Лісовий Оксен Васильович: від дисидентської родини до реформатора української освіти

Оксен Лісовий очолює Міністерство освіти і науки України з березня 2023 року, поєднуючи в собі досвід учителя, організатора масштабних освітніх проєктів та воїна-добровольця. Його шлях проліг крізь радянські репресії, вигнання родини до Сибіру, викладання в престижному колегіумі, багаторічне керівництво Малою академією наук та службу в 95-й окремій десантно-штурмовій бригаді. Сьогодні він керує трансформацією освітньої системи в умовах війни, євроінтеграції та відновлення.

Коротка відповідь на головне питання: Лісовий Оксен Васильович — це педагог і управлінець, який послідовно втілює ідею освіти як інструменту національної стійкості, особистісного зростання та практичної підготовки молоді до життя. За три з половиною роки на посаді міністра він домігся пріоритетного фінансування галузі, розширив можливості профільної старшої школи та підтримав учителів через системні доплати й підвищення окладів.

Витоки стійкості: дитинство в родині дисидентів

Оксен Васильович народився 21 липня 1972 року на Київщині в родині, де українська мова, культура та свобода мислення цінувалися понад усе, попри жорстокий тиск системи. Його батько, філософ Василь Семенович Лісовий, організував самвидав і відкрито захищав шістдесятників. За тиждень до народження сина Василя заарештували й засудили на 11 років ув’язнення. Мати, Віра Павлівна Лісова, мовознавиця й правозахисниця, залишилася з шестилітньою дочкою Мирославою без роботи та засобів до існування.

Дитинство Оксена пройшло під знаком обшуків, допитів і постійної тривоги. Влітку 1981 року родина возз’єдналася з батьком на засланні в Бурятії — спочатку в Новій Бряні, потім у селищі Ілька, де Василь Лісовий працював токарем. Хлопець закінчив там третій і четвертий класи. У 1983 році сім’я повернулася до Києва. Цей досвід сформував у майбутнього міністра глибоке розуміння ціни свободи та ролі освіти в збереженні національної ідентичності.

Мати продовжувала допомагати родинам політв’язнів навіть під тиском. Така атмосфера відповідальності й незламності стала для Оксена першим і найважливішим університетом життя.

Освіта та перші кроки в педагогіці

Після школи Оксен закінчив Решетилівське художнє училище народних промислів за фахом художник-кераміст. Потім здобув вищу освіту в Київському державному інституті культури за спеціальністю «бібліотечно-інформаційні системи». Працював учителем у Києво-Могилянському колегіумі, тренером з фехтування, підтримував діяльність юнацької організації «Січ». Був на керівній посаді в «Укртелекомі», а в 2011 році став науковим співробітником Інституту обдарованої дитини НАПН України.

У 2012 році захистив кандидатську дисертацію з філософії на тему «Соціокультурна самоідентифікація особистості». Пізніше, вже на посаді міністра, зважаючи на виявлені невідповідності, добровільно відмовився від наукового ступеня — це рішення демонструвало його ставлення до прозорості та відповідальності.

Мала академія наук: масштабний проєкт для обдарованих дітей

З 2010 по 2023 рік Оксен Лісовий очолював Національний центр «Мала академія наук України». За цей час заклад перетворився на потужну платформу для юних дослідників. Під його керівництвом вийшло понад 250 публікацій, 25 авторських праць, де він виступав редактором. У 2020 році спільно зі Станіславом Довгим ініціював створення першого в Україні інтерактивного Музею науки.

Мала академія наук отримала статус центру наукової освіти II категорії під егідою ЮНЕСКО та стала Академією Copernicus — українські школярі отримали доступ до даних 29 європейських супутників для власних досліджень. Розширилася система підготовки педагогів через лабораторний комплекс «МАНЛаб», впроваджувалися сучасні методики дослідницько-експериментального навчання.

Команда виросла з кількох ентузіастів до сотень методистів, а тисячі учнів щороку брали участь у конференціях, конкурсах і проєктах. Це був не просто гурток для «розумників» — це системна робота з формування майбутньої наукової та управлінської еліти країни.

На фронті: доброволець 95-ї бригади

У 2022 році, з початком повномасштабного вторгнення, Оксен Лісовий пішов добровольцем до ДФТГ 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Дистанційно продовжував керувати Малою академією наук. Рішення йти на фронт було природним продовженням його життєвої позиції: захищати те, що формував десятиліттями — право українських дітей на гідну освіту й майбутнє.

Служба загартувала й без того сильний характер. Повернення до цивільного життя відбулося вже на новій посаді — міністра освіти.

На чолі Міністерства: реформи в умовах війни та відновлення

21 березня 2023 року Верховна Рада призначила Оксена Лісового міністром освіти і науки (313 голосів «за»). Він отримав у спадок систему, що потребувала глибоких змін: наслідки пандемії, руйнування шкіл, учительська криза, необхідність адаптації до європейських стандартів.

За три з половиною роки пріоритетом стало відновлення інфраструктури. Відкрито або оновлено понад 1500 освітніх просторів. Уряд визначив освіту й науку найбільшим напрямом державних інвестицій на 2027–2029 роки — 78,5 млрд грн.

Ключова реформа — перехід до 12-річної старшої профільної школи. З 1 вересня 2025–2026 років у пілоті беруть участь 150 ліцеїв. Учні здобувають повну загальну середню освіту, але обирають академічний або професійний напрям. Передбачено 10 профілів: аграрний, будівельний, ІТ, медичний, бізнесу та адміністрування, гостинності, дизайну та інші. Це дає реальний вибір: університет чи коледж, академічна кар’єра чи практична професія.

У професійній освіті затверджено Примірне положення про студентське самоврядування та Типову освітню програму профільної середньої освіти за професійним спрямуванням. Студенти отримують голос у розвитку закладів, а заклади — сучасні майстерні.

Підтримка вчителів стала системною: з 2025 року — доплати 1000–2000 грн (у прифронтових громадах до 4000 грн), з січня 2026 — підвищення окладів на 30 %, з вересня — ще +20 %. Понад 409 тисяч педагогів уже отримують ці доплати. Розширюється безоплатне гаряче харчування в школах.

Цифровізація, STEM-лабораторії, психологічна підтримка дітей та вчителів, національно-патріотичне виховання — усе це реалізується паралельно з відбудовою зруйнованого.

parlament.ua

Оксен Лісовий – досьє, біографія, фото, останні новини – ПАРЛАМЕНТ.UA

Особисте життя та ціннісний стрижень

Оксен Лісовий одружений, виховує двох синів. Близькі стосунки підтримує зі старшою сестрою Мирославою. Філософська освіта та досвід дисидентської родини формують його погляд на освіту як на процес самоідентифікації особистості й нації. Він послідовно відстоює українську мову в освітньому просторі, наголошуючи на зв’язку між мовним середовищем і національною безпекою.

Цікаві факти про Оксена Лісового

  • Перший Музей науки в Україні — Лісовий став співзасновником інтерактивного музейного простору, де діти торкаються науки руками, а не лише читають про неї в підручниках.
  • Від кераміста до міністра — художня освіта в Решетилівці дала йому нестандартне мислення: поєднання творчості, точності та поваги до традицій.
  • Супутникові дані для школярів — завдяки статусу Академії Copernicus українські учні працюють з реальними даними європейських супутників для власних дослідницьких проєктів.
  • Відмова від ступеня — у 2023 році добровільно відмовився від кандидатського ступеня після виявлення невідповідностей у дисертації, підкресливши важливість академічної чесності.
  • Фехтування як метафора — досвід тренера з фехтування навчив його стратегічного мислення, витримки та вміння бачити кілька кроків наперед — якості, які зараз потрібні реформатору освіти.
  • 91 % громад у процесі реформи — станом на 2026 рік майже всі територіальні громади вже формують мережу академічних ліцеїв — це безпрецедентний темп для воєнного часу.
  • 78,5 млрд грн на освіту — уряд заклав рекордні інвестиції саме в той період, коли міністром став Лісовий, — визнання, що освіта є фундаментом відбудови країни.

Погляд у майбутнє: освіта як основа стійкості

Оксен Лісовий не просто адмініструє систему — він формує нову філософію української освіти: практичну, гнучку, орієнтовану на вибір дитини та потреби країни. Реформа старшої профільної школи, модернізація профтехосвіти, підтримка вчителів і пріоритет державних інвестицій — це не окремі заходи, а єдина стратегія, що має дати українським дітям шанс на гідне майбутнє навіть у найскладніші часи.

Його історія — це історія людини, яка пройшла крізь репресії, вигнання, війну і вийшла з них ще більш переконаною: освіта — це не послуга, а фундамент нації. І саме тому зміни, які відбуваються сьогодні в українських школах і університетах, мають глибоке особисте коріння.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *