Уранці 25 лютого 2022 року над північними околицями Києва штурмовик Су-25 вів останній бій. Підполковник Геннадій Матуляк, командир першої авіаційної ескадрильї 299-ї бригади тактичної авіації, щойно знищив колону російської техніки під Гостомелем. Літак отримав пошкодження від ракети ворожого винищувача. Замість катапультуватися одразу, пілот до останніх секунд відводив машину від житлових будинків села Глібівка. Він урятував сотні цивільних ціною власного життя. Цей вчинок став одним із найяскравіших прикладів самопожертви в перші дні оборони столиці.
Геннадій Васильович Матуляк народився 29 квітня 1977 року в селі Мартинівське Вознесенського району на Миколаївщині. Батько працював авіаційним техніком, тому небо для хлопця було не мрією, а частиною родинної історії. Батьки походили з Івано-Франківщини, і це поєднання південної та західної України, можливо, сформувало в ньому особливу стійкість і широту погляду. Уже в юності він вирішив пов’язати життя з авіацією.
Після закінчення Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба Геннадій почав службу. Загалом він провів у лавах Повітряних сил 28 років, з них понад 20 — безпосередньо за штурвалом. Літав на МіГ-29, навчально-тренувальному Л-39 і, зрештою, на штурмовику Су-25. У 2011 році як майор здійснив перший політ саме на «Грачеві» — машині, з якою його ім’я назавжди залишиться в історії.
299-та бригада тактичної авіації імені генерал-лейтенанта Василя Нікіфорова в Миколаєві стала для нього справжнім домом. Понад десять років Геннадій прослужив у цьому підрозділі. Він пройшов шлях від чергового льотчика до начальника розвідки штабу частини, а згодом — до командира першої авіаційної ескадрильї. Побратими згадували його як людину з постійною усмішкою, тонким почуттям гумору та високим професіоналізмом. Його називали «асом, крутішим за Тома Круза в Top Gun». Позивний «Фантом» точно передавав стиль — привид у небі, якого ворог помічав уже після удару.
Штурмовик Су-25 — це не просто літак. Це броньована платформа, призначена для роботи на малих висотах. Товста титанова «ванна» навколо кабіни пілота, здатність витримувати пошкодження зенітним вогнем і ракетами, потужне гарматне озброєння та можливість нести значний боєкомплект — усе це робило «Грача» незамінним для підтримки сухопутних військ. У перші дні повномасштабного вторгнення українські штурмовики діяли в умовах, коли противник мав перевагу в повітрі та дальніх засобах ураження. Пілоти 299-ї бригади використовували низьковисотні профілі польоту, рельєф місцевості та раптовість. Це дозволяло завдавати точних ударів по колонах, які прямували до Києва через Гостомельський напрямок.
24 лютого 2022 року Геннадій Матуляк уже виконував бойові завдання над Херсонщиною та рідною Миколаївщиною. Він знищував ворожі колони, які намагалися розширити плацдарм на півдні. Наступного дня ескадрилья переорієнтувалася на київський напрямок. Зранку 25 лютого підполковник вів пару штурмовиків на завдання в районі Гостомеля. Вони успішно відпрацювали по російській техніці. Після цього Матуляк продовжив роботу над Київщиною.
Близько сьомої ранку стався повітряний бій. Російський винищувач випустив ракету по ведучому літаку. Перше влучання пошкодило машину. Геннадій почав виводити штурмовик із піке, намагаючись зберегти контроль. Він уже встиг потягнути кільце катапульти. Але друге влучання спричинило пожежу. Літак падав просто на село Глібівка, де розташовувався великий розважальний комплекс і щільна житлова забудова. У останні секунди пілот зумів відвести падаючу машину в лісосмугу за кілька кілометрів від будинків. Штурмовик розбився. Геннадій Матуляк загинув.
Місцеві жителі, які побігли на місце падіння, знайшли обгорілу сторінку його паспорта. Вони поховали останки Героя біля лісу. Лише після звільнення Київщини тіло ексгумували і 16 квітня 2022 року перепоховали в Миколаєві з військовими почестями. Панахида відбулася в Кафедральному соборі Касперівської ікони Божої Матері.
28 лютого 2022 року Указом Президента України Геннадію Матуляку посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка». Донька Софійка отримала нагороду з рук глави держави — один із найбільш зворушливих моментів у церемоніях того періоду.
Геннадій одружився вдруге у 2017 році. Його дружина Ольга — військовий психолог. Їхня історія знайомства сама по собі варта окремої розповіді. Вони зустрілися, коли Ольга вперше стрибала з парашутом. Геннадій помітив її ще в літаку. На першому побаченні він сказав, що вони одружаться і в них буде донечка. Пророцтво збулося. У подружжя народилася Софійка. Від першого шлюбу в Геннадія залишився син Руслан. Родина жила звичайним життям військових: тривожні валізи зібрали заздалегідь, а Геннадій часто казав, що небо — це його дім.
Він мріяв не лише про перемогу. Геннадій хотів, щоб після війни в Україні з’явилася власна пілотажна група, яка показала б світові рівень українських льотчиків. Він любив мотоцикли, хокей, катався на ковзанах з донькою і мріяв, щоб Софійка займалася фігурним катанням. Побратими згадують, що навіть у найнапруженіші періоди служби він зберігав гумор і людяність.
| Дата | Подія |
|---|---|
| 29 квітня 1977 | Народження в селі Мартинівське, Миколаївська область |
| 1998 | Закінчення Харківського національного університету Повітряних Сил |
| 2011 | Перший політ на штурмовику Су-25 |
| 2017 | Одруження з Ольгою, народження доньки Софії |
| 24 лютого 2022 | Бойові вильоти над Херсонщиною та Миколаївщиною |
| 25 лютого 2022 | Подвиг і загибель у районі Глібівки Київської області |
| 28 лютого 2022 | Посмертне присвоєння звання Герой України |
| 16 квітня 2022 | Перепоховання в Миколаєві |
| 25 лютого 2023 | Відкриття меморіалу на місці авіатрощі біля Глібівки |
Цікаві факти про Геннадія Матуляка
- Геннадій мріяв створити в Україні професійну пілотажну групу, щоб світ побачив рівень українських льотчиків не лише в бою, а й у вищому пілотажі.
- Він мав позивний «Фантом» — точне відображення його стилю: з’являвся раптово, завдавав удару і зникав.
- У 2011 році, вже маючи звання майора, Геннадій вперше піднявся в небо на Су-25. З того часу штурмовик став його основною машиною.
- Замість перейти в цивільну авіацію з вищими зарплатами та спокійним графіком, він обрав залишитися в бойовій частині і захищати країну.
- Геннадій любив екстрим у мирному житті: мотоцикли, хокей, катання на ковзанах. З донькою Софійкою він мріяв про фігурне катання.
- Його історія надихнула перейменування вулиць у Києві (Святошинський район) та Миколаєві. Меморіальний знак на місці падіння відкрили рівно через рік — 25 лютого 2023 року.
- Побратими описували його як «дуже чуйну, веселу людину» з постійною усмішкою навіть у найскладніші періоди служби.
Пам’ять про Геннадія Матуляка живе не лише в меморіалах і назвах вулиць. Вона живе в тих пілотах, які сьогодні піднімаються в небо, знаючи ціну кожного вильоту. Вона живе в родинах, які отримали шанс прокинутися наступного ранку завдяки його останньому маневру. Історія підполковника 299-ї бригади — це не тільки про один день лютого 2022-го. Це про вибір, який людина робить, коли в неї залишаються лічені секунди. Геннадій обрав небо і землю під ним — ту саму землю, яку захищав усе свідоме життя.
Його дружина Ольга пізніше сказала в інтерв’ю: для неї було важливо почути правду від місцевих жителів, що це не легенда, а реальний вчинок. Сьогодні ця правда стала частиною національної пам’яті. Геннадій Матуляк — це ім’я, яке вимовляють з повагою і в Миколаєві, і в Києві, і в Глібівці, де досі стоїть меморіал у лісі за селом.
Залишити відповідь