільство поступово змінюється. У великих містах, серед освічених пар і в середовищі з високим рівнем гендерної свідомості, вибір залишити своє прізвище сприймається як норма, а не виняток. У менших населених пунктах або консервативних родинах все ще може виникати нерозуміння, але навіть там тиск слабшає.
Сучасні тенденції та цікава статистика
За даними Міністерства юстиції України, у попередні роки близько 44 тисяч жінок залишили своє дошлюбне прізвище після одруження. Це значна цифра, яка свідчить про поступове, але впевнене зростання тенденції. Раніше вважалося, що приблизно 80 % жінок обирають прізвище чоловіка або подвійне. Сьогодні частка тих, хто зберігає своє, наближається до 20 % і продовжує збільшуватися, особливо серед жінок з вищою освітою, у великих містах та в парах, де обидва партнери мають активну професійну позицію.
Ця зміна — не просто статистика. Вона відображає глибші процеси: визнання того, що шлюб не повинен автоматично означати «поглинання» однієї ідентичності іншою. Багато пар сьогодні обирають модель партнерства, де прізвище стає не символом приналежності, а особистим вибором кожного.
Практичні поради для пар, які обирають залишити свої прізвища
Обговоріть питання заздалегідь. Найкраще — ще до подачі заяви в ДРАЦС. Коли емоції від пропозиції руки і серця трохи вляжуться, сядьте і чесно проговоріть, чому для кожного важливо зберегти або змінити прізвище. Це не просто «технічне» рішення, а частина вашої спільної філософії стосунків.
Враховуйте кар’єрні та професійні плани. Якщо один або обидва партнери активно будують бренд, публікуються, мають клієнтів або пацієнтів під своїм ім’ям — збереження прізвища часто стає раціональним вибором. Подумайте на 5–10 років уперед: чи буде зручно пояснювати колегам і клієнтам зміну імені?
Плануйте прізвище для майбутніх дітей. Це питання варто вирішити ще до весілля. Зазвичай дитина отримує прізвище одного з батьків за згодою. Можна обрати подвійне або прізвище матері/батька. Чітка домовленість заздалегідь знімає напругу пізніше і захищає від сімейних суперечок.
Підготуйте м’які аргументи для родини. Бабусі та дідусі можуть сприйняти рішення як «неповагу до традиції». Поясніть спокійно: «Ми хочемо, щоб кожен зберіг свою історію і водночас будував нову спільну». Часто цього достатньо. Якщо тиск сильний — можна м’яко перевести розмову на те, що головне — щастя пари, а не форма прізвища.
Не бійтеся подвійного варіанту як компромісу. Для деяких пар саме подвійне прізвище стає ідеальним балансом: зберігається впізнаваність обох і з’являється символ єдності. Головне — домовитися про порядок прізвищ і переконатися, що обидва комфортно почуваються з цим рішенням.
Пам’ятайте про практичні дрібниці. Якщо ви часто подорожуєте або плануєте жити за кордоном, різні прізвища в паспортах можуть іноді викликати додаткові питання на кордоні. Шлюбне свідоцтво зазвичай вирішує всі непорозуміння, але варто мати його при собі.
А що з розлученням?
Якщо ви зберегли свої прізвища, після розірвання шлюбу нічого змінювати не доведеться. Якщо ж хтось узяв прізвище партнера, то згідно зі статтею 113 Сімейного кодексу України після розлучення можна залишити нове прізвище або повернутися до дошлюбного. Це право, а не обов’язок. Колишній чоловік або дружина не можуть вимагати зміни прізвища.
Міжнародний шлюб та іноземний партнер
Якщо один з партнерів — іноземець, а шлюб реєструється в Україні, для українського громадянина діють ті самі правила статті 35. Вибір прізвища фіксується за українським законодавством. Якщо шлюб укладено за кордоном, пізніше його можна транскрибувати в Україні, і питання прізвища вирішуватиметься відповідно до норм Сімейного кодексу для українського громадянина. У кожному конкретному випадку варто проконсультуватися з юристом або в ДРАЦС, але базове право на вибір залишається.
Найпоширеніші помилки при прийнятті рішення
Одна з найчастіших — вважати, що «так прийнято» і не обговорювати варіантів. Інша — відкладати розмову до останнього моменту, коли в ДРАЦС уже запитують про вибір. Третя — ігнорувати професійні наслідки. Четверта — сприймати рішення партнера як особисту образу замість того, щоб почути його мотиви. Уникнути цих пасток допомагає лише одне: чесна і спокійна розмова задовго до весілля.
Вибір прізвища при одруженні — це не дрібниця і не формальність. Це маленьке, але дуже точне дзеркало, в якому відображається, наскільки пара готова поважати індивідуальність один одного всередині спільного життя. Закон дає повну свободу. Залишається лише скористатися нею свідомо — так, як комфортно саме вам.
Залишити відповідь