Олександр Станіславович Паєнок народився 22 липня 1959 року у Львові. Сьогодні він — доктор медичних наук, професор, Заслужений лікар України, академік Національної академії наук вищої освіти України та один із найдосвідченіших акушерів-гінекологів Львівщини. Понад сорок років його професійне життя пов’язане з пологовими залами, операційними та науковими лабораторіями. Він пройшов шлях від інтерна до провідного експерта з високоризикових вагітностей, особливо тих, що ускладнені патологією щитоподібної залози.
Його ім’я добре відоме не лише пацієнткам Львівської обласної клінічної лікарні, а й у наукових колах. Паєнок спеціалізується на пренатальній діагностиці, оперативній гінекології, лікуванні ендометріозу та, найголовніше, на веденні вагітностей при ендокринних порушеннях. У регіонах з історичним йододефіцитом, до яких належить значна частина Західної України, його дослідження стали практичним інструментом для збереження здоров’я матерів і дітей.
Роки становлення: від студентської аудиторії до перших пологових залів
У 1982 році Олександр Паєнок закінчив лікувальний факультет Львівського державного медичного інституту. Після інтернатури в клінічному пологовому будинку № 1 він почав працювати лікарем-акушером-гінекологом. Ті роки були непростими: радянська медицина ще зберігала жорстку централізацію, а доступ до сучасного обладнання залишався обмеженим. Молодий лікар швидко зрозумів, що рутинні пологи — це лише видимa частина айсберга. За ними часто ховаються приховані ендокринні проблеми, які впливають на перебіг вагітності та стан плода.
Вже на ранніх етапах кар’єри Паєнок звернув увагу на жінок із захворюваннями щитоподібної залози. У той час у багатьох регіонах України ще зберігався йододефіцит. Щитоподібна залоза матері в перші тижні вагітності буквально « годує» мозок дитини гормонами. Коли цей баланс порушується, зростає ризик викиднів, передчасних пологів, прееклампсії та проблем із розвитком плода. Саме ці спостереження стали зерном, з якого згодом виросла його наукова діяльність.
Науковий шлях: дисертації, що народжувалися з клінічної практики
У 1996 році Паєнок захистив кандидатську дисертацію за спеціальністю «Акушерство та гінекологія». А в 2011–2012 роках — докторську на тему механізмів порушень у системі «мати — плацента — плід» у жінок із тиреопатіями та способів їх корекції. Робота базувалася не на сухих цифрах, а на реальних історіях пацієнток, яких він вів роками.
Дослідження показали, що при дифузному токсичному зобі та інших порушеннях функції щитоподібної залози в організмі вагітної активізуються процеси перекисного окислення ліпідів. Це означає, що клітини зазнають оксидативного стресу — свого роду «іржі», яка пошкоджує судини плаценти та погіршує живлення плода. Паєнок та його колеги вивчали, як антиоксидантна система захисту реагує на ці зміни і як можна підтримати її медикаментозно та немедикаментозно. Результати лягли в основу монографій та практичних рекомендацій, які використовують лікарі по всій Україні.
Окрема увага приділялася прееклампсії — грізному ускладненню другої половини вагітності, що супроводжується підвищенням тиску, набряками та появою білка в сечі. У жінок із супутньою тиреоїдною патологією ризик цього стану помітно вищий. Дослідження Паєнка допомогли краще розуміти ланцюжок причин і пропонувати більш прицільну профілактику.
Академічна кар’єра: поєднання клініки, викладання та реабілітації
З 1994 року Олександр Станіславович пов’язав долю з Львівським медичним університетом. У 2000-му став доцентом кафедри акушерства та гінекології. А з 2016–2018 років — професором кафедри фізичної терапії та ерготерапії Львівського державного університету фізичної культури. На перший погляд перехід здається несподіваним. Насправді він логічний: Паєнок завжди цікавився не лише лікуванням гострих станів, а й повноцінною реабілітацією жінок після складних пологів, операцій та гормональних зривів. Фізична терапія тут стає містком між гострою медициною та поверненням до повноцінного життя.
Він автор понад 160 наукових праць, серед яких три монографії, 14 навчально-методичних посібників, десятки методичних рекомендацій. Під його керівництвом захищено дві кандидатські дисертації. Паєнок — співавтор Наказу МОЗ України № 620 від 2003 року, який удосконалив систему акушерсько-гінекологічної та неонатологічної допомоги в стаціонарах. Був координатором міжнародної програми «ПОЛІСІ» з питань здоров’я матері та дитини за підтримки USAID.
Клінічна практика: коли команда працює як єдиний організм
Сьогодні Паєнок продовжує працювати у пологовому відділенні Львівської обласної клінічної лікарні. Тут, на вул. Чернігівській, він один із найдосвідченіших фахівців. Лікарі та акушерки відзначають його спокійну впевненість у найнапруженіші моменти та вміння швидко приймати рішення, коли на кону життя двох людей.
Особливо яскраво це проявляється у мультидисциплінарних випадках. У вересні 2024 року до лікарні надійшла 22-річна вагітна з Буська на 34-му тижні з гострим біліарним панкреатитом та болем у нирках. Стан був важкий. Урологи встановили сечовідний стент, виконали папілотомію. Потім команда акушерів-гінекологів, серед яких був і Олександр Паєнок, провела кесарів розтин. Далі — холецистектомія. Шести тижнів стаціонару, злагодженої роботи хірургів, урологів, неонатологів та реаніматологів вистачило, щоб маленька дівчинка народилася вагою 2300 г, а при виписці вже важала 3500 г. Мати та дитина вижили завдяки чіткій взаємодії фахівців.
Інша історія, яку часто згадують колеги, стосується пацієнтки з тяжкою тиреоїдною патологією, після тотального видалення щитоподібної залози та полікістозу. Багато лікарів у різних клініках розводили руками: «Шансів на материнство майже немає». Під наглядом Паєнка жінка все ж завагітніла і народила здорову дитину. Лікар пізніше з теплотою згадував перше знайомство з «особливою» пацієнткою — тією, якій ніхто не давав надії.
Практичні кейси
Ці дві історії — лише верхівка айсберга. За десятиліття роботи Паєнок провів і супроводив тисячі пологів, багато з яких були далеко не простими. Пацієнтки часто відзначають не лише професійну майстерність, а й людяність: вміння пояснити складні речі простою мовою, підтримати в моменти тривоги, не обіцяти неможливого, але й не опускати руки там, де ще є шанс.
Один із частих відгуків звучить так: «Народжувала у нього трьох дітей. Завжди спокійний, усміхнений, чіткий у діях. Навіть коли все йшло не за планом, відчувалося — тут є людина, яка тримає ситуацію під контролем». Інша жінка дякувала за те, що після важкого кесарева і наступних реабілітаційних рекомендацій швидко повернулася до активного життя.
Саме такі кейси показують, чому поєднання глибокої наукової бази з повсякденною клінічною практикою дає найкращий результат. Паєнок не просто лікує — він будує довгострокову стратегію для кожної жінки, враховуючи її ендокринний статус, репродуктивні плани та можливості реабілітації.
Нагороди та визнання
Державна нагорода «Заслужений лікар України» (2005) стала лише початком довгого списку відзнак. Далі — грамоти Львівської ОДА, Верховної Ради України, подяки та медалі Міністерства освіти і науки, медалі імені О.О. Богомольця від Національної академії наук вищої освіти України (2023, 2024), медаль «Науковець року» (2021) та багато інших. У 2019-му його обрали академіком НАН ВО України, а з 2021 року — керівником західного регіонального відділу «Медицина» цієї академії. З 2023-го він член президії.
Ці нагороди — не просто формальність. Вони відображають реальний внесок людини, яка десятиліттями поєднувала операційну, лекційну аудиторію та наукову роботу.
Погляд пацієнтів і колег: чому його цінують
У відгуках на профільних медичних майданчиках Паєнка описують як «лікаря від Бога», «професіонала з великої літери», «людину, яка випромінює спокій і впевненість». Багато жінок підкреслюють, що після спілкування з ним тривога зменшується, а розуміння ситуації — навпаки, зростає. Це важливо в акушерстві, де емоційний стан матері безпосередньо впливає на перебіг пологів.
Колеги відзначають його готовність ділитися досвідом, підтримувати молодих лікарів і не боятися складних випадків. У час, коли медицина стає все більш технологічною, саме такі фахівці зберігають головне — людський контакт і відповідальність за кожне життя.
Олександр Станіславович Паєнок досі активний: консультує, оперує, викладає, бере участь у наукових заходах і впливає на формування стандартів допомоги в регіоні. Його шлях — приклад того, як один лікар може поєднати в собі клініциста, вченого, педагога та людину, яка реально змінює долі. У львівських пологових залах це ім’я продовжує асоціюватися з професіоналізмом, спокоєм і надією, яку дарують тоді, коли вона найбільше потрібна.
Залишити відповідь